Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №420/6151/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6151/25

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

повний текст судового рішення

складено 17.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атаман і К" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атаман і К" (далі – ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці та просило:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000061/2 від 30.01.2025 року.

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000091від 30.01.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2024 року між ТОВ (покупець) та фірмою DASHRADEB.V. (Нідерланди, постачальник) укладено контракт на поставку №03/24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті. (п.1.1 контракту)

Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару. (п.2.3 контракту)

Оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата; (п.п.3.1.1) 100% протягом 60 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (умова оплати за замовчуванням) (п.п.3.1.2).

Якщо в товаросупровідних документах та/або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати за поставку такого товару відповідно до п.3.1 цього контракту, то вважається, що вартість такого товару має бути сплачено постачальнику відповідно до п.3.1.2 контракту.

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу. (п. 3.1-3.3 контракту).

Постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах Інкотермс 2020: CPT; FCA; FOB(п. 4.2 контракту)

Обов`язок та витрати з навантаження розвантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно покладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п.4.5 контракту)

Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, які направляється покупцем постачальнику електронною поштою. (п. 4.6 контракту)

Товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, інших фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню або компенсації не підлягає. (п.7.1 контракту)

Обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п.7.2 контракту)

Відповідно до інвойсу №225022 від 15.01.2025 року здійснювалась поставка товару: апельсин свіжий, сорту NAVEL, вагою 24960 кг (нетто), країна виробництва – Єгипет, на суму 11980,80дол США. Умови поставки: FOBPORTSAIDEAST, Egypt.

Відповідно до калькуляції від 15.01.2025 року до складу вартості товару за кілограм товару на умовах FOBPORTSAIDEAST, включено: апельсин сорту NAVEL країна походження: Єгипет, тара та упаковка, митні витрати.

Також судом встановлено, що з метою доставки вказаного товару 03.01.2025 року між компанією AGROTRANSLOGISTICC.A.S.R.L. (Румунія, експедитор) та ТОВ (замовник) укладено контракт №187, відповідно до умов якого експедитор зобов`язується за винагороду (плату) і за рахунок замовника надати замовнику за його дорученням, а при необхідності організувати надання визначених цим договором наступних послуг пов`язаних з перевезення вантажів. (п.1.1 контракту)

На підставі вказаного контракту здійснено перевезення товару, про що свідчать інвойси №AGRO250098 від 27.01.2025 року на суму 33517,00 дол. США; № AGRO250078 від 21.01.2025 року на суму 14450,00дол.США; № AGRO250116 від 29.01.2025 року на суму 5932,80дол.США.

На виконання умов контракту та інвойсу, декларантом було ввезено на митну територію України: товар №1 - апельсини звичайні свіжі, сорту NAVEL, у пластикових ящиках 1664 шт., на 21 дерев`яних палетах, врожай 2025 року. Для громадського споживання. Торговельна марка: немає даних. Виробник: EL SAAD FRUIT FOR IMPORT AND EXPORT. Країна виробництва: Єгипет (EG), за МД №25UA500500002790U6 від 30.01.2025року.

У відповідь Одеська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомила про необхідність надання додаткових документів.

Декларантом надіслано лист №30/01-25-1 від 30.01.2025 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:

- прейскурант (прайс-лист)виробника товару № б/н від 12.01.2025 року;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-81/01-2025 від 28.01.2025 року;

- розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 15.01.2025 року;

та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

Суд встановив, що 30.01.2025року в оформленні вказаної митної декларації декларанту було відмовлено в прийнятті митної декларації та винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000061/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000091.

Підставою для відмови в оформленні митної декларації стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

1) Відповідно до п.п. в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі – МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.7 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.04.2024 №03/24 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2) Відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до інвойсу від 15.01.2025 №225022 поставка товару здійснюється на умовах FOB PORT SAID EAS. Згідно документу, що підтверджує вартість перевезення від 21.01.2025 №AGRO250078, 27.01.2025 №AGRO250098 та 29.01.2025 №AGRO250116 вартість доставки товару становить 53899 USD. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

3) Відповідно до п 2.1 договору перевезення №187 від 03.01.2025 зазначено: заявка є невід`ємною частиною договору та п.2.2.: заявка повинна містити такі відомості: … вартість перевезення…, проте до митного оформлення вищезазначені документи не надані. Таким чином, відсутність заявки не дає можливості перевірити повноту наданих послуг, пов`язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, та включення при цьому таких витрат до заявленої митної вартості, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена.

4) У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Вважаючи вказане рішення відповідача та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що митним органом безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом.

Суд також дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Стосовно тверджень митного органу, щодо відсутності даних про числові значення такої складової митної вартості як упаковка та витрати на маркування, колегія суддів зазначає, що такі доводи є помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до умов контракту, на підставі якого здійснювалась поставка товару, передбачено, що Товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, інших фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню або компенсації не підлягає. (п.7.1 контракту)

Обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п.7.2 контракту)

Таким чином, обов`язок з належного пакування та маркування товару покладений саме на постачальника, а тому в будь-якому випадку, покупець не може нести відповідальність за покладені на його контрагента обов`язки.

Крім того, відповідно до калькуляції від 15.01.2025 року до складу вартості товару за кілограм товару на умовах FOBPORTSAIDEAST, включено: апельсин сорту NAVEL країна походження: Єгипет, тара та упаковка, митні витрати.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що витрати з пакування та маркування товару вже включені у вартість товару, який було заявлено при його митному оформленні.

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що вказані твердження митного органу є необґрунтованими.

Стосовно тверджень митного органу, щодо відсутності даних про числові значення такої складової митної вартості як витрати на страхування товару, представник позивача у позові зазначив, що страхування вантажу не здійснювалось на підставі узгоджених контрактом умов.

Надаючи оцінку вказаним доводам судова колегія зазначає, що умовами контракту передбачено, що ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару (п.2.3 контракту).

Постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах Інкотермс 2020: CPT; FCA; FOB (п. 4.2 контракту)

Відповідно до інвойсу №225022 від 15.01.2025 року сторонами визначено умови поставки конкретної партії товару на умовах: FOBPORTSAIDEAST, Egypt.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2020, термін FOB (FreeOnBoard — “вільно на борту”) означає, що продавець відповідає за доставку товару та його завантаження на борт судна в узгодженому порту відвантаження. У цей момент відповідальність за всі подальші витрати та ризики (включно зі страхуванням, перевезенням морем і імпортними митними процедурами) переходять до покупця. Цей термін застосовується виключно для морських та внутрішніх водних перевезень.

Тобто, в даному випадку за вказаними умовами страхування вантажу можливе з ініціативи самого покупця, а не є його обов`язком. А тому, враховуючи доводи представника позивача, що з боку покупця страхування вантажу не здійснювалось, суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо необхідності надання доказів понесених витрат на страхування є необґрунтованими та відхиляються судом.

Стосовно доводів митного органу щодо відсутності заявок на перевезення, позивач у позовній заяві зазначив, що у випадку постачання товарів за контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами контракту не розглядається.

Аналізуючи наведені доводи, апеляційний суд зазначає, що дійсно відповідно до умов контракту №187 від 03.01.2025 року передбачено, що заявка є невід`ємною частиною договору, та серед іншого має містити інформацію про вартість перевезення (п.2.1-2.2 контракту).

Разом з цим, на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу до митного оформлення декларантом було надано інвойси № AGRO250098 від 27.01.2025 року на суму 33517,00 дол. США; №AGRO250078 від 21.01.2025 року на суму 14450,00 дол.США; №AGRO250116 від 29.01.2025 року на суму 5932,80 дол. США.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що вказаний документ не передбачений ст.53 МК України, а тому у митного органу не було підстав для його додаткового витребування. А тому на думку суду такі доводи митного органу є безпідставними.

Стосовно твердження митного органу, що висновок експерта має лише інформаційний характер, суд погоджується з доводами представника позивача, що враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, Відповідачем ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві, не зазначено об`єктивних підстав, за яких саме надані Позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.

Тому суд доходить висновку, що такі твердження митного органу є безпідставними та не доведеними.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

А тому, на думку суду, позивачем було надано всі наявні документи на підтвердження заявленої ціни товару, які є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

З урахуванням наведених та встановлених судом обставин, вказані в рішенні доводи відповідача є безпідставними та відхиляються судом.

В частині 10 статті 58 МК України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.

В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України від 13.03.2012 №4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Колегія суддів наголошує, що контролюючий орган у оскаржуваному рішенні не навів необхідних пояснень щодо митної декларації, яка була джерелом коригування та була сформована при поставці подібних (аналогічних) товарів.

Разом з тим, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Тобто, у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Таким чином, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000061/2 від 30.01.2025 року прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000091від 30.01.2025 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Так, оскільки вказана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, то картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто митним органом безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом.

Колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, приписи вказаної статті митним органом були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 МК України документи, а відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Що стосується витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст.134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за приписами частини 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ та адвокатом Ситник О.П. 01.04.2024 року було укладено договір №0104-24/АІК про надання юридичних послуг, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати юридичні послуги клієнту на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному в договорі за погодженням сторін. (п.2.1 договору).

Винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прайсом, що є невід`ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюються окремий порядок сплати винагороди адвоката за певні види послуг. (п. 5.2 договору)

Відповідно до додатку №1 до договору сторонами узгоджено вид послуг та їх ціна.

11.02.2025 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №25UA500500002878U7/005, за якою сторони погодили надання таких послуг п.1:

- підготовити та подати позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UА500500/2025/000061/2 від 30.01.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2025/000091 від 30.01.2025 року;

- представляти за необхідності ТОВ в суді першої інстанції під час розгляду судової справи. відкритої за позовом, що зазначений в п.1 цього замовлення;

- інші юридичні послуги, що передбачені договором та безпосередньо стосуються судового розгляду позову.

Відповідно до п.3 договору сторонами погоджено, що сума винагороди адвокату за підготовку позову встановлюється виходячи з нижченаведеного розрахунку:

вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру становить 5% від ціни такого позову, але не менше 5000.00 грн.

Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання позову становить: 99041,43 грн. (ціна позову) х 5% - 4952,07 грн, а оскільки отримана сума менше 5000 грн, то розмір винагороди округляється до 5000,00 грн.

Відповідно до підписаного сторонами договору акту наданих послуг №25UA500500002878U7/005 від 11.02.2025 року, адвокатом надано такі послуги:

- підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UА500500/2025/000061/2 від 30.01.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2025/000091 від 30.01.2025року – 5000,00 грн.

Водночас, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга №6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.

З огляду на вказане у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.

Крім того, висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного суду від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц.

В свою чергу, колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.

Судова колегія враховує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката. Більш того, розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, без особистої участі представника.

Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу, визначений судом 1-ї інстанції у сумі 5000 гривень є співмірним.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький