Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №280/3360/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3360/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року (суддя Семененко М.О. ) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки та щодо відмови зарахувати до її страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивача з 13.02.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки), зарахувати до її страхового стажу період роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983 та провести відповідну виплату з урахуванням фактично сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 14.11.1997 позивачці призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ). 13.02.2025 позивачці призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак при розрахунку розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки, що позивачка вважає протиправним, оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивачка звернулась вперше у 2025 році, а тому пенсія повинна бути обчислена із застосуванням середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2022-2024 роки. Крім того до страхового стажу не було зараховано періоди роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983, оскільки в трудовій книжці колгоспника відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів. Втім, позивачка вважає, що надана нею трудова книжка колгоспника містить відомості про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі, відомості про документи, на підставі яких внесені записи. Просить позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 17.08.1981 по 25.08.1983 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 17.10.1981.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час роботи за фактичною тривалістю у період з 17.08.1981 по 25.08.1983 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 17.10.1981 та здійснити з 13.02.2025 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що перерахувати пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022-2024 роки підстави відсутні, оскільки первинно була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №2262, чим на думку позивача і порушив його права, оскільки відповідач мав нарахувати та виплачувати пенсію із розрахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки. Крім того відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи в колгоспі з 17.08.1981 по 20.09.1983, оскільки записи не відповідають положенням норм чинного законодавства, тому в посадових осіб органу Пенсійного фонду України були відсутні законні підстави врахувати періоди роботи згідно наданих документів. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, пенсія позивачці розрахована та виплачується згідно норм чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні, з 14.11.1997 позивачці було призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону №2262-ХІІ.

Після досягнення пенсійного віку, 13.02.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком.

За результатами розгляду заяви та поданих документів Управлінням прийнято рішення від 24.02.2025 №084150005880, яким позивачці з 13.02.2025 призначена та виплачується пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до розрахунку, який долучено до матеріалів справи, розмір пенсії розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки.

На неодноразові звернення позивачки на вебпортал Пенсійного фонду України, Управління листом від 11.04.2025 №5967-4298/В-02/8-0800/25 повідомило, що на підставі особистої заяви від 13.02.2025 позивачку переведено з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом №2262-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Страховий стаж склав 34 роки 1 місяць 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 17.08.1981 рік по 20.09.1983 рік, зазначений у трудовій книжці колгоспника, оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів. На теперішній час електронну справу позивачки переглянуто та перераховано пенсію з 13.02.2025 в частині збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (7994,47 грн – з 2014 - 2016 роки). Перерахувати пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022-2024 роки підстави відсутні, оскільки позивачці була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Не погодившись з такою позицією Управління, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

За частиною третьою статті 45 Закону 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Однак, з матеріалів справи убачається, що позивачка отримувала пенсію за Законом № 2262-ХІІ.

Відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Поряд із тим, при призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується, адже основою доходу, в силу вимог Закону № 2262-ХІІ,є грошове забезпечення.

Тобто, у 2025 році позивачка звернулась до відповідача за призначенням іншого виду пенсії на підставі іншого закону, а не за переведенням з одного виду пенсії на іншийвідповідно до статті 45 Закону № 1058-IV, як вважав суд першої інстанції, підтримавши позицію відповідача.

Враховуючи те, що пенсія позивачці згідно із Законом України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначається вперше, отже для її розміру мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше за цим законом, а не формули, які використовуються при переході із одного виду пенсії, призначеної за цим законом, на інший.

Таким чином, відповідач при обрахунку пенсії за віком позивачки відповідно до Закону № 1058-IV повинен застосувати показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки відповідно до частини другоїстатті 40 Закону № 1058-IV.

Відповідачем приведені обставини не враховано, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки відповідно до частини другоїстатті 40 Закону № 1058-IV, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 17.08.1981 по 25.08.1983 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 17.10.1981.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

При цьому, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон № 1058-IV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом, страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Апеляційний суд враховує, що на час прийняття позивачки на роботу були чинними приписи Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 (зі змінами від 15.08.1990).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 та 6 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

За змістом спірного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивача у колгоспі з 17.08.1981 рік по 20.09.1983 рік, з посиланням на те, що у трудовій книжці колгоспника відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів.

Згідно із записами №1-3 трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 17.10.1981 виданої на ім`я ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище позивача відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 від 14.05.2024) встановлено:

- 17.08.1981 прийнята в члени колгоспу Червоний Партизан в якості фуражира (Пр. №16 від 17.10.1981);

- 02.06.1982 переведена на свиноводницьку ферму в якості свинарки;

- 25.08.1983 дозволено вихід з членів колгоспу у зв`язку з вступом до Харківського юридичного інституту (Пр. №10 від 25.08.1983).

Згідно архівної довідки, виданої Державним архівом Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації від 22.11.2023 №05-07/В-2268 підтверджується членство позивача в колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області та зазначається:

- прийнята до членів колгоспу (протокол засідання правління від 17.10.1981 №16 та протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 10.11.1981 №3)

- виключена з членів колгоспу з 20.09.1983 (протокол засідання правління від 20.09.1983 №11 та протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 28.01.1984 №1).

Згідно із записами, внесеними до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 17.10.1981 (аркуші 18-19), наявна інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема:

- за 1981 рік: 142 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів (не повний рік з серпня) 180;

- за 1982 рік: 241 відроблених трудодні при встановленому мінімумі трудоднів 180;

- за 1983 рік: 161 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів (не повний рік по вересень) 180.

Отже, позивачкою надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позовні в цій частині підлягають частковому задоволенню лише в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи з 17.08.1981 по 25.08.1983 за фактичною тривалістю у колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, який підтверджений записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 17.10.1981, оскільки трудова книжка колгоспника позивачки містить інформацію про трудову участь позивача у громадському господарстві за 1981 рік відроблено 142 трудоднів при встановленому мінімумі 180, за 1981 рік відроблено 161 трудоднів при встановленому мінімумі 180, що свідчить про невиконання встановленого мінімуму трудової участі без зазначення причин то відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача весь період роботи з 17.08.1981 по 20.09.1983 у колгоспі «Червоний партизан» Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області у повному обсязі, оскільки наданими до матеріалів справи письмовими доказами не доведено факт виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві в повному обсязі.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, матеріалами справи підтверджено співмірність та фактичність понесення витрат на правничу допомогу, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко