Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №620/13401/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/13401/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Осіпової О.О.,

суддів: Златіна С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі,-

В С Т А Н О В И Л А:

13.12.2025р. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 1 до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача збитки, завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 13 802,10 грн.

Ухвалою судді від 05.01.2026р. адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання вказаної ухвали суду 07.01.2026р. від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку, мотивована тим, що з початку 2025 року на території Чернігівської області зафіксовано 710 тривог.

З огляду на це, для забезпечення збереження життя особового складу прикордонного загону проводиться розосередження особового складу на час тривог.

Також, в управлінні прикордонного загону, як і загалом по місту Чернігову здійснюються заходи щодо відключення електропостачання та Інтернету, що унеможливлює вчасне відпрацювання судових справ та інших документів. Додатково зазначено, що військова частина НОМЕР_1 відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» входить до структури Державної прикордонної служби України та відповідно до пункту 2 Указу, з 24.02.2022 переведена на воєнний стан і залучена разом зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, до забезпечення оборони України, стримування та відсічі окупаційних військ російської федерації, захисту безпеки населення та інтересів держави. Враховуючи наведене, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом.

Вважаючи вказані доводи необґрунтованими, 15 січня 2026 року суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви на підставі частини 2 статті 123 КАС України, оскільки наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є тими об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали йому звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не були враховані доводи позивача щодо поважності пропуску ним строку звернення до суду, а саме те, що з початку 2025 року на території Чернігівської області було зафіксовано 710 тривог, середньою тривалістю 4-5 годин; відключення електропостачання та Інтернету по місті Чернігову, що унеможливлює вчасне відпрацювання судових справ та інших документів; з початку 2025 року прикордонний загін є стороною більш ніж 600 справ у судах різної інстанції та персонал групи юридичного забезпечення складає 3 особи; військова частина НОМЕР_1 з 24.02.2022р. переведена на військовий стан і залучена разом зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, до забезпечення оборони України, стримування та відсічі окупаційних військ російської федерації, захисту безпеки населення та інтересів держави, а тому основним завданням позивача під час дії воєнного стану є захист територіальної цілісності та суверенітету України, внаслідок чого він позбавлений можливості своєчасно супроводжувати судовий процес.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2026р. апеляційне провадження відкрито та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У встановлений апеляційним судом строк від відповідача не надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на виконання вимог наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.05.2024р. №2545-АГ було проведено службове розслідування за фактом неприбуття до місця тимчасової дислокації підрозділу після лікування сержанта ОСОБА_1 .

Висновком службового розслідування встановлений факт неприбуття до місця тимчасової дислокації підрозділу після лікування сержанта ОСОБА_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.05.2024 №721-ОС «Про особовий склад» сержанта ОСОБА_1 з 14.05.2024 знято з усіх видів забезпечення.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що з 2024 року у позивача виникли підстави, що дають повноваження на звернення до суду з відповідним позовом у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком Чернігівського окружного адміністративного суду, зазначаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011р. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020р. у справі №9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - гарантія забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Апеляційний суд зазначає, що за змістом заяв позивача про поновлення строку на звернення до суду з цим адміністративним причинами пропуску такого строку є введення в Україні правового режиму воєнного стану, повітряні тривоги в Чернігівській області з початку 2025 року, та відключення електроенергії та Інтернету по місті Чернігові.

Оцінюючи вищевказані причини пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Апеляційний суд зазначає, що самі по собі посилання на воєнний стан на території України, а також численні повітряні тривоги та періодичне відключення електроенергії не можуть слугувати безумовною підставою для поновлення пропущеного строку за відсутності доказів того, що саме ці обставини унеможливили виконання відповідних процесуальних дій/обов`язків у встановлені законом строк. (див. пункт 48 постанови Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 120/7416/24).

Позивачем у заявах про поновлення строку на звернення до суду не доведено, що наведені обставини могли ускладнити подання позовної заяви. Позивач не довів реального впливу таких обставин на неможливість своєчасного звернення до суду з позовом, не надав доказів того, що такі обставини постійно, тривало та систематично перешкоджали роботі юридичній групі військової частини протягом часу, відведеного для підготовки позовної заяви.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності доведення сторонами таких обставин викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2025р. у справі №176/91/24.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 06.06.2024р. у справі №559/2655/23 зауважив, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24.02.2022р. і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку.

При цьому, позивачем не надано доказів об`єктивної неможливості звернення до суду з позовною заявою, в межах строку, встановленого процесуальним Законом.

Введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило повноцінне функціонування органів державної влади (місцевого самоврядування). Водночас це не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Отже, апеляційний суд визнає, що наведені обставини могли ускладнити подання позовної заяви, однак скаржник не довів їхнього реального впливу на неможливість своєчасного оскарження.

Враховуючи, що в/ч НОМЕР_1 не підтвердила належними та допустимими доказами наявність конкретних обставин, у тому числі й пов`язаних із участю саме персоналу групи юридичного забезпечення у бойових діях, які унеможливили звернення до суду першої інстанції в межах визначеного КАС України строку, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість підстав пропуску строку на подання позовної заяви з цих причин.

Також колегія суддів уважає, що приналежність до складу Збройних Сил України, залучення їх військовослужбовців частини до бойових завдань за призначенням не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду, оскільки в/ч2253 є юридичною особою зі штатом працівників, зокрема і працівників, які готують та подають позовні заяви та які не входять до складу військовослужбовців, які безпосередньо виконують бойові завдання.

Крім того, позивач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували, що весь особовий склад військової частини, зокрема й представники, які уповноважені представляти її інтереси, у відповідний період часу залучалися до здійснення відповідних заходів.

Також, повітряні тривоги перебої з електропостачанням, зв`язком, мережею Інтернет не носили постійного, безперервного характеру, при цьому, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2545-АГ «Про призначення службового розслідування», висновок службового розслідування, проведеного за фактом неприбуття до місця тимчасової дислокації підрозділу після лікування сержанта ОСОБА_1 , який є відповідачем у цій справі, та наказ про результати службового розслідування були складені в травні та червні 2024 року.

Натомість із позовом до суду військова частина НОМЕР_1 звернулася лише 13.12.2025р., тобто майже через півтора року після виникнення у неї підстав для звернення до суду, що вказує на істотність порушення передбаченого статтею 122 КАС України процесуального строку для подання нею як суб`єктом владних повноважень позовної заяви.

Відтак, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно зазначив про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративними позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 620/13401/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя Є.Д. Кравченко