Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №240/20753/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20753/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

13 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2024 № 0232530706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 795,73 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 08.10.2024 № 0232530706 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 795,73 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » від 13 вересня 2024 року № 2220-п та направлень на проведення перевірки від 13 вересня 2024 року № 3909 та № 3910, відповідно до статей 19-1, 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі – ПК України) посадовими особами Управління проведено фактичну перевірку магазину фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 19 вересня 2024 року № 19141/06/26/РРО/ НОМЕР_1 .

В акті перевірки зазначено, що 29 вересня 2023 року у фіскальному чеку № 5800013 при продажу алкогольного напою не зазначено правильний обов`язковий реквізит, а саме: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольному напої (серія та номер), що було придбано на суму 302,00 грн., чим порушено пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Також вказано про ненадання накладних на товар, що знаходиться в магазині, а саме: на алкогольні напої на загальну суму 5393,73 грн., чим порушено положення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Крім того, зауважено, що у фіскальному чеку № 6110011 від 01 листопада 2023 року не зазначено правильне найменування товару при його реалізації.

На підставі встановлених порушень, викладених в акті фактичної перевірки, Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2024 року № 0232530706, яким за порушення пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, а також пунктів 1, 7 статті 17, статті 20 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 795,73 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, підприємець звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95-ВР. Дія вказаного Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2);

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (пункт 11);

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) (пункт 12).

Згідно зі статтею 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (пункт 1);

- триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (пункт 7).

Також, стаття 20 вказаного Закону передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Як вже вказувалось в цьому рішенні, в акті фактичної перевірки магазину позивача за адресою: 11574, Житомирська область, Коростенський район, с. Холосне, вул. Центральна, 15, яка проводилась 18 вересня 2024 року, зазначено, що 29 вересня 2023 року у фіскальному чеку № 5800013 при продажу алкогольного напою не зазначено правильний обов`язковий реквізит, а саме: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольному напої (серія та номер), що було придбано на суму 302,00 грн., чим порушено пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Також вказано про ненадання накладних на товар, що знаходиться в магазині, а саме: на алкогольні напої на загальну суму 5393,73 грн., чим порушено положення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Крім того, зауважено, що у фіскальному чеку № 6110011 від 01 листопада 2023 року не зазначено правильне найменування товару при його реалізації.

Разом з тим, зазначаючи в акті перевірки про порушення Підприємцем пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, податковий орган не надає жодних підтверджень недотримання нею обов`язку щодо проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

В той же час, за визначенням статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 (далі - Положення № 13).

Пунктом 3 розділу І указаного Положення передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Фіскальний касовий чек на товари (послуги)" Положення № 13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Суд зауважує, що аналіз змісту вказаного вище пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з наступних обов`язків: 1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 2) непроведення розрахункової операції через РРО; 3) невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції; 4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 указаного Закону. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

При цьому, зміст об`єктивної сторони складу правопорушення, а саме - дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, свідчить, що в контексті пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

Натомість, як вже неодноразово зазначено вище, у цій справі суб`єкта господарювання притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, із вказівкою саме на видачу розрахункового документа, який не містить одного з обов`язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку).

Водночас, слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23 наголосив, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту, а саме - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність відповідно до статті 17 Закону № 265/95-ВР.

У цій же постанові Верховний Суд підкреслив, що до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення. не приховуючи її сутність. за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків до відповідальності за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, а саме - як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила можна вважати видачу фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у Положенні № 13, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом, наведеним у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22.

Крім того, як було зазначено вище, до позивача застосовані штрафні санкції за відсутність в розрахунковому документі цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (без вказівки на їх конкретниq вид і кількість).

В свою чергу, під час перевірки контролюючим органом не було встановлено фактів непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО та фактів здійснення розрахункової операції на неповну суму покупки, а тому притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого документу вимогам щодо форми і змісту.

Належним доказом в підтвердження обставин щодо видачі позивачем розрахункових документів невстановленої форми є відповідні розрахункові документи, проте як до матеріалів перевірки, так і до матеріалів справи останніх не додано. Доказів здійснення перевірки первинних документів каси відповідачем також не подано.

Жодним чином в акті перевірки не аргументовано та не підтверджено й подальших посилань Управління в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні та розрахунку до нього на порушення Підприємцем пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР щодо обов`язку проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Навпаки, як слідує з акту перевірки, посадовими особами відповідача проведена контрольна розрахункова операція (по купівлі слабоалкогольного напою «Преголіно» вартістю 140,00 грн.) із застосуванням РРО, в ході якої надано розрахунковий документ встановленої форми та змісту (пункти 2.2.12 та 2.2.13 акту). При цьому зазначено, що фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій забезпечено (пункт 2.2.14 акту).

В пунктах же 2.2.15 та 2.2.20 акту лише зазначено, що у фіскальному чеку № 5800013 від 29 вересня 2023 року при продажу алкогольного напою не відображено правильний обов`язковий реквізит, а саме: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольному напої (серія та номер), що було придбано на суму 302,00 грн., а у фіскальному чеку № 6110011 від 01 листопада 2023 року не вказано правильне найменування товару при його реалізації.

Втім, як вже зазначалось, відповідачем не надано жодних доказів видачі позивачем із застосуванням РРО на перевіряємій господарській одиниці розрахункових документів, в яких відсутні обов`язкові реквізити про цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої та незазначення правильного найменування товару при його реалізації.

Відсутність таких доказів позбавляє суд й можливості перевірити правильність сумарного визначення розміру застосованих фінансових санкцій.

Водночас, суд звертає увагу, що в будь-якому випадку самі лише по собі відомості, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, за своєю суттю є податковою інформацією та не є належним доказом податкового правопорушення і лише її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Сама ж лише інформація баз даних не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно з положеннями статті 83 ПК України може бути підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником. Більш того, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як закріплено в частині 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Втім, відповідачем до акту перевірки не було надано жодного з розрахункових документів оригіналів/копій фіскальних чеків, які б підтверджували правильність зафіксованих ним в акті перевірки порушень. Натомість в цьому акті вказано, що фіскальний чек про здійснення контрольної закупки відповідає встановленій формі та змісту.

Таким чином, викладене спростовує правильність висновків акту перевірки у цій частині.

Стосовно ж посилання податкового органу на порушення Підприємцем порядку ведення обліку товарних запасів внаслідок ненадання накладних на товар, що знаходиться в магазині, а саме: на алкогольні напої на загальну суму 5393,73 грн., чим порушено положення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, та у зв`язку із чим до неї застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені статтею 20 цього ж Закону, то суд виходить з такого.

Беззаперечно, згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, законодавець, встановлюючи у статті 20 Закону № 265/95-ВР санкцію, передбачає, що суть правопорушення полягає або у реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, або/та у ненаданні під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такого правопорушення, як наведено в розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме - порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, Закон № 265/95-ВР не містить.

Разом з тим, встановлюючи наявність в діях позивача ознак правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно санкції статті 20 Закону № 265/95-ВР, відповідач не надав жодних доказів в підтвердження того, що мав місце факт реалізації товарів, які, за твердженням Управління не обліковані у встановленому порядку (алкогольні напої на загальну суму 5393,73 грн.), не зазначено переліку таких конкретних товарів, не надано їх опису (як необхідного додатку до акту фактичної перевірки).

При цьому, й саме по собі твердження про необлік позивачем товарів у встановленому порядку не було підтверджене, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено копії форми обліку товарних запасів, яка ведеться за місцем здійснення торгівлі, а також видаткових накладних № Б_100000533107 від 02 травня 2024 року, №Б_100000548344 від 16 травня 2024 року, №Б_100000556635 від 23 травня 2024 року, №Б_100000564569 від 30 травня 2024 року про придбання алкогольних напоїв у ТОВ «ХД ТРЕЙД» та видаткової накладної №РН-0010211 від 10 травня 2024 року про придбання алкогольних напоїв у ТОВ «ЮМАКС УКРАЇНА».

Доводи апеляційної скарги контролюючого органу є необґрунтованими та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки відповідачем не доведено наявність передбачених законом підстав для застосування фінансових санкцій та не підтверджено належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем порушень. Саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України), тоді як наведені в апеляційній скарзі твердження фактично зводяться до формального цитування норм Податкового кодексу України та Закону України №265/95-ВР без належного підтвердження фактичних обставин. Зокрема, сам по собі недолік або технічна помилка у відображенні реквізиту фіскального чеку не може автоматично свідчити про непроведення розрахункової операції через РРО та не є тотожним відсутності розрахункового документа, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду згідно якої для застосування санкцій необхідно встановити саме факт порушення порядку проведення розрахункової операції, а не формальні недоліки документа.

Крім того, твердження податкового органу щодо порушення обліку товарних запасів є безпідставними, оскільки фінансова санкція за п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР може застосовуватися лише у разі доведення факту реалізації необлікованих товарів, тоді як відсутність під час перевірки окремих первинних документів сама по собі не підтверджує реалізацію таких товарів.

Таким чином, апеляційна скарга фактично спрямована на переоцінку доказів без наведення нових обставин чи доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції факти, у зв`язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду не вбачається.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 08 жовтня 2024 року № 0232530706 є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.