Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №743/100/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 743/100/26 Суддя (судді) першої інстанції: Макаревич Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Осіпової О.О.,

суддів: Златіна С.В., Воловика С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6508786 від 14.01.2026,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6508786 від 14.01.2026р.

Позивач не погоджується з притягненням його до відповідальності, оскільки не було належним чином доведено порушення ПДР, про що він не одноразово заявляв працівникам патрульної поліції. Вказав, що у розумінні ПДР тріщина на вітровому склі авто не належить до технічної несправності автомобіля, з якою експлуатація авто забороняється, та додатково встановлені протитуманні фари, не передбачені конструкцією транспортного засобу, не є порушенням ПДР, за що встановлена відповідальність за частиною 2 статті 121 КУпАП.

Згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «На вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників». Разом з тим, відповідно до Держстандарту такі пошкодження не належать до технічної несправності автомобіля. Перелік несправностей, з якими експлуатація транспортних засобів забороняється, описано в п. 31.1., 31.3 та 31.4 ПДР. Однак у зазначених переліках відсутня така обставина як «тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників», так само як і відсутня заборона на додаткове встановлені протитуманні фари, не передбачені конструкцією транспортного засобу, оскільки встановлення допосвітлення не є переобладнанням.

Що саме сержант поліції Садовський Микита Олександрович мав на увазі, зазначаючи в описі порушень, що на вітрове скло було нанесено додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія, позивачу не відомо, адже під час зупинки транспортного засобу на скло не було встановлено додаткових предметів або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, а ті предмети, які можливо перебували біля вітрового скла та/або на дзеркалі заднього виду, не могли обмежувати оглядовість з місця водія, і погіршувати його прозорість, тому дане твердження має оціночне судження.

Отже, у розумінні ПДР тріщина на вітровому склі авто не належить до технічної несправності автомобіля, з якою експлуатація авто забороняється, не заборонено додаткове встановлення протитуманних фар, та ті предмети, які можливо перебували біля вітрового скла та/або на дзеркалі заднього виду, не могли обмежувати оглядовість з місця водія і погіршувати його прозорість.

Наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.

Вважає, що в разі ненадання відповідачем належних доказів в суді вказана постанова серії ЕНА № 6508786 від 14.01.2026 має бути скасована.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено, оскільки при визначенні стану конструкції скла колісного транспортного засобу відповідач правомірно керувався саме вимогами пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, який не дозволяє наявність тріщин чи сколів на лобовому склі в зоні роботи склоочисників.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності тріщини підтверджується як відеозаписом, на якому позивач підтверджує її наявність, зазначаючи, що, на його думку, це не є порушенням, так і позовною заявою, в якій не оспорюється цей факт.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи не звернув увагу, що сержантом поліції Садовським Микитою Олександровичем при винесенні оскаржуваної постанови в порушення вимог ст. ст. 254,280 КУпАП не було з`ясовано той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, про що свідчить відсутність доданих до матеріалів справи про вчинення адміністративного правопорушення копій відповідних дозволів та ліцензій.

Отже, оскільки він не керував транспортним засобом, який використовується для наданням послуг із перевезення пасажирів, то це виключає можливість притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП.

Крім того, зазначає, що відповідно до Держстандарту 3649:2010 тріщина вітрового скла в зоні роботи склоочисників не належить до технічної несправності автомобіля, а згідно з п.31.1, 31.3 та 31.4 ПДР такі несправності не є підставою для заборони експлуатації транспортних засобів, а встановлення додаткових протитуманних фар не заборонено та ті предмети, які можливо перебували біля вітрового скла та/або на дзеркалі заднього виду, не могли обмежувати оглядовість з місця водія.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026р. провадження за апеляційною скаргою було відкрите та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 6508768 від 14.01.2026 о 10:26:41 по вулиці Симона Петлюри водій ОСОБА_1 керував автобусом, який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом Київ-Чернігів та технічний стан і обладнання не відповідає вимогам стандартів, а саме на вітровому склі була тріщина в зоні дії роботи склоочисників та на вітрове скло було нанесено додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія, також спереду були встановлені додаткові світлові прилади, які не відповідають вимогам конструкції цього транспортного засобу, чим порушив пункт 31.4.7 (в), 31.4.3 (а), ДСТУ 3649:2010, пункт 6.8.5, та пункт 31.1 ПДР.

З відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що відеозаписом зафіксовано весь процес складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Зокрема, на початку відеозапису видно як позивач пояснює, що він перевозить пасажирів, неодноразово наголошуючи, що їх потребно пересадити на інший рейс. При цьому називає поліцейським назву компанії-перевізника, наголошує, що всі документи, пов`язані з перевезенням пасажирів, в належному стані та неодноразово перевірялись працівниками поліції.

Щодо зауважень поліцейського про наявність тріщини на лобовому склі, позивач не заперечує цього факту, а вказує на те, що, на його думку, це не є порушенням.

Щодо інших порушень, а саме наявності додаткових світлових приладів та додаткових предметів, які обмежують оглядовість з місця водія, то позивач ніяк не реагує на зауваження поліцейського про це.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України «Про дорожній рух».

Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до відповідальності за порушення вимог пункту 31.4.7 (в), 31.4.3 (а), ДСТУ 3649:2010, пункт 6.8.5, пункт 31.1 ПДР України.

Частина 1 статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Положеннями пункту 31.1 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 2 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Отже доказуванню підлягає факт керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.

Зокрема, із дослідженого судами першої та апеляційної інстанції відеозапису, зробленого із бодікамери поліцейського, чітко вбачається факт стоянки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , на автовокзалі по вулиці Петлюри навпроти Центрального залізничного вокзалу у м. Києві біля магазину «Еко Маркет».

При цьому, на пасажирському мікроавтобусі MERCEDES-BENZ була встановлена табличка із назвою рейса «Київ-Чернігів» та на початку відеозапису зафіксовано двох пасажирів (чоловіка та жінку), які підходили до автобусу та яким водій повідомив про пересадку, повернення речей та електронних квитків, а також про відправлення об 11год.

Таким чином, долученим до постанови про накладення адміністративного стягнення відеозаписом підтверджено факт керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.

Крім того, у спірному випадку позивача притягували до адміністративної відповідальності не за відсутність дозвільних документів (ліцензії, дозволу на маршрут тощо) на право пасажирських перевезень в Україні за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку провадження господарської діяльності), а за керування транспортирним засобом із технічними несправностями, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Тому посилання апелянта на недоведеність поліцейським керування ним транспортним засобом, який використовується для наданням послуг із перевезення пасажирів, спростовується доказами, які містяться в матеріалах цієї справи.

З приводу твердження позивача про відсутність у автомобіля несправностей, передбачених частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним зазначити, що згідно зі статтею 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методики контролювання» поширюються на колісні транспортні засоби категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

У зазначеному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, які знаходяться в експлуатації.

Відповідно до п 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.3 а) Зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

31.4.7 в) Інші елементи конструкції: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Пунктом 6.8. ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції.

Зокрема, підпунктом 6.8.5 пункту 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Згідно з вимогами до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 №710, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2012 року за № 2169/22481, визначено, що на території України діють національні стандарти відповідності стану технічного транспортного засобу, зокрема ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методики контролювання».

Отже, при визначенні стану конструкції скла колісного транспортного засобу відповідач правомірно керувався саме вимогами пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, який не дозволяє наявність тріщин чи сколів на лобовому склі в зоні роботи склоочисників.

Позиція позивача щодо того, що наявність такої тріщини не належить до переліку умов, за яких заборонено експлуатацію, є слушною, але водночас не виключає наявність іншої частини об`єктивної сторони правопорушення - «технічний стан і обладнання не відповідають вимогам стандартів».

Щодо наявності самої тріщини, то цей факт підтверджується як відеозаписом, на якому позивач підтверджує її наявність, зазначаючи, що, на його думку, це не є порушенням, так і позовною заявою, в якій не оспорюється цей факт.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність заборони на встановлення додаткових протитуманних фар та на те, що ті предмети, які можливо перебували біля вітрового скла та/або на дзеркалі заднього виду, не могли обмежувати оглядовість з місця водія, суд апеляційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що він вважає недоведеним наявність порушень, передбачених п. 31.4.7 (в), п. 31.4.3 (а) ПДР, оскільки докази такого в матеріалах справи відсутні, а з переглянутого відеозапису неможливо стверджувати поза розумним сумнівом про їх вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку поліцейського, позивачем було вчинено фактично три адміністративні правопорушення (на вітровому склі була тріщина в зоні дії роботи склоочисників та на вітрове скло було нанесено додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія, також спереду були встановлені додаткові світлові прилади, які не відповідають вимогам конструкції цього транспортного засобу), за кожне з яких передбачена відповідальність за частиною 2 статті 121 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Тому, враховуючи положення цієї норми, поліцейським було правомірно накладено штраф в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в межах санкції, передбаченої частиною 2 статті 121 КУпАП.

Відтак, незважаючи на правильний висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення ОСОБА_1 п. 31.4.7 (в), п. 31.4.3 (а) ПДР, залишається доведеним факт вчинення ним порушення вимог п.31.1 ПДР, підпункту 6.8.5 пункту 6.8 ДСТУ 3649:2010, а тому накладення на нього штрафу у розмірі 680грн. є правомірним.

Відтак, з урахуванням досліджених доказів у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність факту порушення позивачем п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 України та правомірністю накладення на нього адміністративне стягнення згідно з частиною 2 статті 121 КУпАП.

Тобто, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року залишити без задоволення.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик