Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №260/3887/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3887/24 пров. № А/857/6303/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Хомича Івана Олександровича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі № 260/3887/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій-

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хомич Іван Олександрович звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати звіт про виконання рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №260/3887/24.

Заява мотивована тим, що на день звернення до суду постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №260/3887/24 не виконана в повному обсязі без поважних причин. Відповідач, грубо порушуючи спосіб виконання рішення суду, не здійснює послідовно індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітньої плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.

Відтак, за відсутності судового контролю у справі позивач позбавлений частини своєї власності щомісячно через протиправні дії відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, а також не повного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати оскаржуване судове рішення, оскільки подані відповідачем відповідь боржника вiд 12.11.2025 №0700- 0306- 8/69245 пpo те, що ГУ ПФУ у Закарпатськiй областi виконано постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №260/3887/24, а саме: здiйснено перерахунок пенсiї Позивача шляхом послiдовного збiльшення показника середньої заробiтної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмiрi 7763,17 грн на коефiцiенти збiльшення у розмiрi 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796 з 10 грудня 2023 року, та додано пiдтверджуючi документи. Однак, резолютивною частиною цього рішення зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити не лише перерахунок, а й виплату пенсії позивачу. Відповідно, вказане виконання не відповідає вимогам чинного законодавства та змісту постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №260/3887/24.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, адвокат Хомич Іван Олександрович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:

1. Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

2. Зобов`язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в справі №260/3887/24 позов задоволено. Серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачу у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021.

06.11.2024 Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в справі №260/3887/24 скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01 березня 2021 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 березня 2023 року №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 24 лютого 2024 року №185 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 10 грудня 2023 року.

Позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за період з 01 березня 2021 року по 09 грудня 2023 року залишено без розгляду.

Рішення набрало законної сили 17 квітня 2025 року.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 18 вересня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи №260/3887/24/2025 від 17.04.2025, тобто на час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю наявне виконавче провадження з виконанням судового рішення у даній справі, а тому існує реальна можливість отримати виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження». А відтак, відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом ч.1 ст.381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2025 року позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в порядку 382 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

За змістом ч.1 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст. 382-1 КАС України).

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що основна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

При цьому, аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема, у випадку, якщо: рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що: загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Також, Конституційний Суд України в рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов`язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.

Наведене свідчить на користь висновку, що суд першої інстанції за наслідком розгляду заяви про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закапатській області подати звіт уповноважений прийняти одне з двох рішень: про її задоволення або відмову.

Водночас, аналіз положень абзацу першого частини першої статті 382 КАС України вказує на те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

При цьому, зважаючи на положення ч.2 ст. 382 КАС України та з огляду на те, що справа стосується пенсійних виплат, суд не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд. Вказана норма безальтернативно передбачає за наслідком звернення особи, на користь якої ухвалене судове рішення, із заявою в порядку ст. 382 КАС України, встановлення суб`єкту владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України є однією з повноцінних форм забезпечення виконання судових рішень, яка встановлена з метою фактичного виконання судового рішення на користь позивача.

У контексті праворозуміння інституту судового контролю за виконанням рішення суду, суд повинен врахувати, що такий контроль передбачено з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, тому суд повинен займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів судового контролю за судовим рішенням у цій справі шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали.

При цьому, колегія суддів роз`яснює, що відповідно до частини другої статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

З врахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без задоволення заяви позивача про зобов`язання подати звіт про виконання рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №260/3887/24, що має наслідком її скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись ст.ст. 242, 308, 309, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хомича Івана Олександровича – задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення, постановлену у справі №260/3887/24, - скасувати.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Хомича Івана Олександровича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №260/3887/24 – задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №260/3887/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк