Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №420/24463/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24463/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

14 квітня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/24463/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.07.2025 №13031728/39313651 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 04.06.2025, оформлену та подану товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО» датою її фактичного подання, а саме: 11.06.2025.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

23 березня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Осипенка Максима Валерійовича, в якій представник позивача просить стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

23 березня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення представника ТОВ «ІЗОТЕХ І КО», а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу – у разі задоволення клопотання ТОВ «ІЗОТЕХ І КО». На переконання представника відповідача, справедливим призначити позивачеві компенсації витрат на правову допомогу адвоката, що становить розмір прожиткового мінімуму на 2025 рік станом на час звернення з позовом до суду.

Дане заперечення обґрунтоване тим, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

Дослідивши подану заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення відповідача та матеріали справи в частині, що стосуються поданого клопотання, суд дійшов висновку про те, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст.252 КАС України).

Враховуючи, що справа №420/24463/25 розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то судом розглянуто клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у письмовому провадженні.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Частинами 4-7 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом даної справи до суду надані копії документів, зокрема: копія Договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 14.07.2025 №14-07/25-1, додаток №1 до Договору від 14.07.2025 №14-07/25-1 у формі Опису наданих юридичних послуг від 18.03.2026, додаток №2 до Договору від 14.07.2025 №14-07/25-1 у форму Акту прийому-передачі наданих юридичних послуг від 18.03.2026, прибутковий касовий ордер №б/н від 14.07.2025.

Відповідно з п.5.2. Договору від 14.07.2025 №14-07/25-1, Клієнт у день підписання Договору, сплачує передплату за надані послуги в розмірі, що становить 8 000,00 грн. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.

Відповідно до Додатку №1 до Договору від 14.07.2025 №14-07/25-1 у формі Опису наданих юридичних послуг від 18.03.2026, адвокатом Осипенком Максимом Валерійовичем надано товариству з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО» наступні послуги за наступною вартістю:

зустріч та усна консультація з клієнтом з приводу способу захисту порушених прав у суді – 500,00 грн;

збір доказів та аналіз первинних, договірних та розрахункових документів на відповідність вимогам діючого законодавства – 2000,00 грн;

складання та направлення позовної заяви в суд – 3500,00 грн;

складання та направлення відповіді на відзив по справі – 2000,00 грн.

Загалом вартість послуг складає 8000,00 грн.

Згідно з Додатком №2 до Договору від 14.07.2025 №14-07/25-1 у форму Акту прийому-передачі наданих юридичних послуг від 18.03.2026, на виконання умов Договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №14-07/25-1 від 14.07.2025, між адвокатом та Клієнтом, який звернувся за правовою допомогою, передано та прийнято юридичні послуги, та гонорар за послуги адвоката:

зустріч та усна консультація з клієнтом з приводу способу захисту порушених прав у суді – 500,00 грн;

збір доказів та аналіз первинних, договірних та розрахункових документів на відповідність вимогам діючого законодавства – 2000,00 грн;

складання та направлення позовної заяви в суд – 3500,00 грн;

складання та направлення відповіді на відзив по справі – 2000,00 грн.

Загалом вартість послуг складає 8000,00 грн.

Відповідно до прибуткового касового ордеру №б/н від 14.07.2025, товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО» сплачено на користь адвоката Осипенка М.В. в межах Договору №14-07/25-1 – 8000,00 грн.

За результатом розгляду позовної заяви Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 17.03.2026 у справі № 420/24463/25 про задоволення частково позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО».

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши зміст наданих адвокатом доказів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн є завищеними, з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України, суд вважає необхідним врахувати такі висновки Верховного Суду.

Так, у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Отже, витрати на правничу допомогу мають бути фактичними в розрізі реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а їх розмір повинен бути обґрунтований та документально підтверджений.

Верховний Суд в постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Наведене вище дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20, від 24 грудня 2024 року по справі № 380/25725/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

При цьому, особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які є реальними, необхідними, фактичними та доведеними належними доказами.

Так, суд, дослідивши зміст наданих послуг з урахуванням складності справи та виконаної адвокатом роботи, доходить висновку, що правнича допомога, яка складається із зустрічі та усної консультації з клієнтом з приводу способу захисту порушених прав у суді та збору доказів та аналізу первинних, договірних та розрахункових документів на відповідність вимогам діючого законодавства, за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з позивачем.

При цьому, послуга зі складання відповіді на відзив є значно завищеною, з урахуванням того, що справа №420/24463/25 відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами.

Враховуючи фактичний об`єм наданих послуг з правничої допомоги, в розрізі критеріїв їх реальності та необхідності, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу, є 4000,00 грн, які необхідно стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області, оскільки рішенням цього суб`єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача, про що ухвалити додаткове рішення по справі №420/24463/25.

Керуючись ст.132, 137, 139, 243, 246, 252, 255, 293, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача – адвоката Осипенка Максима Валерійовича про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, Одеська обл., 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОТЕХ І КО» (площа Михайлівська, буд.1, м. Одеса, Одеська обл., 65005, код ЄДРПОУ 39313651) витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти заяви – відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Дмитро БАБЕНКО