Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №507/2677/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 507/2677/25

Перша інстанція: суддя Дюдюн О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

при секретарі – Жигайловій О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №11329 від 22.08.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного відповідальності за порушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова винесена із суттєвими порушеннями як матеріального (відсутність доказів наявності у його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду).

Як пояснює позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечив завчасне повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не надав мінімально встановлений КУпАП строк для підготовки до розгляду справи та не гарантував можливості підготовки до свого захисту, які регламентовані пунктом «в» частини 3 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод”, що свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окрім цього, позивач зазначає, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, а тому відповідно до приписів п.3 ч. 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543–ХІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543 – ХІІ) має відстрочку від призову до завершення мобілізації, що підтверджується копією облікового документу у додатку «Резерв+». На переконання позивача постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною, а тому має бути скасована.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення №11329 від 22.08.2025 – поновлений.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, та вважає, що суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваної постанови.

Заперечуючи правомірність спірної постанови апелянт посилається на те, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не надав належної оцінки тому факту, що суб`єкт владних повноважень належним чином не повідомив його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, оскільки повістка на його ім`я була направлена на неправильну адресу, зокрема, помилково указаний номер будинка « 32-б», замість правильного « 32».

Також, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що повістка згідно якої він повинен був явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 є не дійсною та не відповідає вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560), оскільки вона не містить прізвище, ім`я та по-батькові, а також дату народження військовозобов`язаного, назву територіального центру комплектування, мету виклику, точний час та місце явки, підпис керівника територіального центру комплектування, гербову печатку (або ЕЦП), реєстраційний номер та наслідки неявки.

На переконання апелянта, під час вирішення спору суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно військо-облікового документу №200420234096621700026 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Любашівка).

Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» адреса проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , (номер в реєстрі:200420234096621700026 (а.с.10).

09.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 , сформована повістка №3814601 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) для уточнення даних на 22.06.2025 о 09:00 годині.(а.с.32).

Вказана повістка позивачу була направлена засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно довідки про причини повернення/досилання, вказаний лист з повісткою повернутий відправнику у зв`язку з відмовою адресату в його отриманні, про що наявна відповідна відмітка. (а.с.33).

Відповідно до поштового трекінгу №0610258998548 відстеження листа, 19.06.2025 вказаний лист повернуто відправнику за відмовою адресата. (а.с.34).

19.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_1 , складений протокол №448/4в про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210-1 КУпАП, згідно якого 19.08.2025 о 11 годині під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійно прибув ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому як встановлено перевіркою відповідно до п.30, п.30-1, п.30-2, п.30-3 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого Постановою №560 від 16.05.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було згенеровано повістку №3814601 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 годину 22.06.2025. Зазначена повістка була направлена на адресу ОСОБА_1 , а саме : АДРЕСА_2 , засобами Укрпошти, але конверт був повернутий із відміткою «адресат відмовився від отримання повістки». Отже відповідно до вимог ч.2 п.41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» вважається, що повістка була належним чином вручена ОСОБА_1 . Незважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 , в зазначений час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин, та продовжував свою протиправну діяльність аж до 11.08.2025 року, коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Своїми діями останній порушив вимоги ч.1, ч.3, ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 статті 210-1 КУпАП.

22.08.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 винесена постанова №11329 у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративного відповідальності за порушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на останнього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000,00 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що згідно з розділом 20 пункту 1 підпункту 5 ПК України складає 17000,00 грн.

Згідно вказаної постанови в порушення вимог ч.1, ч.3, ч.5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду, будучи належним чином сповіщеним повісткою №3814601 про необхідність явки 22.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, на вказаний виклик ОСОБА_1 не з`явився.

Таким чином, відповідач вважав, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. При розгляді справи обставин, які б пом`якшували та/або обтяжували адміністративну відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що позивач перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не відреагував на повістку про виклик до відповідача для уточнення даних, що свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Положення статті 1 КУпАП встановлюють, що завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Стаття 235 КУпАП передбачає, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП, передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

При цьому, 18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладена у новій редакції.

Так, згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови №11329 від 22.08.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного відповідальності за порушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Як мовилося вище, позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 , де задекларував свою адресу АДРЕСА_2 .

Оцінюючи доводи апелянта щодо несповіщення його належним чином та направлення відповідачем повістки на неправильну адресу, а також про те, що повістка не відповідає вимогам Порядку №560, колегія суддів керується наступним.

Згідно пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно матеріалів справи, 09.06.2025 на зазначену вище адресу ОСОБА_1 відповідач направив повістку №3814601 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) для уточнення даних на 09:00 год. 22.06.2025 рекомендованим листом АТ «Укрпошта».

При цьому, згідно наявного в матеріалах справи трекінгу АТ «Укрпошта» №0610258998548, а також довідки про причини повернення/досилання, вказане поштове відправлення повернуте на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку із відмовою одержувача отримати поштове відправлення, (а.с.33, 34).

Крім цього, колегія суддів дослідила матеріали справи, зокрема копії рекомендованого повідомлення, конверту та самої повістки та встановила, що аргументи апелянта про те, що повістка була направлена на невірну адресу, зокрема, помилково указаний номер будинка « 32-б», замість правильного « 32», є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що повістка не містить прізвище, ім`я та по-батькові, дату народження військовозобов`язаного, назву територіального центру комплектування, мету виклику, точний час та місце явки, підпис керівника територіального центру комплектування, гербову печатку (або ЕЦП), реєстраційний номер, оскільки також спростовуються матеріалами справи та змістом повістки №3814601 на ім`я ОСОБА_1 .

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не повідомив поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як того вимагає пункт 23 Порядку №560, а саме: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Таких доводів не містить ані позовна заява, ані апеляційна скарга, до яких не надані належні та допустимі докази, що підтверджують поважні причини такого неприбуття.

Також колегія суддів враховує, що 19.08.2025 складений протокол №448/4в про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210-1 КУпАП, яким встановлено, що позивач під час дії особливого періоду не зважаючи на направлення повістки не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин.

Також вказаний протокол містить відмітку про сповіщення ОСОБА_1 про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет №1 об 11.00 год 22.08.2025, що підтверджується його особистим підписом (а.с.31, зв.бік).

Варто зазначити, що відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Водночас, справа може бути розглянута за відсутності цієї особи у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про дату слухання його справи, на думку колегії суддів, твердження апелянта про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, щодо не сповіщення його та не направлення повістки на правильну адресу є безпідставними.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Аналіз встановлених апеляційним судом обставин справи та наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький