Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №560/10911/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10911/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

14 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПРОСТІР» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Простір" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно Простір" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "ПС" №0093440705 від 29.04.2025, форми "С" №0093450705 від 29.04.2025, форми "С" №0093460705 від 29.04.2025.

В обґрунтування позову зазначило, що за результатами фактичної перевірки контролюючим органом складено акт, у якому встановлені порушення, у зв`язку з якими прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки контролюючим органом було порушено порядок розгляду заперечень до акта перевірки, наказ про проведення фактичної перевірки оформлений з істотними процесуальними порушеннями та без належних підстав, у наказі не визначено період перевірки, відсутня доповідна записка як підстава для її проведення, крім того, ототожнено фактичну та документальну перевірки, що призвело до безпідставного прийняття податкових рішень.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі наказу від 17.03.2025 №340-П "Про проведення фактичної перевірки відділу ТОВ "Техно Простір" та направлень на перевірку №1186, №1184 від 17.03.2025 проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Простір" у зв`язку з надходженням інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Перевірка проведена із урахуванням інформації, викладеної у доповідній записці Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області від 13.03.2025 №894/06-30-07-08, у період з 17.03.2025 тривалістю, що не перевищує 10 діб.

За результатами перевірки складений акт від 26.03.2025 №6167/06/25/РРО/37017140, у якому відображені такі встановлені контролюючим органом порушення:

- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, що свідчить про непроведення частини розрахункових операцій через ПРРО;

- п. 12 ст. 3 Закону №265: платником податків до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують походження товарних запасів на загальну суму 232 082 грн., які на початок перевірки знаходились за місцем реалізації;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, внаслідок ненадання платником податків посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі усіх документів, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним.

Не погоджуючись з висновками акту фактичної перевірки, ТОВ «ТЕХНО ПРОСТІР» подало заперечення від 09.04.2025 №б/н (вх. Головного управління ДПС у Житомирській області №15602/6 від 11.04.2025). Платнику було направлено запрошення на розгляд заперечення на акт перевірки.

На підставі висновків акту Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- від 29.04.2025 форми "ПС" № 0093440705 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2040 грн., за порушення п.44.3 ст.44, п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

- від 29.04.2025 форми "С" №0093450705 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 97293 грн., за порушення п.12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995.

- від 29.04.2025 форми "С" №0093460705 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 2302 грн., за порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доповідна записка містить достатньо інформації, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення розрахункових операцій, і вона разом з листом ДПС України могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до пунктів 80.2, 80.8 статті 80 Податкового кодексу України.

Крім того, обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, тому підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень з мотивів неналежного оформлення наказу, на підставі якого проведено перевірку, відсутні.

Податковим кодексом не встановлено будь - яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється під час фактичних перевірок, окрім положення ст. 102 Податкового кодексу України (не пізніше 1095 днів), тому податковий орган не вийшов за межі наданих повноважень, провівши перевірку платника за період, відображений у акті.

Крім того, Податковим кодексом України не встановлено обмежень щодо використання контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки податкової інформації, відомостей СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, що передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Контролюючим органом формально було дотримано встановлений Податковим кодексом України порядок та строки повідомлення платника податків про дату, час та місце розгляду заперечень.

Наявні у справі докази не спростовують висновки перевірки, тому підстави для визнання податкових повідомлень - рішень протиправними відсутні.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував усіх наданих апелянтом доказів, неправильно застосував положення Податкового кодексу України, що призвело до необґрунтованого відхилення позовних вимог.

Посилається на порушення порядку розгляду заперечень до акта перевірки, встановленого пунктом 86.7 Податкового кодексу України, безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.04.2025 р. № 0093450705 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 97 293 грн. 00 коп, ототожнення фактичної та документальної перевірки, відсутність підстав призначення проведення перевірки фактичної перевірки, невизначеність періоду фактичної перевірки та невідповідності змісту наказу, відсутність доповідної записки як підстави для проведення фактичної перевірки.

Зазначає, що Наказ від 17.03.2025 за № 640-П «Про проведення фактичних перевірок» (на підставі якого проводилась перевірка) не відповідає вимогам податкового законодавства та є таким, що оформлений з істотними процесуальними порушеннями.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності призначення фактичної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (80.2.3); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (80.2.7).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

У наказі ГУ ДПС у Житомирській області №640-п від 17.03.2025 як підставу для проведення перевірки, зазначено посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України а також розкрито її зміст: «у зв`язку із наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи та враховуючи доповідну записку управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області від 13.03.2025 №894/06-30-07-08».

Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі пунктів 80.2, 80.8 статті 80 Податкового кодексу України, суд виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою був прийнятий спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка від 13.03.2025 №894/06-30-07-08, а також лист ДПС від 03.07.2024 №19312/99-00-07-04-02-07.

У зазначеній доповідній записці вказано, що в результаті отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, порядку ведення обліку товарних запасів, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та у зв`язку з надходженням листа ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 про можливі порушення платником податків законодавства, запропоновано розглянути питання щодо організації та початку проведення співробітниками Управління з 17.03.2025 тривалістю, що не перевищуватиме 10 діб, фактичної перевірки відділу ТОВ "Техно Простір" за період діяльності з врахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що доповідна записка містить достатньо інформації, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення розрахункових операцій, і вона разом з листом ДПС України, про який зазначається вище, могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до пунктів 80.2, 80.8 статті 80 Податкового кодексу України.

Оцінивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичною підставою проведення перевірки був підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який передбачає можливість проведення фактичної перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Колегія суддів вважає твердження позивача про те, що контролюючим органом було допущено порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки є помилковими, оскільки вказаний вище лист ДПС України в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам, передбаченим податковим законодавством вимогам, а тому скасуванню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень з мотивів неналежного оформлення наказу, на підставі якого проведено перевірку.

Щодо доводів апеляційної скарги про вихід контролюючого органу за межі предмета фактичної перевірки та фактичне проведення документальної перевірки, а також про невизначеність періоду перевірки, колегія суддів зазначає таке.

За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактична перевірка спрямована, зокрема, на контроль за дотриманням платником податків порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обліку товарних запасів, наявності відповідних документів, що підтверджують походження товарів, а також інших вимог законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, предмет фактичної перевірки охоплює не лише безпосередній огляд місця провадження діяльності, а й дослідження документів та інформації, пов`язаних із здійсненням розрахункових операцій та обліком товарів, у тому числі документів, що підтверджують походження товарних запасів.

З матеріалів справи вбачається, що встановлені під час перевірки порушення стосуються, зокрема, невідповідності готівкових коштів даним реєстратора розрахункових операцій та ненадання первинних документів щодо походження товарних запасів. Такі обставини безпосередньо відносяться до предмета фактичної перевірки та не свідчать про здійснення контролюючим органом документальної перевірки у розумінні положень Податкового кодексу України.

Таким чином, твердження апелянта про ототожнення контролюючим органом фактичної та документальної перевірок є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами справи.

Стосовно доводів апеляційної скарги про невизначеність періоду перевірки, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести перевірку та визначити суму грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів з моменту настання визначених цією нормою строків.

При цьому положення Податкового кодексу України не містять обмежень щодо конкретного періоду діяльності платника податків, який може бути охоплений фактичною перевіркою, окрім дотримання строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 травня 2022 року у справі №826/8284/17 та від 28 квітня 2025 року у справі №280/1719/24.

З огляду на наведене, проведення перевірки за період, відображений в акті, здійснено контролюючим органом у межах наданих повноважень та з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів враховує, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень щодо використання контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки податкової інформації, зокрема відомостей інформаційних систем, у тому числі СОД РРО, а також інших матеріалів, отриманих у порядку та спосіб, передбачені законодавством.

Відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23 та від 06 лютого 2025 року у справі №120/11036/23.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення контролюючим органом порядку розгляду заперечень до акта перевірки, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, якщо інше не передбачено цією статтею.

У разі подання платником податків заперечень до акта перевірки та додаткових документів і пояснень застосуванню підлягають положення пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України платник податків має право подати заперечення до акта перевірки протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем його отримання. Такі заперечення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та підлягають обов`язковому розгляду контролюючим органом.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом десяти робочих днів з дня їх отримання. Контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце (або спосіб) розгляду заперечень протягом двох робочих днів з моменту їх надходження, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дати такого розгляду. При цьому платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки, а його належне повідомлення є достатньою умовою для проведення такого розгляду незалежно від фактичної участі.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Техно Простір» подало заперечення на акт фактичної перевірки від 26.03.2025 №6167/06/25/РРО/37017140 листом від 09.04.2025, які надійшли до контролюючого органу 11.04.2025.

Листом від 11.04.2025 №11802/6/06-30-07-08 Головне управління ДПС у Житомирській області повідомило позивача про призначення розгляду заперечень на 23.04.2025 о 10 год. 00 хв. у приміщенні контролюючого органу. Вказане повідомлення було направлено на адресу позивача 16.04.2025, тобто у межах строку, визначеного пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, та не пізніше ніж за чотири робочі дні до дати розгляду заперечень.

Обставина отримання позивачем зазначеного повідомлення у день проведення розгляду заперечень, що підтверджується матеріалами справи, сама по собі не свідчить про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства, оскільки останній дотримався встановленого порядку та строків направлення відповідного повідомлення.

Колегія суддів звертає увагу, що норми Податкового кодексу України пов`язують належність повідомлення платника податків саме з фактом його своєчасного направлення контролюючим органом, а не з моментом фактичного отримання такого повідомлення платником, що також узгоджується із загальними засадами правового регулювання податкових правовідносин.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що контролюючий орган діяв недобросовісно або умисно створював перешкоди для участі платника податків у розгляді заперечень.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом було дотримано вимоги пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України щодо порядку та строків повідомлення платника податків про розгляд заперечень, а доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними та не спростовують правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірності застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням форми «С» №0093450705 від 29.04.2025 контролюючим органом застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов`язані вести, у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення фактичної перевірки позивачу було вручено запит контролюючого органу від 20.03.2025 щодо надання документів, пов`язаних із предметом перевірки, які необхідно було подати у визначений строк.

Також встановлено, що під час перевірки контролюючим органом здійснено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей за місцем здійснення господарської діяльності позивача за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77, про що складено відповідний опис.

З акта перевірки вбачається, що під час дослідження наданих позивачем видаткових накладних встановлено невідповідність адреси поставки товару фактичному місцю його реалізації, оскільки у частині накладних зазначено іншу адресу доставки (м. Хмельницький), тоді як реалізація товару здійснювалась у м. Житомир. При цьому документів, які б підтверджували внутрішнє переміщення товару до місця реалізації, позивачем під час перевірки не надано.

Загальна вартість товарів, щодо яких встановлено зазначені невідповідності, становила 232 082 грн.

Разом з тим, після подання позивачем заперечень до акта перевірки та додаткових документів, контролюючим органом частково враховано надані пояснення, у зв`язку з чим обсяг встановлених порушень було зменшено до суми 97 293 грн.

Водночас, у частині товарів на вказану суму позивачем не надано належних документів, які б підтверджували їх облік та походження саме у місці реалізації на момент проведення перевірки.

Приписами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлений обов`язок суб`єкта господарювання вести облік товарних запасів; здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку; на місці продажу зберігати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що знаходяться у місці реалізації, і надати їх контролюючим органам на початок проведення перевірки.

Фінансова відповідальність застосовується у разі неведення такого обліку та/або ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). З огляду на це, приписи пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР сформульовані достатньо чітко і не допускають різного тлумачення.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не виконано обов`язок щодо надання під час перевірки документів, які підтверджують облік та походження частини товарних запасів, що знаходились у місці реалізації.

За таких обставин контролюючий орган мав правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР, а податкове повідомлення-рішення №0093450705 від 29.04.2025 є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №280/11618/21.

Доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстави для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 29.04.2025 №0093440705 та №0093460705, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час проведення фактичної перевірки 20.03.2025 контролюючим органом здійснено опис готівкових коштів, що перебували на місці проведення розрахунків за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77, за участю старшого касира ТОВ «Техно Простір».

За результатами такого опису встановлено наявність готівкових коштів у сумі 2302 грн., що є торговою виручкою.

Водночас, відповідно до денного Х-звіту програмного реєстратора розрахункових операцій за 20.03.2025, розрахункові операції у готівковій формі у цей день не проводились, що свідчить про непроведення через ПРРО розрахункових операцій на зазначену суму.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами перевірки, зокрема описом готівки від 20.03.2025 та відповідним Х-звітом ПРРО, та не спростовані позивачем належними та допустимими доказами.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем допущено порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР, а саме непроведення розрахункових операцій через ПРРО та невидачу розрахункового документа на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за таке порушення застосовується фінансова санкція у розмірі 100 % вартості реалізованих товарів (робіт, послуг), що у даному випадку становить 2302 грн.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 №0093460705 є правомірним та підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 29.04.2025 №0093440705, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на початку проведення фактичної перевірки позивачу було вручено запит контролюючого органу з вимогою надати первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, у визначений строк.

Водночас, позивачем надано лише частину витребуваних документів, при цьому видаткові накладні та/або товарно-транспортні накладні щодо товарів, які перебували у реалізації, у повному обсязі надані не були. Надання частини документів у подальшому не спростовує факту їх ненадання у повному обсязі після початку перевірки.

Таким чином, позивачем не виконано обов`язок, передбачений пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, щодо надання посадовим особам контролюючого органу всіх документів, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України ненадання платником податків документів під час здійснення податкового контролю тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн., а у разі повторного протягом року порушення - у розмірі 2040 грн.

З урахуванням встановленої контролюючим органом повторності такого порушення, застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 2040 грн., відображеної у податковому повідомленні-рішенні №0093440705 від 29.04.2025, є обґрунтованим та відповідає вимогам податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення про відмову в позові є обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПРОСТІР» залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.