Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №240/2655/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2655/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

13 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон № 796-ХІІ);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, з 13.12.2024.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач подала відповідачу документи, зміст та обсяг яких достатні для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, а саме: копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.12.2024 потерпілого Чорнобильської катастрофи 3 категорії, довідку Архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 10.05.2024 №Н-196, архівну довідку Житомирського державного університету імені Івана Франка від 28.09.2023 №210-Н, витяг з реєстру територіальної громади №2024/13393012, довідку Латашівської гімназії Народицької селищної громади №377 від 28.08.2024.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивач надала посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, довідку органу місцевого самоврядування про період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, який за підрахунками пенсійного органу становить 2 роки 09 місяців 24 дні, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з копією дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.12.2024, виданого Житомирською обласною державною адміністрацією, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_2 від 30.05.1992 дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_2 .

13.12.2024 позивач, досягнувши віку 54 роки, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ із зниженням пенсійного віку. До заяви додано, зокрема: копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.12.2024 потерпілого Чорнобильської катастрофи 3 категорії, довідку Архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 10.05.2024 №Н-196, архівну довідку Житомирського державного університету імені Івана Франка від 28.09.2023 №210-Н, витяг з реєстру територіальної громади №2024/13393012, довідку Латашівської гімназії Народицької селищної громади №377 від 28.08.2024.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким 18.12.2024 прийнято рішення № 063550006572 про відмову у призначенні пенсії, оскільки період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 рік 09 місяців 26 днів.

Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.12.2024.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що аналізом в сукупності наданих до матеріалів справи документів не підтверджено той факт, що позивач станом на 01.01.1993 постійно проживала протягом трьох років у зоні добровільного гарантованого відселення.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років до 01.01.1993;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості.

Обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, час проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993 необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Встановлено, що відмовляючи позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області посилалось на те, що період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 рік 09 місяців 26 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком.

До періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди навчання з 01.09.1988 по 27.06.1992, оскільки позивач в зазначений період навчалася в Житомирському педагогічному інституті ім. І.Франка, що не підтверджує постійне проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

Позивач має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 05.12.2024.

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 (Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Пунктом 2.22 Порядку № 22-1 визначено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.

У постановах від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23, від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відтак, наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

При цьому, оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.

Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Згідно із довідкою виконавчого комітету Овруцької міської ради Коростенського району Житомирської області від 04.12.2024 № 382 позивач була зареєстрована і постійно проживала з 26.04.1986 по 02.09.1988 у с. Великі Мошки Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС. Довідка видана на підставі погосподарських книг 1986-1990 років №10 о/с №821.

Відповідно до довідки Архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 10.05.2024 № Н-196 ОСОБА_1 була зареєстрована і постійно проживала в с. Старий Дорогинь Народицькго району Житомирської області з 13 липня 1992 року по 31 грудня 2015 року.

Згідно із архівною довідкою Житомирського державного університету ім. І. Франка від 28.09.2023 № 210-Н ОСОБА_3 з 01 вересня 1988 року до 30 червня 1992 року навчалася на денній формі навчання в Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка. Відповідно до навчальних планів денної форми навчання за 1988-1992 навчальні роки канікули студентів були в такі періоди: 1989 рік - з 20.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08.; 1990 рік - 26.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08.; 1991 рік - 26.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08.; 1992 рік - 26.01. по 08.02.. Позивач в період з 02 вересня 1991 року по 12 жовтня 1991 року була направлена на педагогічну практику з відривом від академічних занять в Раківщинську середню школу Овруцького району Житомирської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 с. Раківщина Овруцького району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Позивач вказує, що під час канікул проживала у своїх батьків у селі Великі Мошки Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, а саме: 1989 рік - з 27.07. по 31.08. - 1 місяць 4 дні; 1990 рік - з 27.07. по 31.08. - 1 місяць 4 дні, 1991 рік - 27.07. по 31.08. - 1 місяць 4 дні, а тому ці періоди повинні бути зараховані до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

На думку позивача, обставини, що студенти денних навчальних закладів приїжджають додому - за місцем проживання батьків, є загальновідомим та не потребують доказування.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи позивача, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Юридичні факти - це обставини, що виникли у житті певних суб`єктів, з настанням яких правові норми пов`язують настання відповідних юридичних наслідків, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обставини (факти), в тому числі факт проживання в зоні радіоактивного забруднення, якими сторона обґрунтовує свої вимоги, підлягає доказуванню у встановленому порядку.

Варто зауважити, що архівна довідка Житомирського державного університету ім. І.Франка від 28.09.2023 № 210-Н, на яку посилається позивач, підтверджує лише факт того, що канікули студентів у 1988-1992 навчальних роках мали місце у певні періоди. Однак, така довідка не підтверджує того, що позивач у ці періоди проживала в зоні гарантованого добровільного відселення.

Доводи позивача про те, що факти проживання за місцем проживання батьків студентів денних навчальних закладів є загальновідомим та не потребують доказування, суд вважає помилковими, адже загальновідомими зазвичай визнаються обставини, які відомі широкому колу осіб, у тому числі й складу суду. Вони не потребують доказування, тому що об`єктивність їх існування очевидна, це переважно не дії, а події.

Разом з цим, проживання студентів денних навчальних закладів за місцем проживання батьків у період канікул, є традицією, яка склалася. Однак, щодо конкретної особи така обставина повинна бути доведена у встановленому процесуальному порядку належними доказами, а тому такий факт (обставина) не може бути визнаний загальновідомим.

При цьому, судове рішення має ґрунтувати на доказах, а не на припущеннях.

Зважаючи на наведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні докази проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення під час навчання в період канікул, суд не знаходить підстав для висновку про необхідність зарахування до періоду проживання та (або) праці позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років до 01.01.1993, вказаних періодів канікул позивача під час навчання у Житомирському державному університеті ім. І. Франка.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач станом на 01.01.1993 постійно проживала протягом трьох років у зоні добровільного гарантованого відселення та має право на призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, з 13.12.2024.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.