Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №943/322/26 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/322/26

Провадження № 2/943/830/2026

07 квітня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з означеним позовом. Покликається на те, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в простій письмовій формі, умови якого не суперечать цивільному законодавству України, він придбав у ОСОБА_4 майновий пай, що підтверджується договором купівлі - продажу майнового паю від 03.11.2011 року на суму 477,91 грн. , який належав відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена СТзОВ «Гумнисько» серії ЛВ №021042 від 13.08.2008 року.

Після цього за його заявою, йому видано Свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) Серії ЛВ №269 Гумниською сільською радою Буського району Львівської області від 03.11.2011р. та рішенням комісії уповноважених представників від власників майнових паїв СТзОВ « Гумнисько» від 03.11.2011 року позивачу було виділено в натурі майно на суму 384,33 грн., а саме пункт штучного осіменіння, 1964 року, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та переданого йому у власність згідно Акту прийому – передачі від 03.11.2011 року.

Зазначає, що він неодноразово звертався до колишнього власника майнового паю ОСОБА_4 з пропозицією посвідчити нотаріально укладений між ними вищезазначений договір, але договору так і не було посвідчено. І як наслідок, позивач не може зареєструвати право власності на майновий пай, а саме пункт штучного осіменіння, оскільки продавець ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору. Умови договору виконані повністю.

У підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить такі задоволити, дане засідання проводити без застосування засобів звукозапису, про що подав письмове клдопотання.

Відповідач ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з`явився. Подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, проти позову не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 майновий пай, який належав позивачеві на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена СТзОВ «Гумнисько» серії ЛВ № 021042 від 13.08.2008 року відповідно до договору купівлі-продажу.

За заявою ОСОБА_5 , йому видано Свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) Серії ЛВ №269 Гумниською сільською радою Буського району Львівської області 03.11.2011р та відповідно Рішенням комісії уповноважених представників від власників майнових паїв СТзОВ «Гумнисько» від 03.11.2011 року за його заявою йому було виділено в натурі майно на суму 384,33 грн, а саме пункт штучного осіменіння, 1964 року, який знаходится за адресою АДРЕСА_1 та передано йому у власність згідно Акту прийому – передачі від 03.11.2011 року.

Сторони договору купівлі-продажу майнового паю виконали його умови повністю.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не забороняються законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору купівлі-продажу є найменування майна, що продається, та його ціна.

Сторонами за договором було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме: позивач сплатив кошти за об`єкт нерухомості – пункт осіменіння, а продавець передав позивачу документи, що підтверджують право власності на вказане майно.

Згідно ст. 219 ч. 2 ЦК України суд може визнати право чин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

У відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до статті 1 протоколу 1 Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 06 вересня 2017 року в цивільній справі № 6-1288цс17, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року в справі № 142/119/20 зазначив, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина друга статті 220 ЦК України).

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору «зцілює» тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. При цьому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України.

Судом встановлено, що сторони уклали договір купівлі – продажу будівлі виробничого призначення- пункту штучного осіменіння, умови договору виконані, такий є дійсним, не оспорювався сторонами. Даний договір укладений в письмовій формі, однак нотаріально не посвідчений, у зв`язку з чим на даний час позивач не може здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке набув на підставі договору купівлі-продажу та вільно розпоряджатися належним йому майном.

У відповідності зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що сторонами були виконані усі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, відбулося передання майна та його оплата, майно було правомірно придбано позивачем, а також враховуючи що позивач має непорушне право на мирне володіння своїм майном, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна та визнання за позивачем права власності на таке підлягають задоволенню, у зв`язку з безумовним визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.

Оскільки відповідач визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення, в силу вимог ст. 200 ЦПК України, позов підлягає задоволенню в підготовчому судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 209, 220, 328,334, 638, 655, 657 ЦК Україна, ст. ст. 10, 11, 209, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу майнового паю, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 03 листопада 2011 року, згідно якого ОСОБА_1 придбав майновий пай, що належав ОСОБА_4 відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП Серія ЛВ №021042.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителем АДРЕСА_2 , право власності на майно, а саме будівлю виробничого призначення - пункт штучного осіменіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2026 року.

Суддя: Б. М. Журибіда