Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №280/7607/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7607/25

(суддя Артоуз О.О., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №280/7607/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29 серпня 2025 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , згідно з яким, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо відмови, яка викладена у листі від 20.05.2025, у зарахуванні періодів її роботи в протитуберкульозному закладі - КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР з 01.07.2010 по 17.04.2022 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди її роботи в протитуберкульозному закладі - КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР з 01.07.2010 по 17.04.2022 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум - з 20.12.2024.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2. Під час призначення пенсії відповідачем не було зараховано до стажу її роботи періоди роботи з 01.07.2010 по 17.04.2022 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення”. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 20.05.2025 позивачу повідомлено про те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права па пенсію за віком па пільгових умовах та за вислугу років.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада року позов задоволено.

Суд, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 в протитуберкульозному закладі - КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР з 01.07.2010 по 17.04.2022 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 в протитуберкульозному закладі - КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР з 01.07.2010 по 17.04.2022 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум - з 20.12.2024.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач має право на пільгове обчисленні стажу при призначенні та обрахунку пенсії із зарахуванням спірного періоду з 01.07.2010 по 17.04.2022 трудової діяльності до страхового стажу у подвійному розмірі, оскільки за правилами ст.60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи у такому закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, що відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі з 01.07.2010 по 17.04.2022, правових підстав немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», отже періоди роботи позивача після 01.01.2004 року зараховані на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 15.02.1997.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №280/7884/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії №084450007229 від 26.05.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 19.05.2023.

Рішенням від 01.01.2024 № 0844450007229 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на підставі рішення суду з 19.05.2023.

На звернення позивача листом від 20.05.2025 № 9147-9083/Т-02/8-0800/25 відповідачем повідомлено позивачці про те, що за матеріалами електронної пенсійної справи вона отримуєте пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з Законом 1058. Пенсія призначена з урахуванням страхового стажу 33 роки 05 місяців 25 днів, з врахуванням періоду роботи з 01.07.2010 по 16.04.2017 та з 18.04.2017 по 17.04.2022 за Списком № 2. Згідно із ст. 24 Закону 1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт» професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Зарахування періоду роботи за Списком № 2 в подвійному розмірі законодавством не передбачено.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.

Приписами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Із записів трудової книжки ОСОБА_1 від 17.10.1988 НОМЕР_2 , судом встановлено, що позивач у спірний період:

- 01.07.2010 прийнята на посаду сестри медичної - анестезиста у відділення анестезіології та інтенсивної терапії КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради (запис № 18)

- 18.04.2022 за результатами атестації робочих місць за умовами праці не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення (запис 23).

Згідно з наявним в матеріалах пенсійної справи розрахунком Форми РС – право ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу період роботи з 01.07.2010 по 17.04.2022 в одинарному розмірі.

У Статуті Комунального некомерційного підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради (у загальному доступі за посиланням https://zor.gov.ua/komunalna-vlasnist/komunalna-ustanova-zaporizkyy-oblasnyy-protytuberkuloznyy-klinichnyy-dyspanser) передбачено, що основною метою діяльності Центру є надання дорослому та дитячому населенню висококваліфікованої протитуберкульозної допомоги, спрямованої на збереження, поліпшення та відновлення здоров`я населення.

За приписами ст. 1 Закону України від 05.07.2001 №2586 «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (далі - Закон № 2586):

протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закон № 2586, медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 16.07.2009 №514 затверджено «Перелік туберкульозних закладів», в якому міститься: розділ 1. Лікувально-профілактичні заклади, пункт 1.1 Лікарняні: протитуберкульозний диспансер, медичний центр (фтизіатричний, фтизіопульмонологіч ний).

Отже, протитуберкульозний диспансер належить до закладу охорони здоров`я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного суду від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Вимогами п.4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Водночас, нормами ст.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинними, при цьому положення статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовують та не зупиняють її дію, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на розрахунок її страхового стажу за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що при розгляді цієї справи судом враховуються правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, які, у силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахування та були викладені Верховним Судом пізніше ніж висновки зазначені у постановах від 11.10.2019 року у справі №329/553/17 та від 24.01.2019 року у справі №265/4648/14-а.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки порушення прав позивача є триваючим. Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №280/7607/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов