Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №401/1067/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 401/1067/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 р. (суддя Мельничик Ю.С.) в адміністративній справі №401/1067/25 за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції Відділення поліції №1 (м. Світловодськ) Олександрійського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Телятника Олександра Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА № 3886866 від 18 січня 2025 р., винесену старшим сержантом поліції Відділення поліції №1 (м. Світловодськ) Олександрійського Відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Телятником О.М. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

В обґрунтування позовної вимоги вказувалось на відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності спірною постановою. ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху 18.01.2025 при керуванні транспортним засобом ВАЗ 21063 НОМЕР_1 , оскільки мав на нього усі реєстраційні документи.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 р. у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 р. скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що працівниками поліції не було здійснено перевірки статусу військовослужбовця, в адміністративному протоколі зазначено інше порушення – відсутність реєстрації транспортного засобу, на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський повідомляв про притягнення до відповідальності за відсутність страхового полісу.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 31 березня 2026 р.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що поліцейський відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області старшим сержантом поліції Телятник О.М. постановою від 18 січня 2025 року серії ЕНА № 3886866 водія ОСОБА_1 притягнув до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Згідно з вказаною постановою, адміністративне правопорушення полягало в тому, що водій ОСОБА_1 , 18 січня 2025 року о 19 год. 58 хв. в м. Світловодськ, по вул. Холодноярська (Димитрова) 7, керував транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ 21063 НОМЕР_1 , та порушив вимоги п.2.1.б Правил дорожнього руху, а саме, вчинив керування ТЗ особою, без реєстраційних документів на ТЗ, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП

Не погодившись із вказаною постановою поліцейського, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності спірною постановою.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають обставинам справи.

Щодо законності зупинки транспортного засобу інспектором поліції.

Колегія суддів зазначає, що водій транспортного засобу, є учасником дорожнього руху, який зобов`язаний знати і неухильно дотримувати вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху (ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»).

Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, визначені обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) - (п.2.1 ПДР).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР).

Водій має право: в) знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду; г) вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспортний засіб, пред`явлення посвідчення її особи; д) оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства (п.2.14 ПДР).

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).

Таким чином, наведеними вище нормативно-правовими актами чітко регламентовано порядок взаємодії працівників патрульної поліції із водіями, як учасниками дорожнього руху.

При цьому, Правилами дорожнього руху не передбачено право водія не зупинятися на вимогу поліцейського та/чи не пред`являти документи, які дозволяють керувати транспортним засобом. У випадку незгоди із підставами зупинення водій має право оскаржити такі дії поліцейського.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на обставині дії в Україні військового стану, введеного з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та його подальшим продовженням, у зв`язку із чим працівники правоохоронних органів Законом України № 2123-IX від 15.03.2022, наділені додатковими повноваженнями, спрямованими на забезпечення безпеки мирного населення, виявлення та знешкодження осіб, які порушують або мають намір порушити закон, запобігаючи скоєнню злочинів.

Доводи скаржника/позивача про те, що працівники патрульної поліції під час несення служби виявили по вул. Холодноярській, 7 у м. Світловодськ «стоячий автомобіль ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 » спростовані відеозаписом подій, який досліджений колегією суддів. На відеозаписі зафіксовано рух зазначеного легкового автомобіля, водій якого виконував хаотичні маневри. Така поведінка водія, як було в подальшому з`ясовано, викликана перебуванням його у стані алкогольного сп`яніння. Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.07.2025 у справі №33/4809/526/25, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 02.10.2025, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні 18 січня 2025 р. адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає неспроможними доводи позивача про безпідставність зупинення його транспортного засобу інспекторами поліції.

Щодо відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Як свідчить зміст спірної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП за порушення п. 2.1. "б" ПДР, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 251 КУпАП також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом першим частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення.

На відеозапису подій зафіксовано, що на пропозицію працівника поліції надати документ на транспортний засіб (який належить ОСОБА_2 ), позивач відповів, що документ має і почав його шукати у кишенях, рюкзаку, в салоні автомобіля. Пошук документів перейшов у пошук ключів від квартири та у пошук телефону. Реєстраційний документ на легковий автомобіль, яким позивач керував, так і не був ним пред`явлений на законну вимогу працівника поліції.

Зазначений відеозапис є належним, допустимим та достатнім доказом скоєння позивачем адміністративного проступку, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 КУпАП. Інформація про технічний пристрій внесена до спірної постанови, тому підстави для виключення відеозапису із кола доказової бази - відсутні.

Під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що патрульні поліцейські діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Щодо доводів позивача про невідповідність зафіксованого у протоколі порушення порушенню, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Оскільки скоєне позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 цього ж Кодексу, належить до сфери забезпечення дорожнього руху, і розгляд такої справи віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята у відповідності до визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, тому є правомірною і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бути залишена без задоволення у зв`язку з тим, що наведені в ній доводи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 р. в адміністративній справі №401/1067/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 квітня 2026 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий