Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №642/428/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 р. Справа № 642/428/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 03.03.2026 (суддя Пашнєв В.Г., вул. Полтавський шлях, 20, м. Харків, 61052) по справі № 642/428/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Холодногірського районного суду міста Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі також відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6234621від 27.11.2025 та закрити провадження у справі.

Рішенням Холодногірського районного суду міста Харкова від 03.03.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою про накладення адміністративного с справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки доророжнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6234621 від 27.11.20 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, старшим лейтенантом поліції Лютенко Р.А., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

За змістом вказаної постанови 27.11.2025 о 14:38:46 за адресою: м. Харків, вул. Ініціативна, 10/24 водій був зупинений згідно п. 3 ст. 35 Закону України «Про націрнальну поліцію», керував ТЗ будучи позбавлений права керування, чим порушив п.2.1.А ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджено належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з оглґяду на наступне.

Так, в силу приписів ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав зупинення поліцейським транспортного засобу.

Пунктом 1 частини 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупинити транспортний засіб в разі порушення водієм вимог ПДР України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

В свою чергу, відповідно до приписів ст. 2 ЗУ «Про національну поліцію», одним із завдань поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку.

У відповідності до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліції» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 КУпАП, поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України стосовно осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або ТЦК та СП.

Поліція має безперешкодний оперативний ( в тому числі автоматизований) доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади з обов`язковим дотримання ЗУ «Про захист персональних даних».

Отже, колегія суддів вважає, що оскільки у інспектора поліції були підстави вважати, що водій порушив правила ПДР, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП із позбавленням права керування транспортним засобом, поліцейський мав права на зупинку позивача, більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що використання поліцейським автоматизованої системи баз даних прямо передбачено Законом, у відповідача були законні підстави керуватися інформацією з баз даних про те, що позивач позбавлений права керування транспортним засобом.

Продовжуючи розгляд справи, колегія суддів зазначає наступне.

Визначення правових та соціальних основ дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища здійснює Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII.

За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до приписів п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1. ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пп. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Виходячи з аналізу наведених норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Колегією суддів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП слугувало керування позивачем автомобілем «BMW 3281» за наявності рішення суду про позбавлення права керування транспортним засобом.

Згідно з частиною 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП настає у разі фактичного керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

На виконання положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Факт правопорушення вчиненого позивачем підтверджується: постановою серії ЕНА № 6234621 від 27.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; відеозаписом з технічного пристрою, а саме із відеореєстратора службового автомобіля патрульної поліції; відеозаписом з технічного приладу із портативного відеореєстратора інспектора; постановою Холодногірського районного суду м. Харкова від 03.07.2025 по судовій справі №642/2568/25.

У спірному випадку судом першої інстанції встановлено та позивачем не заперечується те, що позивача було позбавлено права керування транспортним засобом на 1 рік Холодногірського районного суду м. Харкова від 03.07.2025 року, яка набрала законної сили.

Натомість позивач заперечує сам факт керування транспортним засобом 27.11.2025 о 14:38 хв. по вулиці вул. Ініціативна, 10/24, м. Харкова.

Проте, такі доводи скаржника спростовуються поданими відповідачем до матеріалів справи відеозаписами із службового регістратора, із нагрудної боді-камери поліцейського № 745510.

Так, дослідивши вищезгадані відеозаписи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відеозапис із службового регістратора підтверджує рух транспортного засобу, зокрема автомобіля БМВ номерний знак НОМЕР_1 . Так, з відеозапису з відеореєстратора Xiaomi вбачається, що 27.11.2025 о 14:38 год. працівники патрульної поліції на службовому транспортному засобі рухаються по вул. Ініціативна у м. Харкові. В цей момент на дорогу виїжджає автомобіль BMW 328I, д.н.з. НОМЕР_1 (час на відео 14:39:20 14:39:40) розвертається та паркується.

З відеозапису з портативного відеореєстратора № 475510 зафіксований припоркований автомобіль БМВ номерний знак НОМЕР_1 із увімкненими вогнями фар, а також розмова поліцейського з позивачем, який знаходився на водійському місці автомобіля та останній запитує підстави його зупинки та вчинення ним будь яких порушень.

Крім того, заперечуючи керування транспортним засобом, позивач не вказує, хто в цей час у вказаному місці, за його версією, керував автомобілем в якому він перебував.

В процесі спілкування поліцейські просили водія пред`явити посвідчення водія, проте останній відмовився. В подальшому поліцейським за даними, які містяться в ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» було встановлено особу водія транспортного засобу BMW 328I, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме ним виявився ОСОБА_1 .

Вказане спростовує доводи позивача про відсутність і недоведеність факту здійснення ним керування транспортним засобом.

Також з дослідженого відеозапису вбачається, що працівником поліції повідомлено позивача про початок розгляду справи, йому роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, повідомлено про наявність судового рішення, відповідно до якого він позбавлений права керування транспортними засобами, однак в порушення вимоги здійснив керування транспортним засобом BMW 328I, д.н.з. НОМЕР_1 , та зазначено, що за вказане правопорушення передбачена відповідальність, у зв`язку з чим буде складено постанову.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Ваховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки станом на день винесення оскаржуваної постанови 27.11.2025 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, інспектор патрульної поліції, встановивши вказаний факт, правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини 4 статті 126 КУпАП.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку про доведення відповідачем наявності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , яке передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП та, як наслідок, правомірності оскаржуваної постанови.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 03.03.2026 по справі № 642/428/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко