Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №462/8520/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8520/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Пилип`юк Г. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої злочином,

встановив:

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Жук Р. С. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 17 400,00 грн., моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2025 року у справі 461/6605/25, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин того, обвинувачений ОСОБА_2 , 02.08.2025 року о 19 год. 10 хв. перебуваючи за адресою: м. Львів, перехрестя вул. Театральна та вул. Вірменська, наніс не менше п`яти ударів кулаком лівої руки в ділянку грудей та лівого плеча потерпілого ОСОБА_1 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до легкого ступеня тяжкості. В результаті вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 пошкодив автомобіль позивача, що призвело до необхідності проведення ремонту автомобіля, заміни розбитого скла та проведення хімчистки салону автомобіля для приведення його до попереднього стану. Згідно рахунку № 1709-25 від 17.09.2025 року вартість запасних частин та виконання робіт з ремонту автомобіля становить 17 400,00 грн. Також окрім отримання тілесних ушкоджень та пошкоджень майна позивач переніс великі моральні страждання, які проявились у переживаннях за ушкодження свого стану здоров`я, приниження перед іншими особами, необхідність звертатись до правоохоронних органів, лікарів, вживати заходів щодо ремонту автомобіля, був позбавлений можливості користуватися автомобілем протягом двох місяців. Завдану йому моральну шкоду оцінює у розмірі 100 000,00 грн. У зв`язку із наведеним позов просить задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 04.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

28.01.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Шевчук Ю. А., через систему «Електронний суд», подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач заперечує проти даного позову в частині вимог щодо розміру стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, оскільки розмір таких є завищеними та таким, які не відповідають характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Позивачем не представлено доказів того, що внаслідок нанесення тілесних ушкоджень позивачем були перенесені такий біль та страждання, які можуть бути виражені у грошовому еквіваленті розміром у 100 000,00 грн.З тексту позову випливає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 50 000,00 грн. Така сума явно не співмірна із складністю справи та є завищеною. Сама по собі наявність договору про надання правової допомоги та погодинної ставки не є безумовною підставою для стягнення будь-якої заявленої суми витрат. У зв`язку із наведеним просить відмовити у стягненні моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн. або зменшити її до розумного розміру, відмовити у стягненні витрат позивача на правову допомогу.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. (50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) в дохід держави, за обставин того, що обвинувачений ОСОБА_2 , 02.08.2025 року о 19 год. 10 хв. перебуваючи за адресою: м. Львів, перехрестя вул. Театральна та вул. Вірменська, наніс не менше п`яти ударів кулаком лівої руки в ділянку грудей та лівого плеча потерпілого ОСОБА_1 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до легкого ступеня тяжкості (а.с. 9-10).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 27.07.2024 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , 2012 року випуску (а.с. 12).

Як вбачається із рахунку на оплату № 1709-25 від 17.09.2025 року вартість послуг із заміни скла передніх лівих дверей, полірування передніх лівих дверей, розтонування переднього правого скла, тонування скла передніх дверей, полірування лобового скла, хімічистки салону та скло становить 17 400,00 грн (а.с. 27).

Відповідно до платіжної інструкції № СВ3Н-6416-0НК7-НВ31 від 22.09.2025 року ОСОБА_1 здійснив оплату зазначених послуг на рахунок виконавця у розмірі 17 400,00 грн (а.с. 28).

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30092025 від 30.09.2025 року підтверджується виконання наступних робіт: заміни скла передніх лівих дверей, полірування передніх лівих дверей, розтонування переднього правого скла, тонування скла передніх дверей, полірування лобового скла, хімічистки салону та скло на загальну сум 17 400,00 грн (а.с. 29).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

З абзацу 1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абзацу 1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

Пленум роз`яснив судам, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 440, 450 ЦК України (ст. 1166, 1187 ЦК України 2004 року) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена, шкода, заподіяна ОСОБА_1 , яка пов`язана із вчиненням даного кримінального правопорушення та підтверджена відповідними доказами долученими позивачем до матеріалів справи не відшкодована, відомостей про неплатоспроможність відповідача суду не представлено, а тому суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути в користь позивача 17 400,00 грн. матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Також відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судом враховуються вимоги п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5, яким визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин.

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Судом встановлено, що внаслідок дій відповідача, в ході яких позивачу спричинено тілесні ушкодження, останньому завдано і моральну шкоду, яка виразилась у потребі звертатись до лікарів, обмежити свій привичний спосіб життя, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, порушення сну, нервозність, почуття образи, приниження гідності.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, а також, з урахуванням глибини душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. моральної шкоди.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України, передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6, ч. 1, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволені частково в розмірі 47 400,00 грн., що становить 40,37% (47 400 х 100 %/ 117 400), а тому судовий збір у пропорційному розмірі – 488,88 грн. потрібно покласти на відповідача.

Крім цього, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У відповідності до положень ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З метою документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 24 000 грн. стороною позивача надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 29/09/2025 від 29.08.2025 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 29/09/2025 від 29.08.2025 року, акт № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 29.12.2025 року, ордер серії ВС № 1409688 від 22.10.2025 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи наведене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 15 000,00 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Керуючись ст. 258, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 400 (сімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 88 коп. судового збору.

Стягнути із зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Пилип`юк Г. М.