Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №571/3402/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 571/3402/25 пров. № А/857/10345/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,

представник позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року у справі № 571/3402/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення,

суддя в 1-й інстанції – Комзюк А.Ф.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – с-ще. Рокитне,

дата складання повного тексту рішення –23 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до до інпектора 2 взводу 6 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у місті Києві Ротаєнко Володимира Олександровича, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6163979 від 16 листопада 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 16 листопада 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6163979, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що він 16 листопада 2025 року о 13 год 54 хв в місті Києві по шосе Житомирське керував транспортним засобом, не маючи відповідного права керування транспортним засобом.

Вказує, що 30 січня 2024 року постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області №571/2128/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік. Зазначає, що протягом року позивач сумлінно виконував обов`язок щодо заборони керувати транспортним засобом. Відповідно термін такої заборони закінчився 28 лютого 2025 року, а отже він поновлений у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до змісту п. 5 оскаржуваної постанови водій транспортного засобу не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, був позбавлений права керування, чим порушив п. 2.1.а.ПДР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. ч. 2 ст. 126 КУпАП. Проте, ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передала керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. В свою чергу п. 2.1.а Правил дорожнього руху передбачає обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Натомість в оскаржуваній постанові поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Звертає увагу, що позивач мав при собі посвідчення водія та пред`явив його на вимогу посадових осіб Управління патрульної поліції в місті Києві. Проте, на підставі наявності постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області №571/2128/23 від 30 січня 2024 року службовими особами Управління патрульної поліції в місті Києві зроблено хибний висновок про відсутність у Позивача права на керування транспортним засобом, про що вказано в оскаржуваній постанові, а також умисно вказано про відсутність у Позивача посвідчення водія, що абсолютно не відповідає реальним подіям. За таких обставин, суть адміністративного правопорушення, викладена в оскаржуваній постанові не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП. На підставі викладеного вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закриттю.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року у справі № 571/3402/25 позовні вимоги задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6163979 від 16.11.2025 винесену відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за ч.2 ст.126 КУпАП.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Департамент патрульної поліції Національної поліції України оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

Також вказує про те, що позивач, скоївши грубе порушення правил дорожнього руху уник відповідальності та продовжує протиправне керування транспортними засобами, про цьому користуючись невилученим посвідченням водія, у якого наявний статус «підлягає вилученню».

Просить скасувати рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім цього, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення справи від представника позивача.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання вказує, що оскільки розгляд справи №571/3402/25, що призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 31 березня 2026 року було відкладено у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 31.03.2026, у задоволенні повторного клопотання про відкладення слід відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується із матеріалів справи, що 16 листопада 2025 року Інпектором 2 взводу 6 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у місті Києві Ротаєнко Володимиром Олександровичем винесено постанову серії ЕНА №6163979, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Встановлено, що 16 листопада 2025 року о 13 год. 43хв. в м.Київ, Шосе Житомирське, ОСОБА_1 керував транспортним засобом RIA SPORTAGE НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, оскільки станом на дату скоєння правопорушення, згідно даних Інформаційного поталу Національної поліції посвідчення водія перебувало в статусі «підлягає вилучення», отже є недійсним.

Відповідно до оскаржуваної постанови, дослівно по тексту: «16 листопада 2025 року о 13 год. 43хв. в м.Київ, Шосе Житомирське, водій керуючи транспортним засобом КIA SPORTAGE НОМЕР_2 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, був позбавлений права керування, чим порушив п. 2.1 а ПДР України».

Отже, згідно оскаржуваної постанови, Інпектор 2 взводу 6 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у місті Києві Ротаєнко В.О. встановив , що водій керованого транспортного засобу КIA SPORTAGE НОМЕР_2 , ОСОБА_1 : 1) не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та 2) він був позбавлений права керування транспортними засобами.

Згідно копії посвідчення водія НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами категорії А, В, С1, С.

Разом з тим, відповідно до постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Згідно Інформаційного поталу Національної поліції «Посвідчення водія», посвідчення водія НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_1 , має статус «підлягає вилучення».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Інпектор 2 взводу 6 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у місті Києві Ротаєнко В.О. встановивши , що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та був позбавлений права керування транспортними засобами, мав накласти стягнення за ч.1, ч.4 ст.126 КУпАП, відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як встановлено судом першої інстанції, 16 листопада 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6163979, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що він 16 листопада 2025 року о 13 год 54 хв в місті Києві по шосе Житомирське керував транспортним засобом, не маючи відповідного права керування транспортним засобом.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Так, згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За змістом статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Пунктом 2 частини першої статті 32 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

З системного аналізу вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право працівників поліції перевіряти наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Обов`язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (далі також ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом «а» пункту 2.1 розділу 2 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР визначено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України).

Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідно до постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідно до ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.

У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 затверджено «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» ( далі - Положення).

Відповідно до пункту 20 Положення повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.

Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів .

Колегія суддів звертає увагу, що на виконання вимог ст. 317-1 КУпАП позивач зобов`язаний був здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції, проте із обставин справи можна зробити висновок, що позивач проігнорував вимоги ст. 317-1 КУпАП та відповідно доказів отримання позивачем посвідчення водія після закінчення строку позбавлення його права керування транспортними засобами, після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів, суду не надано.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції робить висновок, що відповідачем доведено правомірність свого рішення, натомість позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та не надав суду належних і допустимих доказів на їх спростування. Позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, підстав для скасування спірної постанови від ЕНА №6163979 від 16.11.2025 не встановлено.

Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України – задовольнити.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року у справі № 571/3402/25 – скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 14.04.26