Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №175/2117/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/2117/26

Провадження № 2-о/175/21/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровській області у складі:

головуючого судді - Білоусова О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Яшиної М.В.,

розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорська міська рада про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Зазначає, що рішенням Краматорського міського суду від 28.07.2004 ОСОБА_2 було визнано недієздатним, 15.09.2004 року рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №403 заявника було призначено опікуном ОСОБА_2 .

Вказує, що його племінник, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. На момент його смерті заявник мешкав разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , доглядав його, вів домогосподарство, а після його смерті здійснив поховання. Для прийняття спадщини, що залишися після смерті племінника ОСОБА_2 , зокрема квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , йому необхідно встановити фак постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Вказує, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не було. 06.08.2025 року заявник звернувся до державного нотаріуса Третьї державної нотаріальної контори Полянських В.В з заявою щодо вступу у спадщину після смерті ОСОБА_2 13.01.2026 року державним нотаріусом Третьї державної нотаріальної контор Полянських В.В було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для її винесення слугувала відсутність встановленого факту його зі спадкодавцем проживання на момент його смерті.

Даний факт необхідно встановити для можливості оформлення спадщини після смерті племінника заявника.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293, ч. 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 виданим 18.06.1957 року. Батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Краматорського міського суду від 28.07.2004 у справі 2-3712/2004, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатним.

15.09.2004 року рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №403 ОСОБА_1 (заявника) було призначено опікуном над ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , зареєстрованого Острозьким відділом реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №302. Місцем смерті вказано м. Острог, Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до акту про фактичне проживання від 04.12.2025 року, виданої головою комітету мікрорайну №4, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав спільно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 30.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник звернувся до державного нотаріуса Третьої державної нотаріальної контори Полянських В.В з заявою щодо вступу у спадщину після смерті ОСОБА_2

13.01.2026 року державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Полянських В.В було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії є відсутність встановленого факту родинних відносин.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, необхідною умовою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 є доведеність факту постійного проживання заявника і спадкодавця в одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин на час відкриття спадщини.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Так, підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії є відсутність встановленого факту родинних відносин.

Також, зі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , вбачається, що останній помер в м. Острог, Рівненського району Рівненської області ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте відповідно до акту про фактичне проживання від 04.12.2025 року, вказується, що ОСОБА_2 станом на 30.06.2025 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за неділю до своєї смерті, що викликає сумніви у суду щодо факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Крім того, інших доказів на підтвердження цього факту, заявником суду не надано, як і не зазначено та не надано доказів щодо наявності інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 статті 76 ЦПК України зазначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 79 ЦПК України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достовірними є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( стаття 80 ЦПК України).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, даючи оцінку доказам, у їх сукупності, вважає що заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 у певний період часу, в тому числі і на час відкриття спадщини, а тому приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволені заявлених вимог за недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.4, 7, 10, 12, 13, 71, 76-82, 89, 141, 263, 265, 293, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорська міська рада про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова