Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №639/6647/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 639/6647/25

провадження № 2/0274/174/26

Рішення

Іменем України

14.04.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 у розмірі 7773,90 грн .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 21.12.2019 ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання споживчого кредиту №3001215905/189018. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. на строк 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,85 %.

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників в тому числі і право вимоги за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 укладеним з ОСОБА_1

03.06.2021 ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 укладеним з ОСОБА_1 ТОВ «ФК Дебт Коллекшн».

Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 7773,90 грн., яку позивач, як правонаступник кредитора, просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.11.2025 справу передано за підсудністю до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (а.с.56-58).

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.01.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.65).

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.12.2019 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового кредиту №3001215905/189018, згідно умов якого остання отримала кредит в сумі 3000,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 19.01.2020, відсоткова ставка встановлена в розмірі 1,85 % на добу (а.с.18-21).

Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором R16593, що підтверджено довідкою ТОВ «Гоуфінгоу» про ідентифікацію (а.с.23).

Згідно Виписки з особового рахунка за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 7773,90 грн з яких заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн., заборгованість за відсотками 4773,90 грн. (а.с.10).

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК Сіті Фінанс груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 перейшло до ТОВ «ФК Сіті Фінанс груп» (а.с.22-25).

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем додано до позову платіжне доручення №37 від 10.06.2021 та №36 від 04.06.2021 про переказ грошових котів в рахунок оплати ціни відступлення права вимоги за договором факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021 (а.с.29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021, ТОВ «ФК Сіті Фінанс груп» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 в розмірі 7773,90 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн., заборгованість за відсотками 4773,90 грн. (а.с.12).

03.06.2021 ТОВ «ФК Сіті Фінанс груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором (а.с. 14,15).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-03/06/21 від 03.06.2021, ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 в розмірі 7773,90 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн., заборгованість за відсотками 4773,90 грн. (а.с.11).

На підтвердження факту виконання умов договору факторингу позивачем додана до позову платіжна інструкція кредитового переказу коштів №1 від 04.06.2021 про оплату згідно відступлення права вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021 (а.с.34).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 21.12.2019 ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. на строк 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,85 %.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс14), від 04.07.2018 в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 14) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За умовами договору про надання споживчого кредиту строк кредитування був погоджений сторонами на 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціювала продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачкою отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 становить 4665,00 грн, з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1665,00 грн. - заборгованість за відсотками (3000,00 грн. х 1,85 відсоткова ставка за один день користування кредитом 100 х 30 днів кредитування = 1665,00 грн.).

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, надані позивачем витяги з реєстру боржників до договорів факторингів не можуть вважатися належними доказами наявності такої заборгованості.

Враховуючи, що відповідачка не повернула кредитні кошти, отримані на підставі договору фінансового кредиту №3001215905/189018 від 21.12.2019, а також те, що позивачем не надано доказів, що відповідачка ініціювала продовження строку користування кредитними коштами та зміну дати повернення всієї суми кредиту, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 4665,00 грн, з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1665,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідачки судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідачки понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 10 500 грн. 00 коп.( а.с. 44-46 ).

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, долучено копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 11.07.2025 року, згідно якого вартість роботи адвоката складає 2 000 грн. за одну годину фактично витраченого часу; акт про отримання правової допомоги від 11.11.2025 , згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 10 500,00 грн., платіжну інструкцію №9719 від 11.11.2025 на суму 10500,00 грн (а.с.16 -17,48 - 49).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

З урахуванням встановлених обставин, висновку суду про часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки згідно вимог розумності та справедливості мають становити 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, судовий збір в розмірі 1454,00 грн.

Керуючись ст. 12-13, 76-81,89, 133,137,141,247,258,263-265,274-275,2798,354 ПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (місце знаходження: вул. Саперне поле, 12 м. Київ, ЄДРПОУ 44243120) заборгованість за кредитним договором №3001215905/189018 від 21.12.2019 в розмірі 4665,00 грн, з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1665,00 грн. - заборгованість за відсотками..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (місце знаходження: вул. Саперне поле, 12 м. Київ, ЄДРПОУ 44243120) судовий збір в розмірі 1454,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко