Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №240/23872/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23872/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

14 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Романченком Є.Ю. у м. Житомир) від 20 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Так, рішенням суду:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 березня 2025 року № ХЗ69121 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 березня 2025 року № ХЗ69121 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, врахувавши при цьому виплачені суми.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 постанови Уряду "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 у первісній редакції, а тому у відповідача виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років (визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14), а також додаткових видів грошового забезпечення. З огляду на викладене позивач отримав право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно із постановою Уряду № 704, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що позовні вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, і позивачем не зазначено обставин, які б перешкодили йому вчасно звернутися до суду із позовною заявою.

З огляду на викладене представник апелянта вважає, що суд першої інстанції повинен був застосувати наслідки, передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що й призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

20 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовив довідку № ХЗ69121 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року для перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.

Позивач звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі згадуваної вище довідки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено у перерахунку пенсії з огляду на відсутність на те законних підстав.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що пенсійним органом не заперечується той факт, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Водночас представником апелянта порушується питання про те, що позовні вимоги у цій справі заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, і судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення таких обставин не враховано.

Надаючи правову оцінку таким аргументам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до приписів частин 2 та 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

За змістом частини 3 статті 51 Закону № 2262-XII, перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв`язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження будь-яким строком.

Зазначена норма є спеціальною щодо загальних процесуальних правил, установлених статтями 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України, та спрямована на забезпечення ефективного захисту права особи на належне пенсійне забезпечення у випадках, коли держава або її органи не виконали покладений на них обов`язок щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у зразковій справі № 380/19324/23 касаційний суд підтвердив, що перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або органів, уповноважених видавати довідки про розмір грошового забезпечення, здійснюється без обмеження строком, а застосування процесуальних строків звернення до суду у таких спорах є неприйнятним.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що застосування процесуальних строків звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема внаслідок збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суперечило б прямій нормі частини 3 статті 51 Закону № 2262-XII.

Апеляційний суд переконаний, що у справі, яка переглядається, право на перерахунок пенсії виникло в позивача автоматично з моменту зміни законодавчо встановленого нормативу (прожиткового мінімуму), що покладало на відповідача обов`язок здійснити відповідний перерахунок незалежно від звернення особи, що виключає застосування суб`єктивного критерію "особа дізналася про порушення права" як підстави для початку перебігу процесуального строку.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими міркування апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.