Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №240/22815/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22815/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

13 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 07.03.2024 №0045240-2409-0603-UA18040610000049084 на суму 56474,30 грн та від 16.05.2024 №0430033-2409-0603-UA18040610000049084 на суму 49640,30 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що об`єктом оподаткування є нежитлова будівля, Свинарник літ."А-1", загальною площею 740,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на вказані об`єкти оподаткування, тому що такі об`єкти оподаткування є фізично знищеними. Зазначає, що право власності позивача на свинарники припинено, тому він не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що надані позивачем документи не підтверджують факту знищення об`єкту нерухомого майна. Позивач відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносив і до податкового органу на час складання відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень не звертався, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 , є об`єктом оподаткування.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля:

- свинарник, загальною площею 842,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- свинарник літ. "А-1", загальною площею 740,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДПС у Житомирській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 цього Кодексу прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2024 №0045240-2409-0603-UA18040610000049084 та від 16.05.2024 №0430033-2409-0603-UA18040610000049084, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 56474,30 грн та 49640,30 грн, відповідно.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, маючи у власності об`єкт нежитлової нерухомості, право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов`язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законним. Приймаючи їх, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлена база оподаткування цим податком, за підпунктом 266.3.1 якого базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 цього Кодексу база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2. пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; х) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Згідно із положеннями підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Згідно з податковими повідомленням-рішенням від 07.03.2024 №0045240-2409-0603-UA18040610000049084 та від 16.05.2024 №0430033-2409-0603-UA18040610000049084 нараховані податкове зобов`язання за 2023 рік на об`єкти оподаткування, якими є належні позивачу на праві власності: свинарник загальною площею 842,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та свинарник загальною площею 740,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В обґрунтування протиправності вказаних рішень, позивач вказує на те, що нежитлові будівлі - свинарники, на які нарахований податок, знищені, а тому право власності на них припинено.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи позивача, з урахуванням наступного.

Згідно із ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, серед яких, зокрема знищення майна.

Відповідно до ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у разі його знищення.

Частиною 1 статті 182 ЦК України регламентовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон № 1952-IV) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягає право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За змістом ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону №1952-IV, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Згідно із ч. 13 ст. 18 Закону №1952-IV датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (Порядок №1127), державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт будівництва у зв`язку з його знищенням здійснюється за заявою власника.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Крім того, відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу на праві власності належать нежитловібудівлі: свинарники, загальною площею 842,90 кв. м. та 740,90 кв.м.

Отже, нежитлові будівлі: свинарники, загальною площею 842,90 кв. м. та 740,90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є нежитловими приміщеннями та належать позивачу на праві власності.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів про відсутність об`єктів нежитлової нерухомості у 2023 році.

Так, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до державного реєстратора та припинення права власності на знищене нерухоме майно.

Більш того, на момент винесення оскаржуваного рішення належним чином задокументований факт знищення свинарника також відсутній.

Надана позивачем довідка Чуднівської міської ради від 17.09.2024 №620, у якій вказано, що об`єкти нерухомості, а саме: свиноферми в селі Городище Чуднівської ОТГ, Житомирського району в кількості 2 штуки, площею 842, 9 кв.м. та 740,9 кв.м, 10 років назад були зруйновані, і на даний час не існують, обґрунтовано не врахована судом першої інстанції, оскільки така довідка була відсутня на момент винесення спірних рішень.

Крім того, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з відповідною заявою для проведення звірки.

При цьому, у заявах 19.09.2024 щодо скасування податкового боргу позивач не порушує питання про необхідність проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування.

Таким чином, позивач, маючи у власності об`єкт нежитлової нерухомості, право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов`язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому суд не знаходить підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.