Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №294/1665/24 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 1-кп/294/73/26

справа № 294/1665/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:

- секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

- прокурора ОСОБА_3 ,

- обвинуваченого ОСОБА_4 ,

- потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Чуднів обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024065470000074 від 03.08.2024 про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт. Великі Коровинці Чуднівського району Житомирської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , з професійною освітою, непрацюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх осіб не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

02.08.2024 близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_6 перебував на сходинковому майданчику біля квартири АДРЕСА_2 , де між ним та його сусідкою ОСОБА_5 виникла словесна суперечка, в ході якої у нього виник раптовий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останній.

В цей же час, день, місці та за вказаних обставин ОСОБА_6 , реалізуючи свій протиправний умисел, умисно наніс один удар кулаком своєї правої руки по лівому плечі ОСОБА_5 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді садна та синця лівого плечового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_6 , які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України.

ІІ. Позиція учасників судового провадження

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений 30.08.2024.

Під час судового розгляду прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення, зазначивши, що докази на підтвердження винуватості останнього отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.

У судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначивши йому покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин, вирішивши долю речових доказів.

Потерпіла ОСОБА_5 у судових дебатах просила суд визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтримала позицію прокурора з приводу призначення міри покарання обвинуваченому у виді громадських робіт.

Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнав частково, суду пояснив, що у серпні 2024 року близько 14 год 30 хв він перебував у себе вдома. Коли побачив потерпілу через вікно, яка йшла з молотком і проводом, він виглянув у вікно та попросив її не говорити на нього всякого бруду. Коли потерпіла зайшла у під`їзд, він вийшов з квартири, між ними почався конфлікт, потерпіла замахнулась на нього молотком, внаслідок чого він відібрав молоток у неї та сильно штовхнув її у двері сусідньої квартири. ОСОБА_5 почала кричати, а він забрав молоток, побіг на річку та кинув його у річку. Коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_5 викликала поліцію. Додатково пояснив, що потерпіла забрала в нього будинок та не дає йому спокійно жити, обливає брудом. Те, що він заподіяв удар у плече потерпілої, визнає, однак таким чином захищався від неї.

У судових дебатах ОСОБА_6 виправдовував свої дії тим, що потерпіла перша його зачіпає, погодився із мірою покарання, запропонованою прокурором, у виді громадських робіт.

Останнім словом обвинувачений вирішив не користуватись.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що перебуває в неприязних відносинах із обвинуваченим. Після смерті її співмешканця, який є батьком її дитини та дядьком обвинуваченого ОСОБА_6 , відкрилась спадщина на будинок. Спадщину прийняв син потерпілої та її співмешканця, після чого ОСОБА_6 почав вимагати про повернення йому нерухомого майна та документів, вибивати двері. В серпні 2024 року вона поверталась з гаража до квартири, в руках несла переноску та молоток. Побачивши на вулиці біля під`їзду сусідів, підійшла та кілька хвилин з ними поговорила, після чого зайшла в під`їзд будинку. Як почала відкривати двері своєї квартири, вискочив ОСОБА_6 із своєї квартири та напав на неї. Вона впала, ОСОБА_6 її бив, порвав футболку, однак на її крик до під`їзду вбігли сусіди, відштовхнути обвинуваченого та провели її до квартири, після чого вона викликала поліцію. Після події вона потрапила до лікарні, де лікувалась, однак агресія та погрози з боку ОСОБА_6 не припинились, він постійно перешкоджає їй та сину вільному доступу до квартири, яка знаходиться навпроти квартири обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_7 надала суду показання, що є сусідкою обвинуваченого та потерпілої. У серпні 2024 року вона гуляла з собакою. Потерпіла йшла від сараю, несла переноску, підійшла до неї та інших сусідів ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), вони поговорили, після чого ОСОБА_5 пішла в під`їзд. Через кілька хвилин вона почула крики, після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 побігли до під`їзду. Коли вони вийшли з під`їзду, то розповіли, що ОСОБА_6 напав на ОСОБА_5 , стояв над нею з молотком.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що є сусідкою обвинуваченого та потерпілої, у серпні 2024 року після обіду вона разом з іншими сусідами перебувала біля будинку, побачила потерпілу ОСОБА_5 , яка йшла до під`їзду будинку з подовжувачем. Після кількахвилинної розмови потерпіла пішла до свого під`їзду. Коли потерпіла зайшла до під`їзду, то вона з під`їзду почула її крики. Коли вона разом зі ОСОБА_9 забігли до під`їзду, то побачили, що ОСОБА_5 сидить зігнута в кутку площадки та плакала, а збоку стояв ОСОБА_6 , інших осіб поряд не було. Вона зробила зауваження ОСОБА_6 , щоб той схаменувся.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що є сусідкою обвинуваченого та потерпілої, у серпні 2024 року вона перебувала на подвір`ї біля будинку, в якому проживає, розмовляла з ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , коли побачила як йде ОСОБА_5 , яка несла в руках подовжувач та ще щось подібне на молоток. Коли потерпіла зайшла в під`їзд будинку, через приблизно п`ять хвилин вона почула визг та крик у під`їзді, після чого відразу побігла у під`їзд. Зайшовши у під`їзд, побачила на площадці з однієї сторони ОСОБА_5 присіла, а з іншої – ОСОБА_6 . Вона його штовхнула, щоб відійшов від потерпілої. Що саме відбулось між ними, вона не бачила. Про попередні конфлікти між обвинуваченою та потерпілою їй не відомо.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що є сусідкою обвинуваченого та потерпілої, у серпні 2024 року в другу половину дня вона стояла на вулиці поряд з під`їздом будинку, де проживає потерпіла, разом зі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Повз них пройшла ОСОБА_5 та пішла в під`їзд будинку, поряд з яким вони перебували. Через кілька хвилин, коли потерпіла зайшла в під`їзд, вона почула звідти жіночий крик. Свідок побігла в під`їзд та побачила, що ОСОБА_5 з однієї сторони присіла та кричить, а з іншої – ОСОБА_6 , інших осіб біля них не було. Вона разом з іншими сусідами відкрили двері в квартиру ОСОБА_6 та штовхнули його туди. Про конфлікти між потерпілою та обвинуваченим їй особисто не відомо, однак чула про їх існування від сусідів.

Окрім того, судом досліджено:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024065470000074, відповідно до якого 03.08.2024 о 07 год 58 хв внесено відомості про те, що 02.08.2024 близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_6 в житловому будинку АДРЕСА_3 , під час словесної суперечки з ОСОБА_5 умисно спричинив останній тілесні ушкодження;

- рапорт оперативного чергового про отримання заяви за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 02.08.2024, згідно з яким ОСОБА_5 повідомила, що 02.08.2024 близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_6 завдав їй удари в область голови, тулуба та плеча;

- копію медичної карти стаціонарного хворого №3580, відповідно до відомостей якої 02.08.2024 о 22 год 15 хв госпіталізовано ОСОБА_5 з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій ділянки лівого плечового суглобу, забій передньої черевної стінки, який також підтверджено при виписці;

- протокол огляду місця події від 22.08.2024, в ході якого ОСОБА_5 вказала на частину східцевої площадки в будинку АДРЕСА_3 , де їй було завдано тілесних ушкоджень обвинуваченим;

- висновок судово – медичної експертизи №245 від 21.08.2024, відповідно до якого згідно даних медичної документації, у гр. ОСОБА_5 , 1967 р.н виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна та синця лівого плечового суглобу, що відноситься до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я. Наявність будь яких інших тілесних ушкоджень в медичній документації не вказано. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого, твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від ударів рукою, ногою чи іншим предметом. Враховуючи локалізація виявлених тілесних ушкоджень, вважаю, що було нанесено не менше 1-го удару. Утворення даних тілесних ушкоджень не характерно для падіння на площині. В момент утворення тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитися в будь якому положенні, за винятком того, коли поверхні розташування тілесних ушкоджень стають недоступними для нанесення травмуючих дій. В зв`язку з тим, що в ділянці голови відсутні будь-які тілесні ушкодження, діагноз струс головного мозку виставлений на підставі суб`єктивних (скарг) даних, а тому він у висновок не виставляється і до уваги не приймається. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися в термін та за обставин вказаних у постанові;

- протокол проведення слідчого експерименту від 23.08.2024, в ході якого потерпіла ОСОБА_5 за допомогою статиста показала положення, в якому вони з обвинуваченим знаходились один навпроти одного, механізм нанесення ним тілесних ушкоджень та її положення після інциденту;

- висновок судово – медичної експертизи №259 від 28.08.2024, відповідно до якого механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , встановлений при судово – медичній експертизі, частково відповідає механізмові, на який вказала потерпіла під час проведення слідчого експерименту від 23.08.2024 за її участі;

- протокол проведення слідчого експерименту від 29.08.2024, в ході якого обвинувачений ОСОБА_6 за допомогою статиста показав як він фізичною силою свого тіла повалив потерпілу з ніг на кахельну підлогу будинку та, коли вона опинилась на колінах та кистях рук, займаючи вертикальне положення над нею, наніс один удар кулаком правої руки в область її лівого плеча.

Зазначені вище докази не викликають сумнівів щодо їх достовірності та у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Дані, які характеризують особу обвинуваченого, відображені в інформації щодо судимостей, характеристиці та довідці з місця його проживання.

IV. Оцінка доводів сторін та мотиви суду

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_5 не предмет їх взаємозв`язку із іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами та показаннями обвинуваченого і свідків, суд констатує, що надані суду показання свідків підтверджують показання саме потерпілої ОСОБА_5 , в тому числі місце, час, обставини кримінального правопорушення, розбіжностей щодо повідомленого потерпілою механізму отримання нею тілесних ушкоджень судом не встановлено.

Показання потерпілої також узгоджуються з висновками експертів №245 від 21.08.2024 та №259 від 28.08.2024 щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень та часу їх заподіяння.

Будь-які підстави ставити під сумнів вказані докази судом не встановлено, вони узгоджуються і взаємодоповнюють один одного. До показань обвинуваченого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні висловився про те, що захищався від дій потерпілої, суд відноситься критично, оскільки будь – яких належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених фактів суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що подія та факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 обвинуваченим ОСОБА_6 підтверджується дослідженими судом доказами, а отже винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він має професійну освіту тракториста-машиніста, слюсара та водія автотранспортних засобів, не працевлаштований, відомостей про перебування на обліку у лікарів психіатра та нарколога ОСОБА_6 судом не здобуто, не одружений, на утриманні неповнолітніх осіб не має, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується негативно, порушує громадський порядок, схильний до створення конфліктних ситуацій, періодично зловживає алкогольними напоями, раніше не судимий.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_6 не визнав свою вину, виправдовував агресивну поведінку по відношенню до потерпілої, завдану їй шкоду не відшкодував, вибачення не просив.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог статтей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, викладені вище, який вину не визнав у повному обсязі, а також те, що проступок ним вчинено вперше, у зв`язку з чим призначає ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт.

Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

При цьому, суд враховує відсутність в обвинуваченого будь – якого доходу, а тому вважає недоцільним призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу.

На думку суду призначене ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався та підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 65-67, 70, 75, 76, 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речовий доказ у вигляді копії медичної карти стаціонарного хворого №3580 на ім`я ОСОБА_5 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_12