Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №380/206/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Львівсправа № 380/206/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1 з 01 жовтня 2022 року згідно з довідкою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснювати виплату перерахованої пенсії згідно з довідкою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195 без відстрочення платежу, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування коефіцієнтів (що корелюється з рішенням у справі № 380/2677/25), з урахуванням виплачених сум;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/5675/25 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону 12 грудня 2025 року виготовила довідку № 195 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними станом на 01 січня 2022 року, за відповідною (аналогічною) посадою: начальник відділу організаційного та правового забезпечення Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі – також оновлена довідка про розмір грошового забезпечення), яку надала позивачу. Аналогічну довідку Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону надіслала до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо перерахунку пенсії на підставі цієї довідки, однак отримав відмову, оформлену листом від 29 грудня 2025 року № 1300-0307-8/175336. Уважаючи зазначену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Позивач згідно із наказом командира військами Прикарпатського військового округу від 01 грудня 1993 року № 0382 був відряджений в розпорядження військового прокурора Західного регіону. Особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих державними органами, згідно з наказами яких особи відряджалися для виконання службових обов`язків. Отже, позивач належить до категорії військовослужбовців, які відряджалися наказом Міністра оборони України для виконання службових обов`язків до органів державної влади, тому підставою для перерахунку розміру його пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Порядок № 45) та Інструкції № 937 є довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, видана обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а не державним органом, до якого він був відряджений. Однак довідка, що складена відповідно до вимог Порядку № 45, уповноваженим органом, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , для здійснення перерахунку пенсії позивачу не виготовлена та на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надходила. Збільшення заробітної плати працівників прокуратури не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовцям. У територіальних органів Пенсійного фонду України відсутнє право самостійно визначати розміри грошового забезпечення особам та водночас наявне право перевіряти зміст довідки про розмір грошового забезпечення щодо її складових та пересвідчитись чи визначені вони органом, уповноваженим на складання відповідної довідки на підставі вимог законодавства. Також відповідач покликається на постанови Верховного Суду від 22 листопада 2024 року у справі № 380/9113/23, від 22 січня 2025 року у справі № 380/17603/23, від 25 листопада 2025 року у справі № 380/23724/24.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідач зазначає, що підстави для його встановлення у суду відсутні, оскільки позивач не надав доказів невиконання чи створення перешкод відповідачем для виконання рішення суду у цій справі.

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 09 січня 2026 року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 380/5675/25, визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону щодо відмови у виготовленні і надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення основного розміру пенсії ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року у зв`язку із зміною розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням та зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та позивачу довідку про розмір грошового забезпечення за аналогічною посадою і військовим званням ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/5675/25 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону 12 грудня 2025 року виготовила довідку № 195 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними станом на 01 січня 2022 року, за відповідною (аналогічною) посадою позивача: начальник відділу організаційного та правового забезпечення Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, яку відповідно до листа від 12 грудня 2025 року № 21-278ВИХ-25 надала позивачу та аналогічну довідку надіслала до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації від 21 грудня 2025 року щодо перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29 грудня 2025 року № 1300-0307-8/175336 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення з огляду на те, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», після дати набрання судовим рішенням у справі № 826/3858/18 не приймалося.

Уважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Порядок перерахунку раніше призначених пенсій встановлений у статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Так, частинами першою, другою статті 63 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Крім того, за змістом частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Позиція Верховного Суду щодо застосування статті 63 Закону № 2262-ХІІ викладена, зокрема у постановах від 07 вересня 2018 року у справі № 806/1472/16, від 01 червня 2022 року у справі № 814/659/18, від 24 січня 2024 року у справі № 200/613/23, від 28 березня 2024 року у справі № 160/3235/23, від 04 квітня 2024 року у справі № 380/859/23.

Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови і порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для його проведення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 квітня 2023 року у справі № 600/6282/21-а, від 12 червня 2024 року у справах № 120/4595/23, № 380/9974/23 та № 380/9798/23 та від 26 липня 2023 року у справі № 380/16010/21.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 704 (далі – Постанова № 704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату видання) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 103 (далі – Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Такі положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на момент набрання ними чинності відповідали пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік».

Водночас з 01 січня 2020 року - дати набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» такі положення увійшли в суперечність із цим актом, який має вищу юридичну силу.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 вказав:

(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет на 2021 рік» у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 ніяк не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Отже, вказані висновки Верховного Суду зводяться до того, що починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі оновленої довідки про розміри грошового забезпечення.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21, від 22 вересня 2022 року у справі № 500/3840/21, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 340/3604/22, від 15 грудня 2023 року у справі № 380/17639/22, від 28 березня 2024 року у справі № 160/3235/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 340/608/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 300/6337/21, від 04 квітня 2024 року у справі № 160/16602/21, від 09 травня 2024 року у справі № 340/4085/23, від 12 вересня 2024 року у справі № 260/9408/23 та від 17 жовтня 2024 року у справі № 160/11051/22.

Алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема територіальний орган Пенсійного фонду України та державний орган, з якого осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, було звільнено із служби, для реалізації перерахунку раніше призначених пенсій визначений Порядком № 45.

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Своєю чергою, пунктом 3 Порядку № 45 унормовано, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком № 45.

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано або шляхом інформування територіального органу Пенсійного фонду України: органами влади (у спосіб, визначений пунктами 1 - 3 Порядку № 45) або шляхом безпосереднього звернення пенсіонера з відповідною заявою та доданими до неї документами.

Водночас суд зазначає, що централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади є основним способом реалізації права на перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, який має бути здійснено автоматично, без додаткового звернення пенсіонера та подання ним довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку його пенсії.

Проте, коли в централізованому порядку таку довідку не буде подано до органів, що здійснюють перерахунок пенсії, а пенсіонерові в її видачі відповідним державним органом буде відмовлено, останній не матиме змоги реалізувати своє право на перерахунок, визначене статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки до моменту отримання належної довідки від пенсіонера чи належного державного органу в пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 26 липня 2023 року у справі № 380/16010/21, від 17 жовтня 2023 року у справі №380/657/22, від 14 листопада 2023 року у справі № 380/2246/22, від 28 листопада 2023 року у справі № 160/12994/22, від 17 січня 2024 року у справі № 420/437/21 та від 04 квітня 2024 року у справі № 380/859/23.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює і Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно із пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Отже, у зв`язку зі збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться пенсійним органом: автоматично після отримання шляхом реалізації централізованого механізму повідомлень від органів влади про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії (такий перерахунок може бути здійснено без додаткового звернення пенсіонера та подання ним довідки) або за заявою пенсіонера, яка подається ним самостійно разом із відповідною довідкою про розмір грошового забезпечення.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 640/17597/20.

З огляду на вказане суд відхиляє доводи відповідача, викладені у листі від 29 грудня 2025 року № 1300-0307-8/175336, про те, що підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення відсутні, оскільки нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, після дати набрання судовим рішенням у справі № 826/3858/18 не приймалося, адже такі доводи відповідача суперечать наведеному вище правовому регулюванню спірних правовідносин та висновкам Верховного Суду.

Інших підстав для відмови в перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення лист відповідача від 29 грудня 2025 року № 1300-0307-8/175336 не містить.

Проте, вже у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач належить до категорії військовослужбовців, які відряджалися наказом Міністра оборони України для виконання службових обов`язків до органів державної влади, тому підставою для перерахунку розміру його пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, Порядку № 45 та Інструкції № 937 є довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, видана обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а не державним органом, до якого він був відряджений.

Щодо таких доводів відповідача суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідно до виписки із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 лютого 1994 року № 36 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з 30 грудня 1993 року згідно з наказом командуючого військами Прикарпатського військового округу від 01 грудня 1993 року № 0382 відряджено в розпорядження військового прокурора Західного регіону України для подальшого проходження служби.

Згідно із витягом із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 10 липня 2001 року № 372 полковника юстиції ОСОБА_1 , старшого помічника військового прокурора Західного регіону України (з питань організації роботи та контролю виконання) звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я).

Отже, зі змісту наведених обставин слідує, що позивач є колишнім військовослужбовцем, який проходив службу в органах прокуратури у зв`язку з відрядженням.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 3 Порядку № 45 особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих державними органами, згідно з наказами яких особи відряджалися для виконання службових обов`язків.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 45 особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо із займаних посад у зазначених органах, установах, до яких вони були відряджені, грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за аналогічними або відповідними посадами в органі, з якого вони були відряджені. За бажанням особи грошове забезпечення враховується за посадою, яку особа займала до відрядження для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств.

Аналіз наведених положень абзацу чотирнадцятого пункту 3 та абзацу шостого пункту 5 Порядку № 45 дозволяє дійти висновку, що для осіб, які були відряджені для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, та були звільнені безпосередньо з посад у цих органах, довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії видає той орган, який своїм наказом відрядив таку особу для виконання службових обов`язків. А грошове забезпечення у такому разі враховується у розмірі, встановленому за аналогічною або відповідною посадою в органі, з якого особа була відряджена, або ж за бажанням особи - за посадою, яку вона займала до відрядження для виконання службових обов`язків.

Водночас суд відхиляє та не бере до уваги відповідні доводи відповідача, що стосуються вищезазначених положень Порядку № 45, з огляду на те, що, відмовляючи в перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, відповідач не зазначив ці доводи як підставу для відмови в перерахунку пенсії позивача.

Зі змісту відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача, оформленої листом від 29 грудня 2025 року № 1300-0307-8/175336, слідує, що її підставою є виключно відсутність нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, після дати набрання судовим рішенням у справі № 826/3858/18, що вище суд визнав безпідставним.

Беручи до уваги наведене, суд зауважує, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивача не містить повного аналізу обставин, зокрема тих, які наведені ним у відзиві на позовну заяву, з`ясування яких є необхідним і важливим під час розгляду питання про перерахунок пенсії. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність спірної відмови, перешкоджають адміністративному суду оцінити дотримання усіх, передбачених нормами пенсійного законодавства, умов для ухвалення рішення про перерахунок пенсії.

Відповідно до частин першої, третьої Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX) адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта, серед іншого, зазначаються: 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

На цій підставі суд наголошує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення уповноваженим органом конкретних підстав її ухвалення, а також переконливих і зрозумілих мотивів.

Водночас суд зауважує, що за загальним правилом суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у разі, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

З огляду на це суд уважає передчасними вимоги позивача про зобов`язання відповідача ухвалити конкретне рішення, а саме здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, зокрема й без відстрочення платежу, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування коефіцієнтів (що корелюється з рішенням у справі № 380/2677/25).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений ухвалити відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі, якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (ухвалення конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути ухвалене за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час ухвалення рішення на власний розсуд.

Крім того, Верховний Суд, зокрема у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд також вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Ураховуючи положення статті 245 КАС України, суд зазначає, що зобов`язання судом відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195 про розмір грошового забезпечення лише у разі, якщо судом перевірено та встановлено наявність усіх передбачених Законом № 2262-ХІІ та Порядком № 45 підстав для такого перерахунку. Водночас суд наголошує, що суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для перерахунку пенсії, у разі, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача.

Тож, указане дозволяє дійти обґрунтованого висновку, що ухвалення судом рішення про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, без перевірки наявності чи відсутності усіх передбачених Законом № 2262-ХІІ та Порядком № 45 підстав для здійснення такого перерахунку, може бути необґрунтованим та призвести до перерахунку пенсії особі на підставі, зокрема неналежних документів.

З урахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на уповноважений орган обов`язку повторно розглянути заяву особи та ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно вирішити питання щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , та ухвалити вмотивоване рішення (про перерахунок пенсії або про відмову у здійсненні такого перерахунку) відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, Порядку № 45 та з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 380/9113/23, яку суд ураховує відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, з огляду на зміст наведеної процесуальної норми, КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки у цьому судовому рішенні чітко визначено порядок і спосіб його виконання, а судове рішення, яке набрало законної сили, обов`язкове для виконання відповідно до статті 14 КАС України, то у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення наразі належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно вирішити питання щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 12 грудня 2025 року № 195 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , та ухвалити вмотивоване рішення (про перерахунок пенсії або про відмову у здійсненні такого перерахунку) відповідно до положень Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, та з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення – відмовити.

В решті позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна