Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №240/14750/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14750/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

14 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 17.06.2024 №0971871-2410-0610-UA18040550000062361, №09712074-2410-0610-UA18040550000062361, №0971876-2410-0610-UA18040550000062361, №0971882-2410- 0610-UA18040550000062361.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач з 06.04.2005 є фізичною особою-підприємцем.

Відповідно класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), що є складовою частини державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні і призначена для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики, основним видом економічної діяльності позивача є: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

19.12.2024 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Держаної податкової служби у Житомирській області від 17.06.2024:

- №0971871-2410-0610-UA18040550000062361 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік - нежитлове приміщення артсвердловини площею 5,3 кв. м. - сума податкового зобов`язання 177,55 грн.;

- №09712074-2410-0610-UA18040550000062361 про сплату податку на нерухоме відмінне від земельної за 2023 сільськогосподарських машин площею 215 кв. м. - сума податкового зобов`язання 7202,50 грн.;

- №0971876-2410-0610-UA18040550000062361 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік - нежитлова будівля, прохідна; площею 57,9 кв. м. - сума податкового зобов`язання 1 939,65 грн.;

- №0971882-2410-0610-UA18040550000062361 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік - будівля ремонтної майстерні площею 1 528,8 кв. м. - сума податкового зобов`язання 51214, 80 грн.;

Загальна сума нарахованих податкових зобов`язань становить 60 534,50 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними, звернувся до суду за захистом порушених прав.

За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказаний перелік є вичерпний.

Так, згідно з пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції Закону України від 16.01.2020 №466-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до висновків Верховного суду, викладених у Постановах від 26.03.2020 у справах №820/4681/16 та №560/4000/18, будівлями промисловості мають визнаватися будівлі, які використовуються промисловим підприємством для забезпечення виробничої діяльності, в тому числі й ті, які передбачені для розміщення апарата управління; інших робітників, зайнятих у виробничому процесі; устаткування, задіяного у виробничому процесі, а отже не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, законодавець визначає три критерії застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України:

1) об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

2) використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

3) не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказані висновки стосовно застосування положень пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 25.03.2020 у справі № 280/5332/18, від 20.02.2020 у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.

Отже, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості, за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

За положеннями пп.14.1.1291 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018 2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Як вже зазначалося, ОСОБА_1 з 06.04.2005 є фізичною особою підприємцем.

Відповідно класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), що є складовою частини державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні і призначена для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики, основним видом економічної діяльності Позивача є: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

Факт здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за КВЕД 23.70 підтверджується поданими до контролюючого органу податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік та 4 щоквартальними податковими деклараціями екологічного податку із зазначенням в них виду економічної діяльності (КВЕД) 23.70 у розділі 1 п. 10 п.п. 1 податкової декларації платника єдиного податку ФОП і розділі 2 рядок 6 податкових декларацій екологічного податку).

Згідно Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (надалі у тексті також Інформація) від 17.07.2024 №387117994, №387118754 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (надалі у тексті також Витяг) від 18.07.2013 індексні №6420918, №6423727 вищевказані 4 об`єкти належать ОСОБА_1 на праві власності, усі вони знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1 та є складовими цілісного майнового комплексу, що використовується при здійсненні промислової діяльності, а саме обробки сировини та матеріалів, зберігання устаткування, промислового виробництва та торгівлі виробами з каменю.

Як вбачається з інвентаризаційних справ на будівлі прохідної та ремонтної майстерні та відомостей, що містяться в Інформаціях і Витягах вказані об`єкти є промислового призначення.

Водночас, слід враховувати що всі приміщення позивача розташовані на земельних ділянках з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 18.07.2018, зареєстрованому в реєстрі за №10694, витягом до нього індексний №131234908 від 18.07.2018, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.07.2018 №НВ-0001808782018 та від 22.11.2019, зареєстрованому в реєстрі за №1846 і витягом до нього індексний №1389954879 від 22.11.2019 та використовуються у виробничому процесі, інші складові комплексу є також допоміжними приміщеннями цілісного об`єкту та призначені для обслуговування об`єкту промисловості.

Відповідно довідки, виданої виконавчим комітетом Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 28.04.2025 №667 ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, здійснюється господарська діяльність на території Харитонівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Об`єкти нерухомості, а саме:

- нежитлова будівля - сарай для сільськогосподарських машин, загальною площею 215 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- артезіанська свердловина та будівля артсведловини, загальною площею 5,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля, прохідна, загальною площею 57,9 кв, м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будівля РММ, загальною площею 1528,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , використовуються ФОП ОСОБА_1 у виробничій діяльності.

Також, ФОП ОСОБА_1 повідомляє довідкою, що всі зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях приміщення використовуються виключно для здійснення господарської діяльності, зберігання товарно-матеріальних цінностей, навантажувачів та інших засобів виробництва.

Всі приміщення за адресою Житомирська область Житомирський район с. Мамрин вул. Будівельна, 20, ним в оренду, лізинг, позичку іншим особам не здаються, що підтверджується відсутністю оформлених будь-яких договорів оренди та відсутністю надходжень грошових коштів за здачу в оренду вказаних приміщень, а також ним ніколи не відображалась здача в оренду вказаних приміщень в податковій звітності, яка наявна в ГУ ДПС у Житомирській області.

Як було зазначено вище, позивач, з 06.04.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а основним видом його діяльності відповідно до КВЕД 23.70 є різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно розділу 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Таким чином, оскільки види економічної діяльності 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікуються в секції С "Переробна промисловість", яка є промисловим виробництвом, то суд першої інстанції вірно виснував, що діяльність позивача відноситься до видів промислового виробництва.

Отже, зважаючи на те, що зазначене нерухоме майно позивача за своїми будівельно-технічними характеристиками є промисловими будівлями, а він є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності якої відповідає призначенню будівель, суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку, що таке майно у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу не може виступати об`єктом оподаткування, оскільки використовується ним у господарській діяльності.

Враховуючи вище викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірному випадку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.