Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №300/3534/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3534/25 пров. № А/857/5329/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року, ухвалене суддею Тимощук О.Л. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №300/3534/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ :

20.05.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку під час виконання державних або громадських обов`язків добровольця за контрактом згідно з наказом №730/03 від 20.05.2022 за період з 20.07.2022 по 21.03.2023 у розмірі 94 139,50 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що 21.04.2022 уклала контракт добровольця територіальної оборони з ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на три роки, відповідно до якого взяла на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту. Наказом Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.05.2022 №730/03 ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Однак, 19.07.2022 Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції винесло наказ №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 року №730/03, яким увільнено позивача, головного спеціаліста відділу проходження державної служби Управління персоналу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року із збереженням місця роботи і посади.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №300/4733/22, яке набрало законної сили 03.03.2023 року, позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03, а в решті позовних вимог відмовлено.

Однак, після скасування наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 19.07.2022 року №1068/03, відповідачем не проведено жодних розрахунків.

У зв`язку з тим, 09.04.2025 подала звернення до відповідача з метою проведення повного розрахунку згідно з наказом від 20.05.2022 року за №730/03 за період з 19.07.2022 року по 21.03.2023 року, та надати відповідні довідки про розмір невиплаченої середньої заробітної плати помісячно, а також довідки про розмір середньої заробітної плати за два попередні місяці до моменту винесення наказу від 20.05.2022 року за №730/03.

Відповідно, за результатами розгляду звернення, відповідач листом від 08.05.2025 року за №Б-129/16/15.1-27/1115 повідомив позивача, що Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції наказом від 21.03.2023 року №641/03 скасовано наказ Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.05.2022 року №730/03. А тому, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 року у справі №300/4733/22 виконано в повному обсязі. Однак, даним рішенням не вирішувалось питання щодо виплати середнього заробітку позивачу з часу припинення виплат. У зв`язку з чим, відповідачем неможливо надати довідку про розмір невиплаченої плати.

Позивач вважає, що вищезазначене свідчить про порушення гарантій щодо виплати середнього заробітку, передбачених статтею 119 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку під час виконання державних або громадських обов`язків добровольця за контрактом згідно з наказом №730/03 від 20.05.2022 за період з 19.07.2022 по 21.03.2023.

Стягнено з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку під час виконання державних або громадських обов`язків добровольця за контрактом згідно з наказом №730/03 від 20.05.2022 за період з 19.07.2022 по 21.03.2023 у розмірі 94 677, 44 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльності Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку під час виконання державних або громадських обов`язків добровольця за контрактом згідно з наказом №730/03 від 20.05.2022 за період з 19.07.2022 по 21.03.2023.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" та внесенням змін до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, наказом від 19.07.2022 №1068/03 внесено зміни до наказу №730/03, якими виключено положення про збереження середнього заробітку та припинено його виплату з 19.07.2022. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №300/4733/22 визнано протиправним та скасовано наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03 та відмовлено в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України зберегти місце роботи (посади) і середній заробіток позивачу на час виконання державних або громадських обов`язків. Інших вимог, зокрема щодо зобов`язання виплатити середній заробіток, рішення суду не містило.

Отже, Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції в повному обсязі виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №300/4733/22 щодо скасування наказу ПівденноЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 № 1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 № 730/03.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Відповідно до пункту 1 наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) "Про увільнення від роботи ОСОБА_1 " від 20.05.2022 №730/03, головного спеціаліста відділу проходження державної служби Управління персоналом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку (а.с.18).

Пунктом 2 коментованого наказу, Управлінню бухгалтерського обліку, та господарського забезпечення Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) наказано забезпечити здійснення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 (а.с.18).

Надалі, Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) наказом "Про внесення змін до наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 20.05.2022 №730/03" від 19.07.2022 №1068/03, керуючись Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-ІХ від 01.07.2022 та частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (із змінами) внесено змін до наказу від 20.05.2022 №730/03, а саме:

пункт 1 викладено в наступній редакції: "увільнити ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу проходження державної служби Управління персоналу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року із збереженням місця роботи і посади";

пункт 2 наказу від 20.05.2022 №730/03 виключено.

Пунктом 2 коментованого наказу, Управлінню бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) наказано з 19.07.2022 припинити виплату середнього заробітку ОСОБА_1 (а.с.19).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №300/4733/22 позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про скасування наказу №1068/03 від 19.07.2022 та зобов`язання до вчинення дій – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.23-зворотній бік а.с.24).

ОСОБА_1 08.04.2025 звернулася до начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із зверненням, в якому просила провести із останньою повних розрахунок згідно з наказом від 20.05.2022 №730/03 за період з 19.07.2022 по 21.03.2023 за реквізитами, а також надати довідку про розмір невиплаченої середньої заробітної плати з 19.07.2022 по 21.03.2023, помісячно та довідку про розмір середньої заробітної плати за два попередні місяці до моменту винесення наказу від 20.05.2022 за №730/03 (а.с.29-зворотній бік а.с.29).

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, листом від 08.05.2025 №Б-129/16/15.1-27/1115, повідомило позивачу про те, що Управлінням в повному обсязі виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №300/4733/22 щодо скасування наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 № 730/03. Одночасно, позивачу повідомлено, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №300/4733/22 не приймалось рішення щодо виплати середнього заробітку позивачу з часу припинення виплат (а.с.30-зворотній бік а.с.30).

За доводами представника позивача, викладеними у позовній заяві, після скасування наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03, відповідачем так і не виконується первинна редакція наказу від 20.05.2022 №730/03.

У зв`язку з тим, що повного розрахунку з ОСОБА_1 проведено так і не було, то виникла необхідність звернутися до суду щодо визнання бездіяльності протиправною щодо не проведення повного розрахунку середнього заробітку з часу припинення виплат.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Законом України "Про основи національного спротиву" від 16.07.2021 №1702-IX (надалі, також – Закон №1702-IX) та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449 (надалі, також- Положення №1449).

В розумінні пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №1702-IX доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №1702-IX добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.

У відповідності до частини 1 статті 4 Закону №1702-ІХ територіальна оборона ґрунтується на принципах територіальності, масовості, мінімального часу на розгортання та приведення підрозділів територіальної оборони у готовність до дій, єдиноначальності, централізації управління та децентралізації і контрольованої автономності застосування сил і засобів територіальної оборони, активності, рішучості та безперервності ведення територіальної оборони, наполегливості у досягненні мети територіальної оборони, узгодженого, спільного застосування сил і засобів, залучених до ведення територіальної оборони, безперервності взаємодії сил і засобів територіальної оборони, всебічного врахування і повного використання моральних та психологічних факторів.

Територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з пунктом 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабміну від 29 грудня 2021 року № 1449 (далі - Положення №1449), членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Відповідно до пункту 21 Положення № 1449 контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони.

Наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84 «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 березня 2022 року № 307/37643 затверджено форму контракту добровольця територіальної оборони (далі - контракт).

У преамбулі форми контракту зазначено, що командир з одного боку, а доброволець з іншого боку, на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, КЗпП України, відповідно до Закону України від 27 січня 2022 року № 2024-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення завдань та основ підготовки і ведення національного спротиву» та Положення № 1449, уклали контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з пунктом 3 форми контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України в редакції, чинній на час укладення контракту, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що на працівників, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, поширюються гарантії щодо збереження робочого місця, посади та середнього заробітку, якщо такі працівники виконують обов`язки добровольця в робочий час.

Саме у зв`язку з укладенням такого контракту за наказом працедавця з 23 травня 2022 року ОСОБА_1 була увільнено від виконання обов`язків із збереженням місця роботи.

Як встановлено судом, Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) наказом "Про внесення змін до наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.05.2022 №730/03" від 19.07.2022 №1068/03, керуючись Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-ІХ від 01.07.2022 та частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (із змінами) внесено зміни до наказу від 20.05.2022 №730/03, яким пункт 2 виключили, а саме про здійснення виплати позивачу середнього заробітку ОСОБА_1 .

Коментований наказ від 19.07.2022 №1068/03 містить покликання на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022.

Так, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни, зокрема до КЗпП України.

Норми Закону України від 01 липня 2022 року № 2352 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та Форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів добровольчого формування територіальної громади, зокрема, і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.

Частиною першою статті 119 КЗпП України чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть виконуватись у робочий час.

Водночас, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №300/4733/22 позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про скасування наказу №1068/03 від 19.07.2022 та зобов`язання до вчинення дій – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, зокрема щодо збереження за нею середнього заробітку, а також визнання протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 3 Положення № 1449 командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей. Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту у разі порушення добровольцем його умов (пункт 23 Положення № 1449).

Таким чином, саме командири ДФТГ мають здійснювати, зокрема і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно визначеного роботодавцем режиму) дні.

Оскільки працівник, залучений до добровольчого формування територіальної громади, виконує державні або громадські обов`язки у робочий час, то, згідно з положенням частини першої статті 119 КЗпП України, такому працівнику гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 25 липня 2024 року в справі № 588/609/23 (провадження № 61-2207св24), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення розглядуваного спору.

Колегія суддів зазначає, що оскільки виплату середнього заробітку відповідач не здійснював, колегія суддів вважає, що ухилення відповідача від забезпечення позивача встановлених законом гарантій свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

В контексті вимог наведених вище положень суд зазначає, що критеріями обрання способу захисту прав особи є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд (дискреційні повноваження).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд насамперед виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву позивача дії.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за потрібне стягнути з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції середній заробіток за час затримки розрахунку під час виконання державних або громадських обов`язків добровольця за контрактом згідно з наказом №730/03 від 20.05.2022 за період з 19.07.2022 по 21.03.2023 у розмірі 94 677,44 грн.

Крім того, відповідачем не спростовано задоволеного судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку під час виконання державних або громадських обов`язків добровольця за контрактом

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржено, рішення суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Таким чином, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є довільним тлумаченням норм закону.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в межах встановленого статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 300/3534/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк