Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №140/14553/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14553/25 пров. № А/857/18315/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Загреви М.С.,

представника позивача Пащука В.С.,

представника відповідача Загородньої А.А.,

розглянувши в електронній формі в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та від 25 лютого 2026 року у справі № 140/14553/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Альянс Луцьк» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мачульським В.В. в м. Луцьку 16.02.2026, повний текст судового рішення складено до 25.02.2026, додаткове судове рішення ухвалено 25.02.2026), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» (далі ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК», позивач, товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2025 № 0250570705 та № 0250560705.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями, їх оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та від 25 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заявлених вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у справі що розглядається, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, про які зазначено в акті перевірки, саме на підставі даних СОД РРО. Водночас, доказів недостовірності даних СОД РРО, використаних контролюючим органом, позивач не надав.

Зазначає, що визначений розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспіввісним критеріям визначеним частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційні скарги, просив у задоволенні таких відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.

Представник відповідача, який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційних скарг та просив такі задовольнити.

Представник позивача, який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив вимоги апеляційних скарг, просив такі залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 03.07.2025 № 2330-п та направлень на перевірку № 3590/03-20-07-05, № 3596/03-20-07-05, № 3588/03-20-07-05 від 03.07.2025, у період з 03.07.2025 по 11.07.2025 проведено фактичну перевірку кафе «Карабас-Барабас» за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 4.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 11.07.2025 бланк № 003871, реєстраційний № 19640/Ж5/03-20-07-05/39019663, яким встановлено порушення пунктів 2, 12 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР), статті 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2025 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» (далі – Постанова № 413).

Також на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 03.07.2025 № 2332-п та направлень на перевірку № 3594/03-20-07-05, № 3586/03-20-07-05, № 3592/03-20-07- 05, № 3584/03-20-07-05 від 03.07.2025, у період з 03.07.2025 по 11.07.2025 проведено фактичну перевірку кафе «Карабас-Барабас» за адресою: м. Луцьк, пр. Молоді, 14- А.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 11.07.2025 бланк № 003874, реєстраційний № 19658/Ж5/03-20-07-05/39019663, яким встановлено порушення пунктів 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, статті 24 КЗпП, Постанови № 413.

Не погодившись із висновками перевірок, ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» подало на вищезазначені акти перевірок заперечення за вх. № 27592/6 від 05.08.2025, № 27615/6 від 05.08.2025.

За результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДПС листами «Про розгляд заперечення» від 18.08.2025 № 2497/12/03-20-07-05, № 2498/12/03-20-07- 05 повідомило, що заперечення прийняті до уваги, однак не спростовують висновків актів фактичних перевірок.

В подальшому на підставі актів вищевказаних перевірок від 11.07.2025 № 19658/Ж5/03-20-07-05/39019663, № 19640/Ж5/03-20-07-05/39019663 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0250570705 від 21.08.2025, яким за порушення пунктів 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано до товариства штрафні санкції на суму 678263,20 грн;

- № 0250560705 від 21.08.2025, яким за порушення пунктів 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано до позивача штрафні санкції на суму 2 802 662,80 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) подав скарги до Державної податкової служби України (далі – ДПС) № 08/09/2 від 08.09.2025, № 08/09 від 08.09.2025.

Рішеннями ДПС від 10.11.2025 № 32336/6/99-00-06-03-02-06, № 32335/6/99-00-06-03-02- 06 скарги ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленням-рішеннями, звернувся в суд за захистом свої прав з даним позовом..

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач самостійно виготовляє алкогольні коктейлі, тому прихідних видаткових накладних на закупівлю цих коктейлів в позивача немає. Інгредієнти для зазначених коктейлів позивач закуповує в постачальників. Відповідні прихідні видаткові накладні були наявні в закладі на момент перевірки та надавались інспекторам для огляду.

Таким чином, позивачем правомірно ведеться облік товарних запасів за місцем їх зберігання/реалізації.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються ПК України.

Щодо реалізації придбаних алкогольних напоїв без забезпечення форми та змісту розрахункового документа, а саме, без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), апеляційний суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 сформулював такий правовий висновок. За змістом норм Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13) слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових елементів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийметься як розрахунковий. Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного положення. Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.03.2025 у справі № 560/15692/23.

Висновки контролюючого органу щодо встановленого порушення базуються на інформації з системи обліку даних РРО.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 62.1- 62.3 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПК України).

Згідно з пунктом 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;

72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ вищевказаного Порядку СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів прийшла до висновку про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що апелянт під час проведення перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) обов`язкових реквізитів розрахункового документа, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Крім того, останнім до матеріалів справи не додано копій розрахункових документів (фіскальних чеків), що позбавляє суд можливості встановити відсутність у них обов`язкових реквізитів (серія та номер), що не відповідає твердженням контролюючого органу і не підтверджує факт наявності порушення з боку ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК».

Разом з цим позивач у запереченнях на актах фактичної перевірки, скаргах на податкові повідомлення-рішення зазначав, що в попередній період мала місце реалізація алкогольних напоїв з акцизними марками старого зразка. Обставина постачання для ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» в попередній до початку перевірки період алкогольних напоїв із акцизними марками старого зразка підтверджується листом постачальника, а саме - ТОВ «МР ТРЕЙДІНГ», який у своєму листі від 01.10.2025 повідомляє, що підприємство поставляло для позивача алкогольні напої з марками акцизного податку попереднього зразка (без штих- та QR кодів).

Слід зазначити, що марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 296 та перебували в обігу з 01 липня 2015 року, не мали штрих-коду та QR-коду. Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01 травня 2020 року відповідно до положень абзаців четвертого, шостого частини четвертої статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), згідно з яким у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 280/6829/23 акцентує увагу на тому, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення № 13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (1 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 1 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Щодо ненадання позивачем документів (у паперовій та/або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), а саме коктейлів (напоїв) «Журавлина», «Медовуха», Хріновуха» та їх інгредієнтів на загальну суму 168857,60 грн., чим порушено встановлений законодавством порядок ведення обліку товарних запасів, продаж товарів, що не відображені в такому обліку, апеляційний суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян визначає Закон № 481/95-ВР.

Відповідно до частини п`ятої, восьмої статті 2 Закону № 481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв для реалізації на території України здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 % об. або більше), та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України.

Виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України. Використання інших видів спирту для виробництва алкогольних напоїв і харчових продуктів забороняється. Використання спирту при виробництві суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) малих виробництв виноробної продукції заборонено.

В абзаці третьому частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Особливості маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено статтею 11 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до пункту 226.6 статті 226 ПК України маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Відповідно до змістів Актів перевірок, контролюючим органом встановлено:

В кафе «Карабас Барабас» за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 4, ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» з поміж інших алкогольних напоїв та коктейлів здійснюється реалізація коктейлів «Журавлина», «Медовуха», «Хріновуха». Згідно наданих до перевірки техніко-технологічних карток на приготування коктейлів та шотів, в т.ч. інформації про склад комплектуючих, у коктейлях «Журавлина», «Медовуха», «Хріновуха» використвується наступна сировина: горілка «Немирів «Українська особлива» 40% міцності, сироп в асортименті, сік в асортименті. Разом з тим, на початок перевірки 03.07.2025 на залишку в кафе фактично знаходились вищевказані готові коктейлі в кількості 33 літри на суму 23100,00 грн.

Також в кафе «Карабас Барабас» за адресою: м. Луцьк, пр. Молоді, 14А, ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» (ЄДРПОУ 39019663) з поміж інших алкогольних напоїв та коктейлів здійснюється реалізація коктейлів «Журавлина», «Медовуха», «Хріновуха». Згідно наданих до перевірки техніко-технологічних карток на приготування коктейлів та шотів, в т.ч. інформації про склад комплектуючих, у коктейлях «Журавлина», «Медовуха», «Хріновуха» використвується наступна сировина: горілка «Немирів «Українська особлива» 40% міцності, сироп в асортименті, сік в асортименті. Разом з тим, на початок перевірки 03.07.2025 на залишку в кафе фактично знаходились вищевказані готові коктейлі в кількості 6,65 літра на суму 4655,00 грн. Згідно інформації, що міститься в СОД РРО через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4001017049 реалізовано коктейлі «Журавлина», «Медовуха», «Хріновуха» на загальну суму 164202,60 грн.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

У пункті 4.17 ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» наведено поняття коктейлю лікеро-горілчаного виробництва, яким, зокрема, є лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40% з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25мг/100 см 3, який перед вживанням розводять мінеральною водою або плодово-ягідними соками або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.

Згідно наведеного у вказаному ДСТУ визначенню наливка - лікеро-горілчаний напій міцністю від 15,0 до 35,0 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 15,0 до 50,0 г/100 см 3, виготовлений на основі свіжої плодової сировини або напівфабрикатів.

Разом з цим вимоги ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови» передбачають виготовлення напоїв лікеро-горілчаних виключно на основі спирту етилового ректифікованого (підпункт 4.2.1 пункту 4.2) вимоги ДСТУ 4257:2003 не можуть застосовуватись до коктейлів у громадському харчуванні, оскільки розділ 4.2 цих умов не передбачає підакцизних складників (горілки) у лікеро-горілчаному напої.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що слід розмежувати коктейлі у громадському харчуванні як продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та лікеро-горілчані напої промислового виробництва, в тому числі настоянки, наливки, коктейлі тощо.

За приписами статті 12 Закону № 481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України.

Водночас, чинне законодавство не передбачає вимог до коктейлю у громадському харчуванні як продукту власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 2040/7199/18.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства.

Разом з тим, основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219.

Згідно з пунктом 1.3 Правил № 219 ресторанне господарство вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів; технологічна документація на страви та вироби - документація із зазначенням опису технологічного процесу виробництва продукції, переліку продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умов зберігання, способу реалізації (подання) споживачу, вимог до якості страв та виробів.

Пунктом 1.4 Правил № 219 встановлено, що суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Слід зазначити, що при приготуванні коктейлів відсутній повний технологічний цикл виробництва, використовуються готові, вироблені алкогольні напої вже ліцензованих виробників та приготування здійснюється безпосередньо в ресторані.

Так, згідно з Актами перевірок контролюючим органом встановлено, що коктейлі, які продаються під комерційними назвами «Журавлина», «Медовуха», «Хріновуха» виготовляються позивачем методом змішування інгредієнтів горілки «Немирів «Українська особлива» 40% міцності, сироп в асортименті, сік в асортименті.

Відтак, позивач не здійснює виробництва алкогольних напоїв, а лише готує коктейлі шляхом змішування готових алкогольних напоїв з іншими складниками, а тому у позивача відсутній обов`язок маркувати такі коктейлі, в тому числі отримувати ліцензію на виробництво таких алкогольних напоїв.

Коктейлі, які продаються під комерційними назвами «Журавлина», «Медовуха», «Хріновуха», приготовлені шляхом настоювання горілки ліцензованих виробників, що придбувається позивачем у готовому вигляді з марками акцизного податку, на інших інгредієнтах (складниках) у відповідності до затверджених технологічних карт, копію якої надано до матеріалів справи.

При цьому факт придбання горілки «Немирів «Українська особлива» 40% міцності, яка настоюється при виготовленні коктейлю позивачем, підтверджено відповідними первинними документами з придбання горілки.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність доводів апелянта про здійснення позивачем виробництва алкогольних напоїв та вважає, що фактично позивачем здійснювалось виготовлення коктейлів, що не передбачає необхідності їх маркування.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Положеннями статті 11 Закону № 481/95-ВР встановлено обов`язковість та порядок маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в Україні, марками акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до абзацу третього частини четвертого статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8.5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється (пункт 226.6 статті 226 ПК України).

Відповідно до пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробником зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням сум акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про те, що позивача не можна вважати виробником алкогольних напоїв, відповідно у останнього обов`язку маркувати виготовлені ним коктейлі немає. В даному випадку, законодавство передбачає та покладає обов`язок маркування алкогольних напоїв на його виробника, в той же час позивача за встановлених обставин, не можна вважати такою особою, тому у позивача відсутній обов`язок маркування коктейлів «Журавлина», «Медовуха», «Хріновуха», які реалізуються в його закладах .

Також, щодо незабезпечення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання/реалізації, порушення пункту 12 статті 203 Закону № 265/95-ВР суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач виготовляє коктейлі шляхом змішування горілки «Немирів «Українська особлива» 40% міцності із різними інгредієнтами (сироп, сік) у відповідності до технологічних карток. Відповідні технологічні картки були наявні в ресторані на момент проведення перевірки і надавались інспекторам для огляду.

Враховуючи те, що позивач самостійно виготовляє зазначені коктейлі, слід зазначити, що прихідних видаткових накладних на закупівлю цих коктейлів в позивача немає. Інгредієнти для зазначених коктейлів позивач закуповує в постачальників. Відповідні прихідні видаткові накладні були наявні в закладі на момент перевірки та надавались інспекторам для огляду.

Таким чином, позивачем правомірно ведеться облік товарних запасів за місцем їх зберігання/реалізації.

Скаржник в апеляційній скарзі також зазначає, що усі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відомостей даних СОД РРО із зазначенням в них обов`язкових реквізитів, а саме зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, повинні були спростовані саме позивачем, якщо він ставив під сумнів та заперечував проти цього шляхом надання роздрукованих своїх чеків.

Апеляційний суд щодо цього зазначає, що згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також апелянт ставить під сумнів використання позивачем для приготування коктейлів та настоянок алкогольних напоїв поза межами терміну їх придатності.

При цьому податковий орган ігнорує фактичні обставини, які полягали в тому, що в попередній до дня фактичної перевірки період господарською одиницею КАФЕ «КАРАБАСБАРАБАС» в переважній більшості здійснювалось використання для виготовлення коктейлів в межах терміну придатності для споживання придбаних алкогольних напоїв з марками акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 296. Заперечуючи обставини використання для виготовлення коктейлів придбаних алкогольних напоїв з марками акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, скаржник в апеляційній скарзі посилається на «деякі відкриті ресурси мережі «Інтернет» які начебто вказують на обмежений термін придатності горілки.

Натомість, наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 20.05.2021 № 181 «Про прийняття та скасування національних стандартів» затверджено ДСТУ 4256:2021 «Горілки та горілки особливі. Технічні умови» та скасовано попередній стандарт ДСТУ 4256:2003 «Горілки та горілки особливі. Технічні умови». Обидва стандарти не містили строку придатності для звичайної горілки. Згідно з ДСТУ 4256:2021 «Горілки та горілки особливі. Технічні умови», строк придатності горілок може встановлюватись виробником (розробником рецептури) після визначення їх прогнозованої стійкості, для класичних горілок він не обмежений при дотриманні умов зберігання.

Верховний Суд у пункті 65 Постанови від 30.01.2025 у справі № 280/6829/23 зазначив, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів.

Таким чином, на дату початку дії змін до Положення № 13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (1 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 1 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Перевірками не було встановлено порушення термінів придатності горілки.

Оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються в межах придатності такого напою до споживання, то при продажу напряму або ж використання їх при виготовленні коктейлів алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої» не відображається в розрахунковому документі (через відсутність штрихового коду).

Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 06 вересня 2021 року № 3347ЛПК/99-00-07-05-01-06 зазначила, що продаж з 01 жовтня 2021 року алкогольних напоїв (строк придатності яких не минув), маркованих марками старого зразка, без зазначення в розрахунковому документі РРО та або/ ПРРО відомостей із штрих-коду марки акцизного податку (серії та номеру), не буде вважатися порушенням чинного законодавства.

Під час проведення фактичних перевірок перевіряючими не було встановлено, що в попередній період до дня фактичної перевірки позивачем здійснювалась реалізація саме алкогольних напоїв з акцизними марками нового зразка, тому доводи контролюючого органу, що при продажу алкогольних напоїв за попередній період позивач мав обов`язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку («цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої») є безпідставними. Цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9), як встановлено пунктом 2 розділу ІІ Положення, має зазначатися у фіскальному чеку у випадках, передбачених чинним законодавством, що прямо передбачено Положенням.

В апеляційній скарзі зазначається, що за період з 03.12.2024 по дату проведення перевірки товариством відповідно до даних СОД РРО на господарських одиницях було реалізовано 1546,561 літрів горілки «Немирів особлива» (у тому числі в складі коктейлів), відповідно до них Єдиного реєстру податкових накладних товариством було придбано лише 490,5 літрів горілки «Немирів особлива», водночас даними первинних документів підтверджено придбання лише 660 літрів горілки «Немирів особлива». Тобто товариством не підтверджено походження та облік 886,56 літрів горілки «Немирів особлива», а розбіжності з даними Єдиного реєстру податкових накладних взагалі ставлять під сумнів достовірність даних видаткових накладних.

В акті фактичної перевірки № 003871 зазначено, що на початок перевірки на залишку в господарській одиниці по вул. Винниченка, 4 знаходились готові коктейлі «Журавлина», «Медовуха» «Хреновуха» в кількості 33 літри на суму 23 100,00 гривень.

В акті фактичної перевірки № 003874 зазначено, що на початок перевірки на залишку в господарській одиниці по пр. Молоді, 2 знаходились готові коктейлі «Журавлина», «Медовуха» «Хреновуха» в кількості 6,65 літри на суму 4655,00 гривень.

Накладаючи на позивача штрафні фінансові санкції на 847303,80 гривень 168 857,60 гривень за ненадання документів про облік та походження товару відповідач вказує як на порушенням - ненадання документів про облік на походження товарів, що передбачено статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

В той же час, статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачено застосування фінансових санкцій за ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Тобто, редакція даної норми імперативно пов`язує застосування фінансових санкцій з товарами, які фізично знаходяться та виявлені на місці продажу (на господарському об`єкті) в теперішній час.

Згідно пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Тобто, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР знову ж таки передбачає надання документів про облік саме та лише тих товарів які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не колись чи в якийсь період перебували там в минулому.

За твердженням скаржника на момент перевірки було виявлено залишки товарів: 33 літри на суму 23 100,00 гривень - на вулиці Винниченка, 4, та 6,65 літри на суму 4655,00 гривень - по пр. Молоді, 2.

Тобто, в разі ненадання документів фінансові санкції до підприємства могли бути застосовані в межах виявленого товару, тобто 23 100,00 гривень та 4655,00 гривень відповідно.

Тобто, накладення фінансових санкцій відповідачем на суми 847303,80 гривень та 168 857,60 гривень, відповідно, є неспівмірним з обсягами виявленого товару, та незаконним в розумінні пункту 12 статей 3 та 20 Закону № 2365/95-ВР.

При цьому, як зазначалося вище, матеріалами справи не підтверджено факт незаконної реалізації чи зберігання алкогольних напоїв.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на відомості електронних копій розрахункових документів, створених програмними реєстраторами розрахункових операцій про кількість реалізованої за весь попередній період горілки «Немирів», то дане посилання не має жодного правового значення, оскільки актами фактичних перевірок згадувалось лише про ненадання документів про облік та походження коктейлів «Журавлина», «Медовуха» «Хреновуха», в той час як про ненадання документів про облік та походження горілки «Немирів» в актах перевірки не вказується. Тобто не встановлено такого порушення. Окрім визначення прямими норами чинного законодавства, а саме, пунктом 12 статей 3 та 20 Закону № 265/95-ВР про розмір фінансової відповідальності залежно від обсягів виявленого саме на момент перевірки товару і саме наявного на даний час у місці продажу є ще чітка неодноразово сформульована правова позиція Верховного Суду з цього приводу.

Так, в постановах Верховного Суду від 27 грудня 2023 року по справі № 280/1998/23, від 20 листопада 2025 року по справі № 160/20114/24, від 07 лютого 2024 року по справі № 280/6422/22, від 25 червня 2025 року по справі № 280/1996/23, від 18 червня 2025 року по справі № 280/2502/24, від 15 січня 2026 року по справі № 140/1671/25, зазначено, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм. В цих же судових рішеннях Верховний Суд виснував, що платник податків не зобов`язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товари, які вибули з місця продажу (реалізовані, списані тощо), тому вимога контролюючого органу надати документи, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

В апеляційній скарзі не спростовуються доводи позивача про те, що в додатку № 1 до Акту фактичної перевірки від 11.07.2025р. № 003874 у вигляді таблиці під час здійснення вказаних у таблиці розрахункових операцій, окрім реалізації алкогольної продукції, яка має акцизну марку, також здійснювалася реалізації інших товарів, які не підлягають акцизному маркуванню, а відтак і вимог щодо необхідності зазначення у розрахунковому документі по реалізації таких товарів цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку не було. При цьому, відповідачем не було виокремлено суми реалізації вказаних товарів із загальної суми продажу товарів, у тому числі продукції, яка не підлягає маркуванню, та винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій виходячи із всієї суми реалізації товарів, у тому числі товарів, які не повинні мати акцизної марки, та відповідно не потребують зазначення такого реквізиту в розрахунковому документі як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку.

Так, до Акту перевірки додається додаток № 1 «Реєстр розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку при проведенні яких покупцем не надано розрахункові документи встановленої форми та змісту, саме без зазначення обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер)». Названий «реєстр розрахункових операцій» подано у вигляді таблиці. При цьому в даній таблиці є колонка «загальна сума» яка містить інформацію про суму розрахункового документа. Однак дані суми містять не лише суми маркованих акцизними марками алкогольних напоїв, але й інші товари, в тому числі і вартість товарів які не підлягають акцизному маркуванню. Так в додатку № 1 до Акту фактичної перевірки від 11.07.2025р. № 003874 (реєстр розрахункових операцій…) в таблиці наявна колонка 12 – «Загальна сума» та колонка 17 «Сума операції». Значення колонки 12 «Загальна сума» становить 82 501,00 гривень. В додатку № 1 (продовження) до Акту фактичної перевірки від 11.07.2025р. № 003874 (реєстр розрахункових операцій…) в таблиці наявна колонка 7 – «Загальна сума» та колонка 12 «Сума операції» (сума підакцизних товарів в розрахунковій операції). Значення колонки 7 «Загальна сума» становить 257159,40 гривень. Значення колонки 12 «Сума операції» становить 164202,60 грн. Разом загальна сума операцій по обох додатках становить: 257159,40 + 82 501,00 = 339660,40 гривень. Саме дана сума вказана в пункті 2.2.20 Акту фактичної перевірки від 11.07.2025р. № 003874. З даної суми нараховувались штрафні фінансові санкції 150%.

В додатку № 2 до Акту фактичної перевірки від 11.07.2025р. № 003871 (реєстр розрахункових операцій…) в таблиці наявна колонка 3 – «Загальна сума» та колонка 10 «Сума операції». Значення колонки 3 «Загальна сума» становить 1 257 313,60 гривень. Значення колонки 10 становить 824 203,80 гривень. В додатку № 1 до Акту фактичної перевірки від 11.07.2025р. № 003871 (реєстр розрахункових операцій…) в таблиці наявна колонка 16 – «Загальна сума». Значення колонки 16 «Загальна сума» становить 46344,4 гривень. Разом загальна сума операцій по обох додатках становить 1 257 313,60 + 46344,4 гривень = 1 303 658,00 гривень. Саме дана сума вказана в пункті 2.2.20 Акту фактичної перевірки від 11.07.2025р. № 003871. Саме з даної суми нараховувались штрафні фінансові санкції 150% При цьому загальна сума включає в себе вартість як підакцизних товарів так і не підакцизних товарів. Загальна сума (розрахункових операцій) в таблиці-додатку до акту перевірки співпадає з сумою зазначеною у вкладених аркушах до акту фактичної перевірок на основі якої відповідачем здійснювався розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені.

Оскільки відповідачем не було виокремлено відомості про суми з реалізації лише підакцизних товарів і у висновки про суму розрахункових документів, що не містить цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку включено суми продажу товарів, які не підлягають маркуванню акцизними марками, то і висновки перевірок і прийняті за результатами перевірок оскаржувані податкові-повідомлення рішення є сумнівними, оскільки на підприємство покладено відповідальність та накладено штрафні санкції за відсутність в розрахункових документах по реалізації, зокрема непідакцизних товарів цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, що не передбачено законодавством.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Щодо витрат на правничу допомогу та покликань апелянта на відсутність дотримання критеріїв реальності витрат та розумності їхнього розміру, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 7 статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договір про надання професійної правничої допомоги від 10.11.2025; акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.02.2026; платіжну інструкцію №12074 від 16.12.2025 про сплату 50 000,00 грн за надання правничої допомоги; платіжну інструкцію №12140 від 20.02.2026 про сплату 120 000,00 грн за надання правничої допомоги..

Апеляційним судом встановлено, що представником позивача виконано значний об`єм робіт, а тому задоволені судом першої інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн є співмірними із складністю справи.

При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний суд враховує, що представником позивача був виконаний значний обсяг роботи у справі, який полягав у підготовці адміністративного позову, опрацюванні та долученні доказів у великому обсязі, які в вплинули на вирішення справи на користь відповідача.

Разом з тим, виходячи з обставин справи і предмету спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено та він не суперечить принципу розумності.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законними та скасуванню не підлягають.

Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Вказаним вимогам оскаржувані рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржувані судові рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2025 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 140/14553/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді І. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 14.04.26