Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №160/3833/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуСправа №160/3833/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області від 08.12.2025 року № 82267910 та скасувати його;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: квартал № 59, район Леніна, м.Рубіжне, Луганська обл.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуваним рішенням від 08.12.2025 року № 82267910 позивачу відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення. Державному реєстратору прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, а саме: гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: квартал № 59, район Леніна, м.Рубіжне, Луганська обл. право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013 року. Вказані підстави позивач вважає необґрунтованими, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 20.03.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що для проведення державної реєстрації набуття права власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем до розгляду державного реєстратора разом із заявою про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 69556644 від 22.10.2025 зокрема було надано свідоцтво про право власності б/н, видане 13.03.2000 року виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, на підставі якого він набув у власність вказаний гараж. Відповідно до п.3 ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов?язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або ресторацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв?язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв?язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного залиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Так, під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 69556644 від 22.10.2025 державним реєстратором було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в його невід?ємній архівній складовій частині відсутня інформація про державну реєстрацію права власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв?язку із вищенаведеними обставинами, для виконання та дотримання норм п.3 ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформація від бюро технічної інвентаризації, яке відповідно до законодавства проводило оформлення та/або реєстрацію прав, була необхідною та обов?язковою для проведення державної реєстрації набуття права власності на гараж, тому до розгляду державного реєстратора протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху необхідно було надати інформаційну довідку від КП "Бюро технічної інвентаризації" Рубіжанської міської ради на запит державного реєстратора №01.1-19/1395 від 28.10.2025. Відтак, державним реєстратором, ОСОБА_2 , було встановлено, що у встановлений ч.3 ст.23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" термін не були усунені обставини, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху з реєстраційним номером 81561277 від 28.10,2025. Так, державним реєстратором не було порушено норми матеріального права, вона діяла в рамках чинного законодавства, внаслідок чого рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82267910 від 08.12.2025 року прийнято на законних підставах, зокрема на підставі п.8 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Враховуючи викладене, відповідач проси суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Разом із заявою про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 69556644 від 22.10.2025 зокрема було надано свідоцтво про право власності б/н, видане 13.03.2000 року виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, на підставі якого позивач набув у власність вказаний гараж.

Державним реєстратором було прийнято рішення від 08.12.2025 року № 82267910, яким позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з наступних підстав:

"…Під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 69556644 від 22.10.2025 було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема в його невід`ємній архівній складовій частині, відсутня інформація про державну реєстрацію права власності на об?єкт нерухомості, щодо якого подана заява про реєстрацію права власності для виконання та дотримання норм пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для відновлення розгляду вказаної вище заяви про державну реєстрацію прав до розгляду державного реєстратора протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху необхідно було надати інформаційну довідку від Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Рубіжанської міської ради на запит державного реєстратора №01.1-19/1395 від 28.10.2025. Відтак, державним реєстратором було встановлено, що у встановлений частиною 3 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" термін не були усунені обставини, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху з реєстраційним номером 81561277 від 28.10.2025, а саме не надано: інформаційну довідку від Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Рубіжанської міської ради на запит державного реєстратора № 01.1-19/1395 від 28.10.2025. Таким чином, вказані юридичні обставини позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації набуття права власності на гараж, розташований за адресою: Луганська обл., Сіверськодонецький р., м. Рубіжне, 59 квартал, гараж 129.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 року №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4, 5 статті 11 Закону №1207-VII).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 2 якого (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Виходячи з аналізу значеної правової норми, суд дійшов висновку, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, інформація (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідна для такої реєстрації, запитується державним реєстратором лише у двох випадках:

1) відсутність доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи відсутність необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено Законом №1952-IV;

2) неподання відповідних документів заявником.

Водночас, за відсутності вищенаведених обставин, державний реєстратор не зобов`язаний направляти відповідний запит.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

З матеріалів справи видно, що позивачем до заяви від 22.10.2025 року були надані зокрема свідоцтво про право власності б/н, видане 13.03.2000 року виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, на підставі якого він набув у власність зазначений вище гараж. На зворотній стороні свідоцтва та у інвентаризаційної справі наявний штамп про реєстрацію права приватної власності БТІ м. Рубіжне, відповідно до якого вищезазначений об`єкт зареєстровано за позивачем, про що здійснено запис в реєстрову книгу за № 1 стор 193, за №182.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17, де зазначено, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Отже, реєстрація права власності позивача на гараж за адресою: Луганська обл., Сіверськодонецький р.; м.Рубіжне, 59 квартал, гараж 129, проведено відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації, а тому, у спірному випадку відсутні обставини для зупинення розгляду (залишення без руху згідно змін в редакції Закону від 10.10.2024 року №4017-IX) заяви позивача про реєстрацію права власності на зазначений гараж.

Статтею 24 Закону №1952-IV встановлені підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху (пункт 8 частини першої).

Враховуючи відсутність підстав для зупинення розгляду (залишення без руху згідно змін в редакції Закону від 10.10.2024 року №4017-IX) заяви позивача про реєстрацію права власності, суд висновує про протиправність рішення відповідача про відмову в проведенні реєстраційних дій від 08.12.2025 року № 82267910.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно наявності у державного реєстратора підстав для зупинення розгляду заяви, адже державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації, позаяк позивачем державному реєстратору надано відповідний пакет документів, в тому числі свідоцтво про право власності б/н, видане 13.03.2000 року виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, зареєстроване Бюро технічної інвентаризації м. Рубіжне 20.03.2000 року, записане у реєстрову книгу № 1 стор 193, під реєстровим № 182, яке відповідно до п.5 ч.1 ст.27 Закону №1952-IV є підставою для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Також не може бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності не отримання відповіді на запит, направлений відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV.

Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376, Сіверськодонецький район, а саме Рубіжанська міська територіальна громада, з 24.02.2022 віднесено до території активних бойових дій.

Отже, у випадку направлення запиту на адресу відповідного БТІ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території або на території де ведуться активні бойові дії, відповідач заздалегідь обізнаний про неможливість його вручення адресату, що очевидно має наслідком неотримання відповіді на нього.

Додатково слід зауважити, що відповідач не надав доказів направлення відповідного запиту, а також його результатів.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону №1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування (анулювання) відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Згідно із ст.11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз положень Закону №1952-IV дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

За таких обставин, суд вважає за можливе лише зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області повторно розглянути заяву позивача від 22.10.2025 року за реєстровим № 69556644 про державну реєстрацію права власності на гараж за адресою: Луганська обл., Сіверськодонецький р., м.Рубіжне, 59 квартал, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1331,20 грн.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 665,10 грн (1 331,20 грн : 2), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області № 82267910 від 08.12.2025 року.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2025 року за реєстровим № 69556644 про державну реєстрацію права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40392181) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма