Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №240/5355/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/5355/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) із позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2023/000614/2 від 02.10.2023 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2023/006750 від 02.10.2023.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 02.10.2023 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано митну декларацію №23UА205140080207U9, разом з митною декларацією було надано відповідні документи. Незважаючи на надані документи та не погодившись з митною вартістю визначеною позивачем, згідно статті 52 Митного кодексу України, 02.10.2023 головним державним інспектором Волинської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000614/2 від 02.10.2023 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006750 від 02.10.2023. Вважає, що рішення митного органу є незаконними та необгрунтованими, прийнятими відповідачем без достатніх правових підстав та без урахування поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості товару.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 відкрито провадження у справі за спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відмітив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

02.10.2023 позивачем подано до Волинської митниці Державної митної служби України митну декларацію №23UА205140080207U9 та наступні документи:

- пакувальний лист б.н. від 28.09.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) № FVЕХР/0219/23 від 28.09.2023;

- автотранспортна накладна б.н. від 28.09.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару, форми EUR/1 №PL/MF/AT 0176431 від 28.09.2023;

- калькуляцію транспортних витрат від 02.10.2023;

- довідка про транспортні витрати №02102023-2 від 02.10.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б.н. від 22.09.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №4 від 28.09.2023;

- зовнішньоекономічний контракт №2023/049 від 14.08.2023;

- копія митної декларації країни відправника №23PL445010E2529179 від 28.09.2023.

Незважаючи на надані документи та не погодившись з митною вартістю визначеною мною згідно статті 52 Митного кодексу України, 02.10.2023 головним державним інспектором Волинської митниці Державної митної служби України було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000614/2 від 02.10.2023 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006750 від 02.10.2023.

31.10.2023 позивачем було направлено до відповідача звернення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів в якості додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, крім наведених вище документів позивачем було надано також і додаткові документи:

- комунікат ІЕ599 - підтвердження вивозу від 28.09.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №102 від 24.10.2023;

- лист про підтвердження оплати від 26.10.2023;

- висновок Житомирської ТПП №В-2964 від 02.10.2023.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем залишено поза увагу надані документи, які зазначені вище як додаткові.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації винесені з порушенням норм чинного законодавства України є протиправним та підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Положеннями етапі 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, с ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 -2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За вимогами ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї етап і, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За вимогами частин 1 -3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму Імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) га другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частин 1-3 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вар гість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами частин 4-6 статі 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу: надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вже зазначалося, 02.10.2023 позивачем подано до Волинської митниці Державної митної служби України митну декларацію №23UА205140080207U9 та наступні документи:

- пакувальний лист б.н. від 28.09.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) № FVЕХР/0219/23 від 28.09.2023;

- автотранспортна накладна б.н. від 28.09.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару, форми EUR/1 №PL/MF/AT 0176431 від 28.09.2023;

- калькуляцію транспортних витрат від 02.10.2023;

- довідка про транспортні витрати №02102023-2 від 02.10.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б.н. від 22.09.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №4 від 28.09.2023;

- зовнішньоекономічний контракт №2023/049 від 14.08.2023;

- копія митної декларації країни відправника №23PL445010E2529179 від 28.09.2023.

Незважаючи на надані документи та не погодившись з митною вартістю визначеною мною згідно статті 52 Митного кодексу України, 02.10.2023 головним державним інспектором Волинської митниці Державної митної служби України було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000614/2 від 02.10.2023 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006750 від 02.10.2023.

31.10.2023 позивачем було направлено до відповідача звернення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів в якості додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, крім наведених вище документів позивачем було надано також і додаткові документи:

- комунікат ІЕ599 - підтвердження вивозу від 28.09.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №102 від 24.10.2023;

- лист про підтвердження оплати від 26.10.2023;

- висновок Житомирської ТПП №В-2964 від 02.10.2023.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем залишено поза увагу надані документи, які зазначені вище як додаткові.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації винесені з порушенням норм чинного законодавства України є протиправним та підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Згідно ч. 9 ст. 55 МК України - у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

У відповідності до ч. 10 ст. 55 МК України передбачено, що якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Отже, беручи до уваги вищезазначене та той факт, що відповідач не надав будь-якої відповіді на звернення позивача про надання додаткових документів можна прийти до висновку, що відповідач визнав заявлену позивачем митну вартість товарів.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до графи 33 Рішення про коригування, відповідач зазначає: «Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності, а саме:

В декларації країни відправлення №23РL445010Е2529179 від 28.09.2023 числове значення товару становить 125832 Злотих, що суперечить числовому значенню зазначеному в інвойсі №FVЕХР/0219/23 від 28.09.2023 - 28066,14 Євро.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявления до митного оформлення неправдивих відомостей щодо транспортних витрат та неможливості перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- банківський платіжний документ за попередню поставку;

- актуальний прайс-лист виробника товару, який можна ідентифікувати з оцінюваним товаром, що поставляється;

- інформацію біржових організацій про вартість оцінюваного товару, яка публікується світовими інформаційними агентствами за період 10 днів, що передує даті складання інвойсу.

Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Для підтвердження митної вартості декларантом надано:

- переклад прайс-листа від 22.09.2023;

- експертний висновок Житомирської ТПП №В-2964 від 02.10.2023;

- лист №0210-7 від 02.10.2023 ФОП ОСОБА_1 :

- лист N90210-8 від 02.10.2023 ФОН ОСОБА_1 ;

- комунікат (підтвердження вивозу) 1Е599 від 28.09.2023;

Декларантом на вимогу митниці не надано виписку з бухгалтерської документації та інформацію біржових організацій про вартість оцінюваного товару, яка публікується світовими інформаційними агентствами за період 10 днів, що передує даті складання інвойсу, банківський платіжний документ за попередню поставку, актуальний прайс-лист виробника товару, який можна ідентифікувати з оцінюваним товаром, що поставляється.

Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом №90210-8 від 02.10.2023 року.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами 4.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у 4.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.0 7.2021 N94 76 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄА1С Держмитслужби на рівні на товар - 1,74 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/25966 від 01.04.2023.

Отже, щодо твердження відповідача про наявність нібито розбіжностей між числовим значенням вартості товару у Злотих та Євро, з цього приводу слід зазначити наступне.

Як зазначається в самому рішенні про коригування, відповідачу було надано лист-пояснення №90210-7 від 02.10.2023 в якому зазначено, що сума товару в Злотих це статистична вартість у національній валюті країни виробника (постачальника) - польських злотих, по курсу 4,48340, що відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 28.09.2023 №FVЕХР/0219/23 - 28066,14 євро. Дана інформація наявна у повідомленні ІЕ599 - підтвердження вивозу від 28.09.2023. Однак, дані пояснення відповідач не взяв до уваги.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Слід враховувати, що позивачем було надано відповідача платіжну інструкцію в іноземній валюті №102 від 24.10.2023 та лист про підтвердження оплати від 26.10.2023 року, що є достатнім доказом того, яку саме суму позивач заплатив за товар який декларує під час ввезення на територію України.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не надано виписку з бухгалтерської документації та інформацію біржових організацій про вартість оцінюваного товару, яка публікується світовими інформаційними агентствами за період 10 днів, що передує даті складання інвойсу, банківський платіжний документ за попередню поставку, актуальний прайс-лист виробника товару, який можна ідентифікувати з оцінюваним товаром, що поставляється, то слід зазначити, що позивачем по справі було надано достатній пакет документів, в тому числі, додаткові документи, які дають можливість визначити митну вартість за основним методом, також відповідачу було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №102 від 24.10.2023 року та лист про підтвердження оплати від 26.10.2023 року, що є достатнім доказом того, яку саме суму позивач заплатив за товар який декларує під час ввезення на територію України. В поясненнях від 02.10.2023 року №0210-7 позивачем надано пояснення, що ідентифікувати оцінюваний товар можна шляхом співставлення назви товару, діапазону ширини, діапазону товщини, кольором та ціною, що по суті є достатніми ідентифікаторами, щоб встановити який саме товар був придбаний та ввезений на територію України.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не надано інформацію біржових організацій про вартість оцінюваного товару, яка публікується світовими інформаційними агентствами за період 10 днів, що передує даті складання інвойсу, варто вказати, що сама по собі наявність чи відсутність запитуваного документу відповідача, відносно інформації біржових організацій про вартість оцінюваного товару не є підставою виносити рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем надано достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Щодо твердження відповідача про те, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанту. Митна вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме тов. 1 на рівні 1,74 дол. США/кг за МД № UА205140/2023/25966 від 01.04.2023 року, слід заначити наступне.

Сам по собі, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

При здійсненні митного контролю митний орган, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання форми контролю Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками як самостійна підстава для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також як підстава для обмеження у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору, законодавством не передбачена. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такої ж думки й колегія суддів Верховного суду в постанові від 21.08.2018 року по справі 815/3482/17, по справі №803/1582/13-а від 22.01.2019 року, по справі 805/2713/16-а від 19.02.2019 року, по справі №1.380.2019.004 752 від 10.06.2020 року.

Нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 року по справі № 640/22572/20 вказав наступне:

«... рішення про коригування митної вартості товарів є обгрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Звертаємо увагу суду на те, що позивачем було надано належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Об`єктивна можливість застосування першого методу не спростована відповідачем. Розбіжності, на які посилається відповідач, не є аргументованими та переконливими, жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості за основним методом, а тому, на думку позивача, їх не слід брати до уваги, оскільки митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2023/000614/2 від 02.10.2023 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2023/006750 від 02.10.2023.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Волинської митниці Державної митної служби України (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, ЄДРПОУ: 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2023/000614/2 від 02.10.2023 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2023/006750 від 02.10.2023.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4239 (чотири тисячі тридцять дев`ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович