Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №600/690/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/690/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

14 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМА» звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №137768 від 10 грудня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

18 жовтня 2024 року старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Герасимчуком Д.О. проведено перевірку щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю “РОМА” (ТОВ “РОМА”), марки TATA LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , про що складено акт №053390 від 18 жовтня 2024 року.

Згідно вказаного акту інспектором виявлені порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, зокрема, в акті зазначено, що транспортний засіб з повною масою понад 3500 кг не обладнаний діючим та повіреним тахографом, при цьому відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Листом від 06 листопада 2024 року №98100/44/24-24 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомлено ТОВ “РОМА” про розгляд справи порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (Акт №053390 від 18 жовтня 2024 року), призначеного на 03 грудня 2024 року.

У зв`язку з поданою представником ТОВ “РОМА” 27 листопада 2024 року заяви, відповідач призначив розгляд справи відносно позивача на 10 грудня 2024 року, про що повідомлено останнього листом від 28 листопада 2024 року №106616/44/24-24.

05 грудня 2024 року представником позивача подано відповідачу заперечення на акт №053390 від 18 жовтня 2024 року.

10 грудня 2024 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Митрицьким О.В. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ “РОМА” винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №137768 за порушення вимог статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у зв`язку з чим постановлено стягнути з ТОВ “РОМА” адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач подавав скаргу на вказану вище постанову до керівника Державної служби України з безпеки на транспорті.

Листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 23 січня 2025 року №592/3.3/15-25 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10 грудня 2024 року №137768 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За таких обставин позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі – Закон №2344-III).

Статтею 5 Закону №2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: 1) наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; 2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; 3) додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); 4) відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; 5) оснащення таксі справним таксометром; 6) відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; 7) додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; 8) наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; 9) додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; 10) виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); 11) виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу третього пункту 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис “Укртрансбезпека”; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

В абзаці третьому пункту 20 Порядку №1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як встановлено з матеріалів справи, уповноваженим працівником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті в акті №003269 від 18 жовтня 2024 року зафіксовано порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Так, інспектором в акті зазначено, що водій здійснював перевезення вантажу для ТОВ «РОМА» згідно ТТН №РН-01971542 від 18 жовтня 2024 року транспортним засобом, не обладнаним тахографом, на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: 1) виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; 2) утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; 3) забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; 4) забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; 5) організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; 6) забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; 7) забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; 8) забезпечувати безпеку дорожнього руху; 9) забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III.

Так, у відповідності до частин першої та другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пунктом 1.4 Розділу І якої передбачено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Положеннями пункту 3.3 Розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Розділу ІІ Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”. Пункти сервісу тахографів (ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно пункту 2.7 Розділу ІІ Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Пунктами 3.5 та 3.6 Розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Поряд з цим, відповідно до пункту 6.3 Розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року (далі – Положення №340 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), водій, який керує транспортним засобом, який не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3 або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Як вбачається зі змісту форми Індивідуальної контрольної книжки водія, яка є Додатком 3 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, в такій зазначаються відомості про: посвідчення водія (серія та номер документа), дані про перевізника, дата здійснення перевезення, марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу, маршрут руху, показник одометра (початковий, кінцевий, загальний пробіг), початок та кінець робочої зміни, дані про тривалість перерви між періодами керування за зміну (год., хв.) із зазначенням дати початку і дати кінця перерви, тривалість змінного періоду керування і міжзмінного відпочинку, підпис водія, відмітки про перевірки.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, яка враховуються судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, а для наявності порушення вимог Інструкції №385 та Положення №340 підлягає встановленню факт наявності у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій зобов`язується вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати при собі копію графіка змінності зміни водіїв. У випадку встановлення факту відсутності вказаних документів наявні правові підстави для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності, встановленої статтею 60 Закону №2344-III.

Як вбачається з обставин справи, транспортний засіб марки TATA LPT 613, який належить ТОВ “РОМА”, не обладнаний тахографом.

Водночас, як зазначено в листі Приватного акціонерного товариства “Запорізький автомобілебудівний завод” від 06 березня 2024 року, встановлення (обладнання) аналогового тахографа на автомобіль TATA LPT 613 не можливе. При виробництві на зазначені автомобілі тахографи не встановлювались.

Вказаний лист було надано позивачем до матеріалів справи про порушення ТОВ “РОМА” законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №003269 від 18 жовтня 2024 року, однак такому відповідач не надав належної оцінки під час винесення оскаржуваної постанови.

Разом з цим, слід зауважити, що згідно з наведеними вище положеннями законодавства у разі відсутності в транспортному засобі обладнаного тахографа водій повинен був мати при собі один із документів, передбачених пункту 6.3 Положення №340, а саме: або індивідуальну контрольну книжку водія, або копію графіка змінності водіїв.

Посилання на вказаний пункт Положення №340 також містить акт перевірки №003269 від 18 жовтня 2024 року.

Між тим, заперечуючи щодо висновків акту перевірки №003269 від 18 жовтня 2024 року, позивач у запереченнях від 05 грудня 2024 року наголошував на тому, що під час перевірки 18 жовтня 2024 року водій повідомив інспектору, що веде Індивідуальну контрольну книжку водія, але інспектор проігнорував цей факт та склав акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а з копії зазначеної книжки водія видно, що вона заповнення належним чином, кожного дня здійснено записи щодо початку роботи та її закінчення, є відповідні підписи.

Наведені обставини відповідачем в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду справи не спростовані.

В матеріалах справи наявна індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 , в якій містяться відомості про здійсненні водієм перевезення із зазначенням дат таких перевезень, марки та реєстраційного номеру транспортного засобу, маршрути руху при проведенні перевезень, показники одометра (початковий, кінцевий, загальний), початок та кінець робочої зміни, тривалість перерв, тривалість змінного періоду керування та міжзмінного відпочинку. Тобто, відомості, які містяться в індивідуальній контрольній книжці водія ОСОБА_1 , відповідають вимогам Додатком 3 до Положення №340. Однак, фактично, вказана книжка була проігнорована відповідачем.

При цьому, як свідчать встановлені обставини справи, позивач скористався правом на надання власних пояснень, висловлення своєї позиції щодо вчиненого ним, на думку відповідача, порушення Закону України «Про автомобільний транспорт». З метою спростування позиції посадових осіб відділу державного нагляду (контролю) про допущення порушень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач надав відповідачу заперечення на акт перевірки, до якого долучив копію індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_1 та копію листа-відповіді ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод».

Слід зауважити, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт фактично спрямований на можливість суб`єкта господарювання – автомобільного перевізника спростувати допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Однак указані вище документи під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем безпідставно не брались до уваги.

Стосовно посилань апелянта на те, що наказом Міністерству розвитку громад та територій України від 06 грудня 2024 року №1432 було внесено зміни до Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, яким затверджено Положення про робочий час у час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, і встановлено обов`язок зі встановлення тахографа, зокрема, у вантажних автомобілях масою понад 3,5 тонн, то такі судова колегія відхиляє з огляду на таке.

Так, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06 грудня 2024 року №1432, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 23 грудня 2024 року за №1977/43322, було затверджено Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України, у тому числі до Положення №340, та викладено пункт 6.3 розділу VI в такій редакції: « 6.3. Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.».

Тобто, названими змінами пункту 6.3 розділу VI Положення №340 передбачено альтернативний обов`язок автомобільного перевізника під час здійснення пасажирських або вантажних перевезень або мати при собі документи, визначені названим вище пунктом (або індивідуальна контрольна книжка водія, або копія графіка змінності водіїв), або використовувати при перевезенні діючий та повірений тахограф.

При цьому, буквальне тлумачення зазначених вище положень свідчить про те, що можливість вибору автомобільним перевізником одного із запропонованих вище варіантів поведінки і пред`явлення під час рейдової перевірки або індивідуальної контрольної книжки водія, або копії графіка змінності водіїв, або доказів використання при перевезенні діючого та повіреного тахографа поширюється виключно на транспортні засоби, якими здійснюються пасажирські перевезення на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, або якими здійснюються вантажні перевезення автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно.

Проте, зміни, які були внесені до пункту 6.3 розділу VI Положення №340 на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 06 грудня 2024 року №1432, набули чинності лише 27 січня 2025 року, тобто після проведення рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу 18 жовтня 2024 року та винесення за результатами її проведення оскаржуваної постанови від 10 грудня 2024 року.

Відтак, в даному випадку підлягають застосування положення пункту 6.3 розділу VI Положення №340, які були чинними до внесення до нього змін наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06 грудня 2024 року №1432.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Перевіряючи оскаржуваний позивачем індивідуальний правовий акт на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що такий прийнято не на підставі законодавства, яке регулює спірні відносини; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Отже, наявні правові підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови від 10 грудня 2024 року №137768.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.