Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №420/32370/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32370/24

Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Дата і місце ухвалення 15.12.2025р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі №420/32370/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 05.12.2016 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 05.12.2016 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) — січень 2008 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік, без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців в Збройних Силах, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2016 рік, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (одноразових додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 05.12.2016 включно.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 05.12.2016 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців в Збройних Силах, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2016 рік з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи судове рішення, не врахував обставини справи в їх повному обсязі, неправильно визначив суб`єктний склад спірних правовідносин та безпідставно поклав обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення на Військову частину НОМЕР_1 , яка, на думку апелянта, не є належним відповідачем у даному спорі.

Апелянт вказує, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності, а відтак їх задоволення без належного встановлення протиправності відповідної бездіяльності є помилковим.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визначив січень 2008 року як місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, оскільки питання визначення такого місяця належить до дискреційних повноважень відповідача, а втручання суду у такі повноваження є неправомірним.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував положення спеціального законодавства, зокрема абзацу третього пункту 242 Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, відповідно до якого виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини свідчить про проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

У зв`язку з цим апелянт зазначає, що відсутність оскарження позивачем наказу про виключення зі списків особового складу свідчить про відсутність порушень його прав.

Також апелянт посилається на неправильність висновків суду першої інстанції щодо включення індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди до складу виплат, що враховуються при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 29 грудня 2014 року по 05 грудня 2016 року.

Після звільнення зі служби позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації про нарахування та виплату грошового забезпечення за період проходження служби.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 09 вересня 2024 року № 74/1-439 позивача повідомлено, що у період з 01 січня 2016 року по 05 грудня 2016 року індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Також у зазначеному листі відповідач повідомив, що грошова допомога для оздоровлення за 2016 рік була нарахована та виплачена без урахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 06 вересня 2024 року № 74/1-433 індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 05 грудня 2016 року не нараховувалась та не виплачувалась.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проходження служби позивачу у 2016 році була виплачена грошова допомога для оздоровлення, однак при її обчисленні не враховано індексацію грошового забезпечення та щомісячну додаткову грошову винагороду.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, а також неправомірно визначено склад грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є обов`язковою державною соціальною гарантією, передбаченою законодавством, та підлягає нарахуванню і виплаті у разі перевищення встановленого порогу індексації незалежно від наявності бюджетного фінансування. Суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, а також безпідставно не включено її та щомісячну додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення. При цьому суд першої інстанції зазначив, що місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для проведення індексації у спірний період є січень 2008 року, оскільки саме з цього часу відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, а подальшого підвищення, яке б впливало на зміну такого місяця, не відбувалося. З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 передбачено обов`язковість проведення індексації у разі перевищення індексу споживчих цін встановленого порогу.

Верховний Суд у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19 дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є обов`язковою складовою державних соціальних гарантій та підлягає нарахуванню незалежно від фінансування.

Отже, ненарахування та невиплата індексації є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Доводи апелянта про те, що Військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем, колегія суддів відхиляє, оскільки саме цей орган здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу під час проходження служби.

Верховний Суд у своїй практиці зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні, що свідчить про обов`язок відповідного органу здійснювати її нарахування та виплату.

Посилання апелянта на те, що визначення місяця підвищення доходу є дискреційним повноваженням, є безпідставними.

Верховний Суд у своїй практиці зазначає, що визначення базового місяця індексації здійснюється відповідно до вимог Порядку №1078 та залежить від факту підвищення грошового забезпечення, а не від довільного розсуду суб`єкта владних повноважень.

Отже, відповідач зобов`язаний діяти відповідно до встановленого механізму індексації.

З урахуванням того, що підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у січні 2008 року, а наступне - лише у березні 2018 року, суд першої інстанції обґрунтовано визначив саме січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом, зокрема у постанові від 30 травня 2023 року у справі №380/3632/21.

Посилання апелянта на абзац третій пункту 242 Указу Президента України №1153/2008 є помилковими.

Сам по собі факт виключення зі списків особового складу не свідчить про належне виконання обов`язку щодо виплати всіх належних сум.

Верховний Суд послідовно виходить з того, що невиплата належних сум не припиняє обов`язку їх виплати та не позбавляє особу права на судовий захист (зокрема постанова від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).

Доводи апелянта про те, що індексація та щомісячна додаткова грошова винагорода не входять до складу грошового забезпечення, є безпідставними.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що індексація має систематичний характер та є складовою грошового забезпечення, яка підлягає врахуванню при визначенні розміру виплат (постанова від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до статті 316 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження як справа незначної складності, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до частини п`ятої статті 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року - без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук