Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №152/1366/25 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1366/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 квітня 2026 року м. Шаргород

Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровський І.В.,

за участі:

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

адвоката Роздорожного М.І.,

розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

у с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 04 жовтня 2025 року серії ЕПР1 №472916, 04 жовтня 2025 року о 02 годині 35 хвилин в с. Слобода – Шаргородська по вул. Аграрній, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21214 з державним номерний знаком НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, освідування на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводилося в КНП «Шаргородська міська лікарня», результат 1,27 проміле, чим порушив п. 2.9. (а) Правил дорожнього руху.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав,

Адвокат Роздорожний М.І. в судовому засіданні просив провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. При цьому, адвокат вказав, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення є недостатніми, необґрунтованими та такими що не відповідають закону, що свідчать про невинуватість ОСОБА_1 , зокрема просив звернути увагу на відеозапис, які долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівниками порушено порядок складання матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та його адвоката, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

КУпАП визнає відсутність у діянні складу (сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа №175/1982/16-а (2а/175/10/16), адміністративне провадження №К/9901/9231/18, висловив позицію, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01 листопада 1950 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП є, в тому числі і суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в даному випадку полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" № 39598/0 з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

За змістом Рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог чинного законодавства України, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до пункту п`ятого Рішення Конституційного Суду України №1-рп/19 від 26 лютого 2019 року презумпція невинуватості є важливою гарантією дотримання прав особи та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду. Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Судом враховується, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Як роз`яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3 839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Так, у своїй Постанові від 08 липня 2020 року Верховний Суд у справі 463/1352/16-а вказав, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення покладено на суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

За приписами ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Пунктом 10 Порядку встановлено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

Відповідно до п. 13 Порядку лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

При цьому, ч. 5 ст. 266 КУпАП імперативно встановлює, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Пунктом 21 Інструкції також закріплено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Згідно з пунктом 12 розділу 2 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, лише наявність вказаного направлення в матеріалах справи є відповідним доказом дотримання встановленої законом процедури огляду водія на стан сп`яніння.

За відсутності відповідного направлення, передбаченого ст. 266 КУпАП та п. 12 розділу 2 Інструкції, вимога пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я, не є законодавчо обґрунтованою, висунута не на підставах та з грубим порушення порядку процедури, встановленої чинним законодавством.

Отже, оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я є обов`язковим, оскільки огляд водія у закладі охорони здоров`я проводиться не поліцейськими, а лікарем, а тому водій не може відмовитись від огляду, який йому не запропонований у встановленому порядку. Якщо після оформлення направлення водій відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння водія і дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, процедура притягнення особи до відповідальності має бути зрозумілою і передбачуваною для особи. Тобто особа має розуміти, якими повноваженнями наділені органи, які здійснюють процедуру притягнення її до відповідальності, а відповідні органи мають діяти лише в межах наданих їм законом повноважень.

Суд враховує, що ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліції» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та в силу положень статей 251, 252 КУпАП є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З фрагменту відеозапису на DVD-R диску, доданого до протоколу вбачається, що водій автомобіля ОСОБА_1 зупинився на узбіччі дороги та до нього підійшли працівники поліції, які вийшли з службового автомобіля. Під час розмови з працівники поліції встановили особу ОСОБА_1 та повідомили про реєстрацію по лінії «102», а саме щодо здійснення наїзду ОСОБА_1 на електроопору та залишення місця ДТП. Після чого повідомили, що обов`язковою процедурою є його освідування в лікарні. Щодо огляду ОСОБА_1 не висловив заперечення. При цьому, прямуючи на службовому автомобілі до лікарні, працівник поліції вказує, що випише ОСОБА_1 направлення на огляд, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та в подальшому повідомляє, що виписує його. В подальшому працівниками поліції, ОСОБА_1 був доставлений в лікарню для проходження медичного огляду, який пройшов. Після проведеного огляду працівник поліції перейшов до складання протоколу про адміністративне правопорушення. Під час оголошення протоколів про адміністративні правопорушення, працівник поліції вказує, що вони (працівники поліції) зателефонували до ОСОБА_1 і домовилися, що він під`їде на вул. Аграрну в с. Слобода-Шаргородська, однак працівник поліції вказує, що ОСОБА_1 був саме зупинений працівниками поліції.

При цьому, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров`я для проходження медичного огляду. У висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 жовтня 2025 року (а.с.2) вказано, що направлення видано поліцейським СРПП №2 Жмеринського РВ капралом поліції Мамайчуком Юрієм та направлено на огляд 04 жовтня 2025 року о 03 годині 02 хвилини, який проведено 04 жовтня 2025 року о 03 годині 04 хвилини. При цьому, відеозапис не містить факту зупинки транспортного засобу.

Крім цього, пунктами 3,6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Таким чином, направлення водія до відповідного закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду здійснюється у разі його відмови від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловленої незгоди з результатами тесту проведеного на місці зупинки, при цьому немає значення чи виникла у поліцейського підозра про стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Також, в матеріалах справи немає відповідних доказів відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, жодних дій щодо його відсторонення вчинено не було, що також вбачається з дослідженого відеозапису, тобто існують обґрунтовані підозри, що навіть попри наявність складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній міг продовжити свій рух. Дані обставини не залишають у суду сумнівів в упередженості дій співробітників поліції, якими не було виконано вимог ст. 266 КУпАП, чим порушено порядок огляду водіїв на стан сп`яніння встановлений Законом, оскільки, всупереч тому, що спочатку у водія було встановлено наявність ознак сп`яніння, його все-одно не було відсторонено від керування всупереч складеному відносно нього протоколу.

Такі обставини підтверджують заперечення адвоката Роздорожного М.І. щодоне відображення всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 ..

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення позбавлений доказової сили, а тому підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП немає.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та на підставі наданих доказів, вихід за вказані межі є недопустимим.

Виходячи з наведеного, вважаю, що не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому не вбачаю підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Пунктом 1 ст. 247КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 284 КУпАП, відповідно до якої за наслідками розгляду по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Отже, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 130, ст. 247, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 КУпАП, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 КУпАП.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим.

Скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Войнаровський