Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №240/35419/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/35419/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

14 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту військовослужбовця призваного за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 про звільнення з військової служби в запас на підставі абзац 14 підпункту г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 року за №740/35 6805.

Відповідача зобов`язано розглянути рапорт з нотаріально засвідченими копіями документів від 16.10.2023 року зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 року за №740/35 6805 військовослужбовця призваного за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 та висновків суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України і з 18.01.2023 року проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .

Рідний брат позивача - ОСОБА_2 , 1987 року народження, під час проходження військової служби за мобілізацією у складі Військової частини НОМЕР_2 01.07.2023 року зник безвісті в районі АДРЕСА_1 під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Вказана обставина, на думку позивача, у відповідності до вимог абзацу 14 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" надає право на звільнення з військової служби під час мобілізації.

16.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення із військової служби із зазначених підстав.

Станом на 16.11.2023 року рапорт позивача відповідачем не розглянуто.

17.11.2023 року представником позивача підстав був поданий адвокатський запит з метою з`ясування результатів розгляду рапорту позивача, але відповіді відповідачем не надано.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо загальних засад проходження в Україні військової служби, в тому числі щодо підстав та порядку звільнення з військової служби в період військового стану регулюються правовими нормами Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Відповідно до вимог абзацу 14 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, в редакції на час спірних відносин (згідно із Законом № 3096-IX від 03.05.2023), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Особливості порядку проходження військової служби і порядку та підстав звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, окрім правових норм Закону № 2232-XII, регулюються правовими нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначні правовими нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі - Статут).

В розумінні вимог п.14 цього Статуту вирішення службових та особистих питань військовослужбовців реалізується шляхом звернення до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Як зазначено в підпункті другому пункту 225 Положення № 1153 під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відтак, суд першої інстанції вірно відзначив, що вирішення питання щодо звільнення позивача, старшого матроса ОСОБА_1 , з військової служби не віднесено до повноважень командира Військової частини НОМЕР_1 , відповідача у справі, а до повноважень командира бригади (полків, кораблів 1 рангу) і посадових осіб, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Водночас, за приписами пункту 233 Положення № 1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України і з 18.01.2023року проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .

16.10.2023 року позиваем по команді на ім`я відповідача подано рапорт про звільнення з військової служби, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією такого рапорту.

Також, подання вказаного рапорту підтверджується відміткою про реєстрацію у Військовій частині НОМЕР_3 долучених до нього документів на 20 аркушах.

Відповідно до долученого до позову та дослідженого судом першої інстанції копії сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2023 року ОСОБА_3 сповіщено, що її син ОСОБА_2 , 1987 року народження, 01.07.2023 року зник безвісті в районі н.п.Роботине Пологівського району Запорізьської області під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 01.07.2023року в районі н.п.Роботине Пологівського району Запорізьської області під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, підтверджується також копією наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2023року №182, долученої до матеріалів справи.

Факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 01.07.2023 року підтверджується копією витягу із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, сформованого 12.09.2023року, долученої до позову та дослідженої судом.

Факт родинних відносин позивача з ОСОБА_2 (рідні брати) підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, долученими до матеріалів справи.

Разом з тим, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано жодних належних доказів розгляду відповідачем поданого позивачем рапорту від 16.10.2023 року та подання його по команді особі, яка відповідно до Положення № 1153 та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наділена повноваженнями на звільнення Позивача з військової служби на підставі абзацу 14 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Відтак, суд першої інстанції вірно виснував про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача, як військовослужбовця призваного за мобілізацією, про звільнення з військової служби в запас на підставі абзац 14 підпункту г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 року за №740/35 6805.

Також, в контексті встановлених обставин справи, суд першої інстанції обрав належний спосіб поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт з нотаріально засвідченими копіями документів від 16.10.2023 року, у відповідності до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, та висновків суду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.