Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №541/2980/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2980/25

№ провадження 1-кп/541/94/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025175550000084 від 11.04.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієве Донецької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 09 березня 2026 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 114-2 КК України до 8 років позбавлення волі, -

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним та зобов`язаним стати на військовий облік, відповідно до ст. 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а також обізнаним про воєнний стан, введений на території України з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та з Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», яким на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб та строк дії якої неодноразово продовжувався і діє на теперішній час, ухилився від даного обов`язку за наступних обставин.

Так, 31 березня 2025 року о 17 год. 00 хв. працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_4 складено протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та під особистий підпис вручено повістку про необхідність його прибуття 02 квітня 2025 року о 08 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , для уточнення даних, необхідних для військового обліку, а також вручено направлення на військово-лікарську комісію, видане для проходження медичного огляду військовозобов`язаного для визначення придатності до військової служби, однак ОСОБА_4 від уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, що є обов`язковою складовою військового обліку, відмовився, про що складено відповідний акт. Крім того, ОСОБА_4 у цей же день та час було письмово попереджено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність дотримання вимог військового обліку, наслідки неявки, відповідальності у разі його не виконання, та запропоновано виконати вимоги військового обліку, встановлені законодавством, в тому числі добровільно пройти обстеження та медичний огляд військовозобов`язаного для визначення придатності до військової служби, з якими ОСОБА_4 ознайомився та засвідчив особистим підписом. Незважаючи на свою обізнаність з обов`язком громадянина України проходити службу у лавах Збройних сил України, ОСОБА_4 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», з метою уникнення бути призваним для проходження військової служби, будучи у встановленому законом порядку особисто письмово попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення військовозобов`язаного від військового обліку, належним чином повідомленим про час та місце прибуття за викликом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, реалізуючи протиправний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, діючи умисно, без поважних причин 02 квітня 2025 року о 08 год. 30 хв. не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , про причини своєї неявки не повідомив, військово-лікарську комісію не пройшов, підстав для отримай відстрочки від призову на військову службу згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не надав, що є обов`язковою складовою військового обліку. Тим самим, ОСОБА_4 після письмового попередження про виконай вимог військового обліку, зробленого відповідним керівником територіальне центру комплектування та соціальної підтримки, умисно ухилився від військового обліку, встановленого законодавством, а саме: від внесення відомостей необхідних даних для військового обліку про стан здоров`я з метою подальшого визначення придатності до військової служби.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі та пояснив, що на територію Миргородського району він в 2024 році переїхав з Дніпропетровської області, спочатку жив у Великій Багачці, а потім десь в серпні переїхав до м. Миргород. На облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 не став, бо не було часу – був у пошуках роботи. Працював не офіційно на будівництві. Потім його зупинили працівники ТЦК і сказали, що він у розшуку, привезли до ТЦК. На відео все це було зафіксовано. Також зазначив, що він не пройшов ВЛК, оскільки не мав часу через те, що шукав роботу. Про кримінальну відповідальність йому в ТЦК роз`яснювали та попереджали, про що є його підпис. Проте у визначений час 02 квітня він не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 через зайнятість на роботі. Вину підтверджує та розкаюється.

Крім показів обвинуваченого та повного визнання ним своє вини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 9/3160 від 08 квітня 2025 року про кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 (а.с.60-61);

- попередженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 9/2960 від 31 березня 2025 року, винесеного ОСОБА_4 про необхідність дотримання вимог військового обліку, наслідки неявки, відповідальність та виконати вимоги військового обліку, встановлені законодавством, в тому числі проходження військово-лікарської комісії військовозобов`язаного для визначення ступеню придатності до військової служби з підписом ОСОБА_4 про ознайомлення від 31.03.2025 (а.с.62);

- аркушем попередження стосовно можливого притягнення до відповідальності за порушення законодавства з питань військового обов`язку з підписом ОСОБА_4 про ознайомлення від 31.03.2025 (а.с.63-64);

- направленням № 935 від 31.03.2025р., виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я ОСОБА_4 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період (а.с.65);

- випискою з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду в ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому міститься запис за порядковим № 935 від 31.03.2025 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його підпис про отримання направлення (а.с.66-67);

- актом відмови від проходження військово-лікарської комісії від 31 березня 2025 року, складеного представником ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з відмовою ОСОБА_4 від проходження військо-лікарської комісії (а.с.68);

- розпискою ОСОБА_4 від 31.03.2025, відповідно до якої він повідомлений про необхідність прибуття 02.04.2025 року о 8.30 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.69);

- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 21.04.2025 року, відповідно до якого вилучено оптичний носій інформації DVD-R диск з відеозаписом з нагрудної боді-камери працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.03.2025, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_4 від проходження військово-лікарської комісії (а.с.70-71);

- протоколом огляду речей і документів від 21 квітня 2025 року, відповідно до якого оглянуто DVD-R диск з відеозаписом, на якому зафіксовано розмову представника ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , під час якої останній відмовляється пройти військо-лікарську комісію без повідомлення причин своєї відмови (а.с.73-74);

- довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 13/6218 від 21 липня 2025 року,

відповідно до якої ОСОБА_4 в період з 31.03.2025 по теперішнього час до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження військово-лікарської комісії не з`явився; в автоматизованій системі «Оберіг» відсутня інформація про проходження громадянином ОСОБА_4 військово-лікарської комісії в інших ТЦК та СП (а.с.76).

Оцінивши докази по справі у сукупності при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 337 КК України, як ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Обставин, які б пом`якшували покарання ОСОБА_4 , відповідно до

ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які б обтяжували його покарання, відповідно до

ст. 67 КК України, не встановлено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 337 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, особу винного, який офіційно не працює, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене ч.1 ст. 337 КК України, у виді штрафу. При цьому, альтернативне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 337 КК України, у виді виправних робіт суд вважає, що призначати неможливо, оскільки обвинувачений не працює. На переконання суду, остаточне покарання саме такого виду буде домірним скоєному, відповідатиме визначеній ст. 50 КК України меті призначення покарання та особі обвинуваченого, принципу індивідуалізації покарання та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також судом встановлено, що згідно вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2026 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, та йому призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_4 за вищезазначеним вироком рахують з моменту його затримання – з 28 серпня 2025 року. Вирок від 09 березня 2026 року набрав законної сили 09 квітня 2026 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, призначається покарання за правилами, передбаченими в ч.ч.1-3 ст.70 КК України. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 223/100/17, визначено, що положеннями ч. 3 ст. 72 КК передбачено, що основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушеньскладанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно. Разом із тим, якщо остаточне покарання засудженому призначається на підставі ст. 70 КК (сукупність кримінальних правопорушень), із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, а не складення, відповідно захід примусу у виді штрафу поглинається більш суворим покаранням, рішення про його самостійне виконання є хибним.

За таких обставин суд вважає, що призначене покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2026 року підлягає приєднанню до призначеного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а також зарахуванням в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, частково відбутого покарання за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому не встановлено.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2026 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, частково відбуте покарання за попереднім вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2026 року, починаючи з 28 серпня 2025 року і по день набрання цим вироком законної сили, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України, з розрахунку день за день.

Речові докази: DVD-R диск із відеозаписами з нагрудних камер працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.

СуддяОСОБА_1