Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №420/15469/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15469/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

14 квітня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про відшкодування судових витрат у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/15469/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково:

визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області у розгляді заяви ОСОБА_1 від 31.03.2023 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг, викладену у листі від 05.11.2024 №7;

зобов`язано Виконавчий комітет Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області розглянути заяву позивача від 31.03.2023 по суті та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення у порядку та спосіб, визначені законодавством, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

01 квітня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Константінеді Олександра Миколайовича, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача – ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 13539,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13350,00 грн та поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 189,00 грн.

Від відповідача заперечень, інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Дослідивши подану заяву про відшкодування судових витрат та матеріали справи в частині, що стосуються поданої заяви, суд дійшов висновку про те, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст.252 КАС України).

Враховуючи, що справа №420/15469/25 розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то судом розглянуто клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у письмовому провадженні.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Частинами 4-7 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом даної справи до суду надані копії документів, зокрема: копія Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01/01 від 01.01.2025 (далі – Договір), акт надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) згідно договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.01.2025 №01/01 від 31.03.2026, квитанція №163658 від 15.05.2025, квитанція №2xDsvbfssMQ від 21.06.2025, квитанція №315308 від 24.07.2025, квитанція №vr-yTMFFBz4 від 24.07.2025, ордер про надання правничої допомоги серії АН №1946565 від 30.03.2026, виданий адвокатом Константінеді Олександром Миколайовичем на представництво інтересів ОСОБА_1 .

Відповідно до наданих представником позивача квитанцій, загальна вартість витрат позивача на поштову кореспонденцію становить:

за квитанцією №163658 від 15.05.2025 – 62,50 грн;

за квитанцією №2xDsvbfssMQ від 21.06.2025 – 41,50 грн;

за квитанцією №315308 від 24.07.2025 – 45,00 грн;

за квитанцією № vr-yTMFFBz4 від 24.07.2025– 0,00 грн.

Загальна підтверджена вартість витрат на відправлення поштової кореспонденції становить 149,00 грн.

За результатом розгляду позовної заяви Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 11.03.2026 у справі № 420/15469/25 про задоволення частково позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до положень ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з приписами ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п.5 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положеннями ч.1 ст.138 КАС України визначено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частиною 7 ст.139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати, зокрема, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з додатків до заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат від 01.04.2026, загальна вартість понесених позивачем поштових витрат становить – 149,00 грн.

Отже, вищезазначені витрати у сумі 149,00 грн пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій (направленням процесуальних документів сторонам у справі та до суду), а тому є судовими втратами в розумінні ч.1 ст.138 КАС України та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат на професійну правову (правничу) допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України, суд вважає необхідним врахувати такі висновки Верховного Суду.

Так, у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Отже, витрати на правничу допомогу мають бути фактичними в розрізі реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а їх розмір повинен бути обґрунтований та документально підтверджений.

З аналізу наданих до суду документів на підтвердження наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не підтверджують фактичного надання такої допомоги в межах розгляду адміністративної справи №420/15469/25.

Так, із матеріалів справи вбачається, що всі процесуальні документи у справі (позовна заява, пояснення, заяви та клопотання) підписані безпосередньо позивачем – ОСОБА_1 , що свідчить про самостійне здійснення ним представництва своїх інтересів у суді.

У процесуальних документах жодним чином не зазначено про наявність представника позивача. Будь-які докази участі адвоката у розгляді справи №420/15469/25, зокрема підготовки процесуальних документів, подання доказів, надання письмових пояснень чи вчинення інших процесуальних дій від імені позивача, у матеріалах справи відсутні.

Окрім того, суд зауважує, що позивача звільнено від сплати судового збору у зв`язку з майновим станом, а тому суд критично ставиться до наданих доказів про понесені витрати позивачем на професійну правничу допомогу.

При цьому, на підтвердження участі представника у справі, адвокатом Константінеді Олександром Миколайовичем надано ордер на надання правничої допомоги серії АН №1946565 виданий 30.03.2026, тобто вже після ухвалення судом рішення у справі, що унеможливлює висновок про здійснення адвокатом представництва інтересів позивача під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, з урахування висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту надання адвокатом правничої допомоги у межах адміністративної справи №420/15469/25, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для їх відшкодування відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Відтак, суд вважає заяву представника позивача частково обґрунтованою та що її необхідно задовольнити в частині стягнення з Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на користь позивача 149,00 грн судових витрат.

Керуючись ст.132, 137, 139, 243, 246, 252, 255, 293, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача – адвоката Константінеді Олександра Миколайовича про стягнення судових витрат- задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Дружби, буд. 27, с. Степанівка, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 67430, код ЄДРПОУ 43920283) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 149 (сто сорок дев`ять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти заяви – відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Дмитро БАБЕНКО