Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №420/37839/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37839/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 10.11.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні Позивача до відповідних наказів на виплату винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити Позивачеві винагороду, передбачену Постановою КМУ №153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно довідки форма 5 від 04.08.2025 року №3625, виданої військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією. Свою військову службу Позивач розпочав у 2022 році, у віці 23 років.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11 серпня 2023 року, виданої військовою частиною НОМЕР_2 (в якій проходив службу ОСОБА_1 до переміщення до військової частини НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 , у званні солдат, в період з 25.04.2022р. по 09.08.2022р.; з 16.08.2022р. по 29.08.2022р.; з 31.08.2022р. по 28.01.2023р.; з 02.05.2023р. по дату видачі довідки брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Богодухівський район, смт. Золочів; м. Харків; Куп`янський район, м. Куп`янськ; смт. Дворічна; смт. Куп`янськ-Вузловий; Луганська область, Сєверодонецький район, смт. Діброва.

Постановою КМУ №153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а саме п.4 встановлено, що: «особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень».

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 з проханням включити його до наказів про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Результати розгляду рапорту повідомлені не були. У зв`язку з чим було подано адвокатський запит. У відповідь на адвокатський запит, листом №1364/5719 від 12.09.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 було повідомлено, що «Для підготовки матеріалів та правомірного прийняття рішення про виплату одноразової грошової винагороди матросу ОСОБА_2 , військовою частиною НОМЕР_1 надіслано відповідний запит від 12.08.2025 №11396 до військової частини НОМЕР_3 .» На вказане, до військової частини НОМЕР_1 було направлено повідомлення №2407/2025- 03ДЧ від 29 вересня 2025 року, де було вказано що військова частина НОМЕР_2 була розформована та увійшла до складу військової частини НОМЕР_4 та було висловлено прохання направити належному адресату запит щодо отримання довідки форма 6.

За таких обставин, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , полягає у не вчиненні жодних дій, не включенні Позивача до відповідних наказів на виплату винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» є протиправною.

Ухвалою судді від 12.11.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

24.11.2025 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Стаценка Д.Р. надійшла заява (вх. №ЕС/123734/25) врахувати зміст поданої заяви та відкрити провадження у справі.

Ухвалою судді від 28.11.2025 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Стаценка Д.Р. (вх. №ЕС/123734/25 від 24.11.2025) про поновлення пропущеного строку звернення до суду; позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – повернути позивачеві без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити; ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року – скасувати; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

21.01.2026 матеріали апеляційного оскарження по справі №420/37839/25 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду (вх. №7989/26) та за результатом автоматизованого розподілу між суддями передана судді Скупінській О.В. для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 22.01.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.04.2026 суд ухвалив у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Стаценка Д.Р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи та витребування доказів – відмовити.

06.02.2026 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що відповіді на запити від військових частин, у яких позивач проходив службу, не надходили, а відтак у відповідача відсутня інформація про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій із зазначенням періодів участі, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

18.02.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник на позовних вимогах наполягає та вказує, що надана позивачем довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №2234 від 11.08.2023 (Додаток 6 до Порядку) є достатнім доказом про участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а ненадання відповіді військовою частиною НОМЕР_2 не є підставою для ухилення військової частини НОМЕР_1 від покладених не неї обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Відповідно до копій військового квитка серії НОМЕР_5 (а.с.13-15) та довідки про проходження військової служби (трудову діяльність) військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2025 №3862 (а.с.88), ОСОБА_1 у період з 06.04.2022 по 13.02.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ; у період з 14.02.2024 по 08.02.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ; у період з 08.02.2025 по 17.02.2025 у військовій частині НОМЕР_6 ; у період з 25.02.2025 по дату видачі довідки у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2025 №3625 (а.с.8), ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

Матеріали справи містять довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №2234 від 11.08.2023 (Додаток 6 до Порядку) (а.с.9), видана військовою частиною НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 25.04.22022 по 09.08.2022, з 16.08.2022 по 29.08.2022, з 31.08.2022 по 28.01.22023, з 02.05.2023 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Богодухівський район, смт Золочів; м.Харків, Куп`янський район, м.Куп`янськ, смт Дворічна, смт Куп`янськ-Вузловий; АДРЕСА_1 . Підстава: витяги з наказу командира військової частини НОМЕР_2 . Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

ОСОБА_1 звернувся із рапортом від 22.08.2025 до військової частини НОМЕР_1 у якому просив нарахувати та виплатити йому грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». До рапорту ОСОБА_1 додав копію військового квитка, копію довідки №2234 від 11.08.2023 (Додаток 6 до Порядку), копію довідки від 04.08.2025 №3625.

За наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової винагороди, військова частина НОМЕР_1 скерувала лист від 12.09.2025 №1364/5719 (а.с.16) у якому зазначила, що в результаті проведеного аналізу та підготовки матеріалів встановлено, що матрос ОСОБА_3 в період з 06.04.2022 по 13.02.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Для підготовки матеріалів для правомірного прийняття рішення про виплату одноразової грошової винагороди, військовою частиною НОМЕР_1 надіслано відповідний запит віл 12.08.2025 №11396 до військової частини НОМЕР_2 . Станом на цей час, відповідь з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 не надходила.

При цьому, матеріали справи містять листи військової частини НОМЕР_1 на адресу військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 (а.с.89-92) щодо надання довідки ОСОБА_1 (додаток до доручення МОУ №999/уд) про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій із зазначенням періодів участі, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025, Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі експериментальний проект) (пункт 1 Постанови №153).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 153, умовами виплати військовослужбовцю 1 млн. гривень є: 1) вік приєднання або призову на військову службу після оголошення воєнного стану до 25 років; 2) проходження військової служби на посадах рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України; 3) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою; 4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

У цьому випадку, позивач був призваний після оголошення воєнного стану до досягнення 25 - річного віку.

Разом з тим, у цьому випадку спірним є питання безпосередньої участі позивача у бойових діях та чи за час проходження військової служби не був притягнутий до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.

Суд звертає увагу, що відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №2234 від 11.08.2023 (Додаток 6 до Порядку) (а.с.9), видана військовою частиною НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 25.04.22022 по 09.08.2022, з 16.08.2022 по 29.08.2022, з 31.08.2022 по 28.01.2023, з 02.05.2023 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Богодухівський район, смт Золочів; м.Харків, Куп`янський район, м.Куп`янськ, смт Дворічна, смт Куп`янськ-Вузловий; Луганська область, Сєверодонецький район, смт Діброва..

Але, зазначене формулювання є загальним визначенням щодо осіб, які відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають право на статус учасника бойових дій.

Разом з тим, пункт 4 Постанови №153 не використовує поняття «учасник бойових дій», та формулює поняття значно вужче ніж сформульовано у пункті 19 частини 1 статті 6 Закону - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави -агресора.

Аналогічне формулювання міститься у пункті 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, відповідно до якого військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, мають право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Крім цього, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України відрізняються військовослужбовці, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), а також військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Разом всі ці три категорії військовослужбовців підпадають під дію пункт 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та мають право на статус учасника бойових дій, але право на виплату в розмірі 1 млн. гривень, відповідно до Постанови №153 має лише перша категорія військовослужбовців.

Отже, для застосування абзацу 4 пункту 4 Постановою №153 необхідне документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, зазначених в абзаці другому пункту 4 Постанови №153, у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій менше шести місяців станом на 13.02.2025.

При цьому, така безпосередня участь має підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме Довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, яка є додатком до Окремого Доручення Міністра оборони України №5601/уд.

Водночас, у даному випадку позивачем ані до рапорту ані до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та про відсутність випадків притягнення до відповідальності

Крім того, суд зазначає, що відповідач не відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди на підставі пункту 4 Постанови № 153, а вказав про те, що здійснює збір необхідних документів.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витра відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 );

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.