Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №160/32819/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32819/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (суддя Ремез К.І.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: № 0037750-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 83 429,07 грн; № 0037749-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 1 636,14 грн; № 0245332-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 88 409,91 грн; № 0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 1 733,82 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 з 21.04.2008 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності: 01.64 «Оброблення насіння для відтворення», 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин».

У спірному періоді за позивачем було зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно: нежитлова будівля Тік та зерносклади, який складається з: зерносклади І, ІІ літ. А загальною площею 1 316,6 кв. м., зерносклад літ. Б загальною площею 1 382,2 кв.м., критий тік, літ. В, загальною площею 1 451,9 кв. м.; будівля автоваговою, загальною площею 81,4 кв. м.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0037750-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024; № 0037749-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024; № 0245332-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025; № 0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2023-2024 роки.

Позивач вважає такі рішення протиправними, адже вказане майно належить до будівель сільськогосподарського призначення, а тому не є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.2 «ж» п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Також звертає увагу, що назване майно використовується для ведення підприємницької діяльності за основними видами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що належне ФОП ОСОБА_1 майно не є об`єктом оподаткування на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки остання має у користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення; здійснює сільськогосподарську діяльність відповідно до класифікатора видів економічної діяльності; використовує належні їй будівлі, споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; будівлі, споруди, що безпосередньо використовуються ФОП ОСОБА_1 у сільськогосподарській діяльності відповідають класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.

Відповідач, натомість, зазначає, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, а тому пільги, встановлені пп. 266.2.2 «ж» п. 266.2 ст. 266 ПКУ на неї не поширюються.

Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 згаданої статті Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Не є оспорюваним у цій справі, що нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності безпосередньо використовується ФОП ОСОБА_1 відповідають класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271).

Спірним залишається питання чи є ФОП ОСОБА_1 сільськогосподарським товаровиробником.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування – наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «сільськогосподарське призначення», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності, лісівництві та рибному господарстві), а насамперед з використанням будівлі з метою провадження сільськогосподарської діяльності.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для ведення сільськогосподарської діяльності, лісівництва та рибного господарства.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 380/2434/20 дійшов висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Суд касаційної інстанції у названій справі звернув увагу, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, в межах розгляду цієї справи позивач мав довести, що здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, що охоплюється поняттям «товаровиробник».

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що у користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.12.2012 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 3,4315 га, кадастровий номер 1225285500:01:003:0095, з цільовим призначенням - 1.13 «Землі іншого сільськогосподарського призначення».

Також матеріалами справи підтверджується, що протягом 2023-2024 років позивач декларувала прибуток від господарської діяльності за КВЕД 01.64 «Оброблення насіння для відтворення».

Доказів не здійснення такої діяльності апелянтом не доведена, так само як і не спростовано висновки суду першої інстанції, покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі № 160/32819/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 14 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 14 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров