Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №520/31813/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 квітня 2026 року № 520/31813/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Індустріального відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області (вул. Римарська, буд.24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ37764460) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Індустріального відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Індустріального відділу у місті Харкові щодо відмови у прийнятті заяви про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Індустріального відділу у місті Харкові прийняти й розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання її особою без громадянства відповідно до “Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 317 від24.03.2021 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Індустріального відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про визнання особою без громадянства.

Відповідач у відзиві на позов просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, представником відповідача зазначено, що позивач не зверталась із заявою встановленої форми про визнання її особою без громадянства, а відтак протиправні дії відповідача, у даному випадку, відсутні. В свою чергу, лист, який скерований на адресу позивача, не порушує його інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

15.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою в довільній формі про визнання особою без громадянства.

Листом Індустріального відділу Державної міграційної служби України в Харківській області вих. № 6321-1949/6321-25 від 24.09.2025 року, надано відповідь позивачу на звернення, в якому повідомлено положення норм чинного законодавства, відмови у прийняття заяви про визнання особою без громадянства вказаний лист не містить.

Позивач не погоджується із вказаною відповіддю Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Індустріального відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, вважає протиправними діями щодо не прийняття заяви про визнання особою без громадянства та звернулась до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Згідно з приписами ч.1 ст.6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", письмова заява про визнання особою без громадянства подається особисто у паперовій формі до територіального органу чи до територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі його утворення), повнолітньою дієздатною особою за місцем її проживання.

Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в`їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.

Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, має право на співбесіду з уповноваженими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов`язана співпрацювати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, з`являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.

Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.

Частинною 2 ст. 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців.

В сою чергу процедуру визнання особою без громадянства, яка проводиться ДМС з метою встановлення факту неналежності особи, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, до громадянства будь-якої держави в силу дії її закону визначає Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 317 (далі - Порядок №317).

Згідно з п.п. 2 Порядку №317, право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.

Відповідно до п.3,4 Порядку №317 заява про визнання особою без громадянства подається за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 317 “Деякі питання визнання особою без громадянства”:

повнолітньою дієздатною особою (далі - заявник) - особисто;

повнолітньою недієздатною або обмежено дієздатною особою - її законним представником.

Заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи.

Під час подання заяви про визнання особою без громадянства працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС роз`яснює заявнику або його законному представнику процедуру визнання особою без громадянства, а також право на звернення щодо отримання безоплатної правничої допомоги до центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до Закону України “Про безоплатну правничу допомогу”.

З аналізу приписів Порядку №317 слідує, що вчиненню працівником органу ДМС дій щодо прийняття заяви, передує саме особисте прибуття та звернення до відповідного органу ДМС особи, яка бажає отримати статус особи без громадянства з заявою встановленої форми.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач зверталася до відповідача з заявою довільної форми, яка не відповідає формі установленої п.3 Порядку №317.

З урахуванням викладеного оцінюючи доводи позивача, суд зазначає, що у спірній ситуації позивач, у встановленому чинним законодавством порядку не звертався із заявою відповідної форми до територіального органу/територіального підрозділу ДМС про визнання особою без громадянства.

Також, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача у прийнятті від позивача заяви про особою без громадянства.

В даному спірному випадку, відповідь відповідача на заяву ОСОБА_1 від 15.09.2025 про забезпечення належного прийняття заяви спеціалістами Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Індустріального відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, не містить жодних посилань на відмову органу ДМС у прийнятті від позивача заяви, за встановленою законом формою.

Також, така відповідь відповідача не є рішенням про відмову у визнанні особою без громадянства.

Відтак, суд не вбачає порушень суб`єктом владних повноважень передбаченої Порядком №317 процедури прийняття та розгляду заяв про визнання особою без громадянства та, відповідно, не вбачає протиправності у діях відповідача у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись до міграційного органу із заявою установленої форми про визнання його особою без громадянства у передбачений законодавством України спосіб.

Передумовою для захисту адміністративним судом прав особи є встановлення факту порушення прав такої особи.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку із прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.08.2019 року у справі №0240/3532/18-а, від 30.04.2020 у справі № 826/10631/17, від 14.05.2020 у справі № 805/1479/16-а, зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Також, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, зокрема зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на викладене, враховуючи, що за наслідком судового розгляду у цій справі, судом не встановлено допущення відповідачем у спірних правовідносинах неправомірних дій, що свідчить про відсутність порушеного права позивача та відтак і підстав для задоволення цього позову.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 246, 257-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.