Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №294/1154/25 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 1-кп/294/37/26

справа № 294/1154/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:

- секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

- прокурора ОСОБА_3 ,

- обвинуваченої ОСОБА_4 ,

- захисника ОСОБА_5 ,

- потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Чуднів обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025062000000007 від 15.04.2025 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки с. Стовпів Чуднівського району Житомирської області, зареєстрованої та фактично проживаючої по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, незаміжньої, пенсіонерки, інваліда ІІ групи загального захворювання, на утриманні має особу з інвалідністю (з дитинства), раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

02.04.2025 близько 13 години 10 хвилин ОСОБА_4 знаходилась на проїзній частині вулиці поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , де між нею та ОСОБА_6 на ґрунті давніх неприязних відносин виникла словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_4 виник раптовий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, в цей же час, день, місці та за вказаних обставин ОСОБА_4 умисно відрізком дерев`яної палиці нанесла не менше одного удару по зовнішній поверхні стегна лівої нижньої кінцівки ОСОБА_6 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синця лівого стегна в середній третині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_4 , які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України.

ІІ. Позиція учасників судового провадження

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений 09.07.2025.

Під час судового розгляду прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, зазначивши, що докази на підтвердження винуватості останньої отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.

У судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначивши їй покарання, з урахуванням обставини, яка обтяжує покарання, у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, вирішивши долю речових доказів.

Потерпіла ОСОБА_6 у судових дебатах просила суд визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, зазначивши, що обвинувачена вихватила у неї палицю та била її по лівій стороні, суду повідомила неправду, зазначивши, що не вчиняла кримінального правопорушення, вважала, що призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян є недостатнім для її виправлення.

Обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням категорично заперечила, суду пояснила, що неприязні відносини між нею та ОСОБА_6 розвинулись ще раніше, на початку війни, коли у школі почали збирати допомогу для фронту. Вона попросила потерпілу також надати якусь допомогу, однак та відповіла, що не дасть, бо немає. Разом з тим, у подальшому ОСОБА_6 знайшла кошти, щоб передати школі на збір, однак усім розповіла, що вона не відмовлялась надавати допомогу, що ОСОБА_4 усе видумала. 02.04.2025 близько 12 год 45 хв вона поїхала до магазину, де купила пластикові контейнери для розсади, після чого поверталась на велосипеді додому. Побачила, як попереду по дорозі йшла потерпіла ОСОБА_6 , яка, побачивши ОСОБА_4 , почала спеціально переходити їй дорогу, внаслідок чого обвинувачена опинилась майже біля рівчака, куди чуть не з`їхала, тому махнула на потерпілу пластиковими контейнерами. Після цього потерпіла, у якої в руках була дерев`яна палиця, вдарила її нею по спині. Тоді вона поставила велосипеда, підійшла до неї та спитала «за що», після чого відібрала палицю в потерпілої, переломила її через своє ліве коліно, кинула у бік та поїхала додому. Потерпіла підняла дві частини палиці та пішла у домоволодіння ОСОБА_7 . Під час цього у них була гучна словесна перепалка, однак потерпілу вона не била. Де у ОСОБА_6 взявся на нозі синяк, вона не знає.

У судових дебатах ОСОБА_4 просила її виправдати, зважаючи на недоведеність її вини.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку із недоведеністю вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Свою позицію мотивував тим, що сукупність зібраних під час досудового розслідування доказів не дає переконливо зробити висновок про причетність обвинуваченої до завдання тілесних ушкоджень потерпілій, показання обвинуваченої спростовують показання як потерпілої, так і деяких свідків, які зацікавлені у винесенні обвинувального вироку, оскільки є родичами потерпілої. Звернув увагу, що працівники поліції не оформили належним чином вилучення двох частин палиці потерпілої, не призначили судово – криміналістичну експертизу з метою встановлення одного цілого, вилучення предмету кримінального правопорушення фактично відбулось аж через три місяці.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду повідомила, що у квітні 2025 року десь початок першої години дня вона йшла до сусідки по правій стороні дороги та звернула на ліву її частину. Ішов дощ. Вона почула, що ззаду хтось кричить, озирнулась та побачила ОСОБА_4 , яка їхала велосипедом. Вона поставила велосипед та підійшла до неї, вихватила палицю та почала її бити по лівій стороні, переломила палицю та кинула на неї. Вдарила її три – чотири рази палицею. Після того ОСОБА_4 сіла на велосипед та поїхала, а вона пішла до сусідки, забравши дві частини палиці. Коли йшла додому, палицю забрала з собою. Вдома подзвонила до невістки і розповіла їй про подію. Пояснила, що конфлікт між ними тривав і раніше, чому, не знає.

Свідок ОСОБА_8 , який є сусідом обвинуваченої та потерпілої, суду повідомив, що у квітні 2025 року він йшов через поле поблизу дороги, коли побачив ОСОБА_4 , яка привіталась та проїхала повз велосипедом, після цього через деякий час почув крики, озирнувся та побачив на відстані приблизно 200 метрів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які сперечались з криками та нецензурними словами. Нанесення тілесних ушкоджень потерпілій він не бачив. Інших осіб навколо потерпілої та обвинуваченої також не бачив.

Свідок ОСОБА_9 , яка є родичкою потерпілої, суду повідомила, що безпосереднім свідком події не була, однак на початку квітня 2025 року, коли вона була на роботі, їй зателефонувала потерпіла ОСОБА_6 , плакала та повідомила, що її побила палицею ОСОБА_4 . На запитання свідка про необхідність виклику швидкої медичної допомоги ОСОБА_6 заперечила, однак скаржилась на біль в області голови та бедра. Свідок викликала поліцію та попросила свою матір, яка живе з потерпілою в одному селі, піти та подивитись на стан здоров`я ОСОБА_6 . Зазначила, що в ході розмови з потерпілою помітила, що в останньої був шок, вона злякалась та скаржилась на високий тиск, хоча на високий тиск у неї часто. Додатково повідомила, що потерпіла неодноразово скаржилась, що ОСОБА_4 неодноразово діставала її словесно, зачіпала сина, оскільки між ними був даній особистий конфлікт. На запитання прокурора повідомила, що конкретну сторону, куди наносився удар, ОСОБА_6 не повідомила, однак добре, що остання була тепло вдягнута. На запитання захисника також уточнила, що синців на потерпілій не бачила.

Свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою обвинуваченої та потерпілої, повідомила, що працює в сільській раді діловодом, безпосереднім свідком події не була, однак навесні 2025 року, орієнтовно у квітні – травні, коли йшла з роботи додому на обід біля 12 – 13 години, біля будинку потерпілої ОСОБА_6 побачила саму ОСОБА_6 , яка плакала та повідомила свідку, що її палкою побила ОСОБА_4 , попросила, щоб свідок повідомила старосту села та викликала поліцію. Потерпіла також показувала свідку, що її били по шиї та по нозі, яку прооперували. Їй також відомо, що потерпіла та обвинувачена конфліктували між собою. Безпосередньо тілесних ушкоджень потерпіла їй не показувала. На запитання захисника уточнила, що спілкувалась з потерпілою одразу після конфлікту, палицю в руках потерпілої не бачила.

Свідок ОСОБА_7 , яка перебуває у недружніх відносинах з ОСОБА_4 , повідомила, що приблизно вкінці березня 2025 року перебувала на веранді свого будинку, яка знаходиться десь біля 50 метрів від дороги, на якій відбулись події. Вона почула крик, а саме коли ОСОБА_4 кричала «падло, притворяється, ще ходить воно з палицею» і далі пішли некрасиві слова, які свідок відмовилась повторювати. Безпосередньо як била обвинувачена потерпілу вона не бачила. Окрім потерпілої та обвинуваченої на дорозі більше нікого не було. Далі свідок зайшла до хати, пройшло біля десяти хвилин, коли до неї прийшла потерпіла ОСОБА_11 , яка була схвильована і плакала. На запитання, що сталось, повідомила, що ОСОБА_4 перебила їй палицю. Помітила, що зліва (показала у суді) обличчя потерпілої було червоне. Крім того, потерпіла розказала, що ОСОБА_4 била її по обличчю та по нозі, на якій робили операцію. Свідок поміряла потерпілій тиск, який був «під двісті». Вони збили ОСОБА_6 тиск, після чого остання півтори – дві години лежала у свідка в будинку. Після цього потерпіла попросила провести її додому, оскільки боялась йти, а тому діти свідка провели потерпілу додому. ОСОБА_6 часто скаржилась на ОСОБА_4 , що та її зачіпає. На запитання прокурора уточнила, що події відбулись десь біля 11 години, тобто до обіду. На запитання захисника уточнила, що переломану палицю потерпіла кинула у веранді її будинку, де потім та подівалась, вона не знає.

Свідок ОСОБА_12 повідомила суду, що проживає в будинку з ОСОБА_7 та бачила, як ОСОБА_4 била ОСОБА_6 . На початку квітня 2025 року в першу половину дня вона була на вулиці та доганяла свою малолітню дитину, яка вибігла на вулицю боса до воріт домоволодіння. Коли свідок підбігла до воріт, то побачила, що ОСОБА_4 стояла на дорозі до неї спиною та когось била, бо бачила махи рукою, однак не бачила, кого саме. Точно знає, що це була обвинувачена, бо вона голосно кричала та свідок знає її голос та на дорозі стояв її велосипед. Інших осіб на дорозі свідок не бачила. У цей час свідок схопила дитину та побігла до будинку, бо на вулиці було прохолодно. Через деякий час до них прийшла сама ОСОБА_6 та розповіла про подію. Потерпіла скаржилась на обличчя та ногу в частині бедра. В руках потерпіла принесла з собою дві частини палиці. У них вдома ОСОБА_6 перебувала довго. Після цього її племінниця ОСОБА_13 завела потерпілу додому.

Окрім того, судом досліджено:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025062000000007, відповідно до якого 15.04.2025 о 17 год 09 хв внесено відомості про те, що 02.04.2025 близько 13 години 10 хвилин ОСОБА_4 знаходилась на проїзній частині вулиці поблизу Домоволодіння АДРЕСА_2 , де між нею та ОСОБА_6 на ґрунті давніх неприязних відносин виникла словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_4 виник раптовий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи свій протиправний умисел, в цей же час, день, місці та за вказаних обставин ОСОБА_4 умисно відрізком дерев`яної палиці нанесла два удари по зовнішній поверхні стегна лівої нижньої кінцівки, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синця лівого стегна в середній третині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 02.04.2025, згідно з яким ОСОБА_6 повідомила, що 02.04.2025 близько 13 години 10 хвилин сусідка ОСОБА_4 с. Стовпів Житомирського району Житомирської області затіяла з нею словесну суперечку, під час якої нанесла декілька ударів дерев`яною палицею по тілу, за медичною допомогою не зверталась;

- акт судово – медичного обстеження №499 від 03.04.2025, яким по зовнішній поверхні лівого стегна потерпілої в середній третині виявлено синець овальної форми розміром 7х2,8 см синьо-фіолетового кольору. Будь – яких інших тілесних ушкоджень при судово – медичному обстеженні не виявлено;

- протокол проведення слідчого експерименту від 17.06.2025, в ході якого потерпіла ОСОБА_6 за допомогою статиста показала, що 02.04.2025 під час побутового конфлікту, в той час коли ОСОБА_4 стояла напроти неї у повний зріст на відстані витягнутої руки та умисно нанесла один розмашистий удар дерев`яною палицею по зовнішній частині її лівого стегна, внаслідок чого у неї утворився синець;

- протокол огляду місця події від 21.06.2025, в ході якого ОСОБА_6 показала місцевість, де їй було завдано тілесних ушкоджень, а також добровільно видала працівникам поліції відрізок дерев`яної палиці, яким було нанесено тілесні ушкодження;

- висновок судово – медичної експертизи №175 від 24.06.2025, відповідно до якого при судово-медичній експертизі у ОСОБА_6 виявлені слідуючі тілесні ушкодження: синця лівого стегна в середній третині, що відноситься до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого, твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, від удару відрізком дерев`яної палиці. Враховуючи локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, було нанесено не менше 1-го удару. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитися в любому положенні, за винятком того, коли поверхні розташування тілесних ушкоджень стають недоступними для нанесення ударів. Утворення даних тілесних ушкоджень не характерне для падінні на площині. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися в термін та за обставин вказаних в постанові. Механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , встановлений при судово-медичній експертизі, може відповідати механізму, на який вказує потерпіла ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту 17.06.2025 за її участю.

Зазначені вище докази не викликають сумнівів щодо їх достовірності та у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Дані, які характеризують особу обвинуваченої, відображені в інформації щодо судимостей, характеристиці та довідці з місця проживання.

IV. Оцінка доводів сторін та мотиви суду

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_6 не предмет їх взаємозв`язку із іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами та показаннями обвинуваченої і свідків, суд констатує, що надані суду показання свідків частково підтверджують показання саме потерпілої ОСОБА_6 , в тому числі місце, час, обставини кримінального правопорушення, а також активність та агресивність дій обвинуваченої, спрямованих на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій. Так, свідок ОСОБА_12 бачила сам факт нанесення обвинуваченою тілесних ушкоджень невідомій особі, яка, як з`ясувалось згодом, була потерпілою. Істотних розбіжностей щодо повідомленого потерпілою механізму отримання нею тілесних ушкоджень судом не встановлено, причетність інших осіб до кримінального правопорушення, яке відбулось 02.04.2025 близько 13 години на відкритій ділянці дороги у с. Стовпів Житомирського району Житомирської області, виключається.

Висновок експерта №175 від 24.06.2025 містить інформацію про механізм нанесення тілесних ушкоджень та час їх заподіяння.

При цьому, суд виключає можливість самонанесення потерпілою ОСОБА_6 зазначеного тілесного ушкодження, оскільки відразу після конфлікту з ОСОБА_4 потерпіла пішла до свідка ОСОБА_7 та була в останньої близько півтори – дві години в полі її зору.

Таким чином, судом встановлено, що подія та факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 обвинуваченою ОСОБА_4 підтверджується дослідженими судом доказами, які є належними та допустимими, що у своїй сукупності узгоджуються між собою та є достатніми.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона має вищу освіту, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тяжких захворювань не має, однак, зі слів, являється інвалідом являється чи інвалідності не має, не одружений, на утриманні має дочку - особу з інвалідністю з дитинства, являється інвалідом ІІ групи загального захворювання, пенсіонеркою, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, приймає активну участь в житті села, в громадських місцях та побуті поводить себе задовільно, алкогольними напоями не зловживає, раніше не судима.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, визнається вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відповідно до вимог статтей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, відсутність пом`якшуючих покарання обставини та наявність однієї обтяжуючої покарання обставини, дані про особу винуватої, викладені вище, яка вину у скоєму не визнала, однак проступок нею вчинено вперше, у зв`язку з чим призначає обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

Призначаючи такий вид покарання, суд враховує соціальний статус обвинуваченої, а саме те, що остання являється пенсіонеркою та особою з другою групою інвалідності, у зв`язку з чим вважає неможливим призначення альтернативного виду покарання, передбаченого санкцію статті, у виді громадських робіт.

На думку суду призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався та підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 65-67, 70, 75, 76, 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речовий доказ у вигляді частини дерев`яної палиці – знищити.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_14