Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №160/36546/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуСправа №160/36546/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 02.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 06.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 15.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 21.11.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період служби в радянській армії з 28.10.1983 року по 27.10.1985 року, періоди роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, період здійснення підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року, період отримання допомоги по безробіттю з 29.11.2005 року по 14.12.2005 року та з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року та здійснити призначення пенсії за віком з моменту настання права, а саме: з 15.06.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком. Також позивач наголошує, що відповідачами протиправно не зараховано до страхового стажу період військової служби, періоди роботи в Російській Федерації, з якою розірвано дипломатичні відносини, період здійснення підприємницької діяльності та період отримання допомоги по безробіттю. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

26.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.01.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-3 зазначив, що позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення за №046450016699 від 15.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1982 року: з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, оскільки відтиск печатки при звільненні непридатний для сприйняття; з 15.03.1986 року по 12.09.1988року , оскільки назва установи при прийнятті на роботу відсутня. Для зарахування відповідних періодів до страхового стажу необхідно долучити уточнюючі довідки; з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території Російської Федерації по 31.12.1991 року, при цьому долучені до ЕПС квитанції про сплату платежів від 02.12.1996 року, 28.03.1997 року, 02.04.1997 року, 16.07.1997 року не враховано, оскільки на квитанціях відсутні підпис касира та відтиск печатки, назви установ банку різняться. У зв`язку з чим відповідач-3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

19.01.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями.

У вказаних поясненнях відповідач-2 підтримав позицію, викладену відповідачем-3 у його відзиві на позовну заяву.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 29.12.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.07.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 року та рішенням за №046450016699 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 20 років 09 місяців 05 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано:

- період військової служби в Російській Федерації з 28.10.1983 року по 27.10.1985 року; періоди роботи в Російській Федерації з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року п по 12.09.1988 року;

- період роботи в Російській Федерації з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23/41 від 03.01.2023 року з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року;

- період одержання допомоги по безробіттю з 29.11.2005 року по 14.12.2005 року, оскільки при припиненні допомоги відсутня печатка та підпис;

- період отримання матеріальної допомоги в період профнавчання з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року, оскільки відсутній запис про припинення виплати.

30.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 30.07.2025 року та рішенням за №046450016699 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 26 років 08 місяців 14 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано:

- період роботи в Російській Федерації з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки відсутній міжнародний договір між Україною та Російською Федерацією;

- період отримання матеріальної допомоги в період профнавчання з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року, оскільки відсутній запис про припинення виплати;

- період отримання допомоги по безробіттю з 06.01.2006 року, оскільки відсутній запис про припинення виплати.

07.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 року та рішенням за №046450016699 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 23 роки 01 місяць 25 днів, стаж для визначення права на пенсію – 25 років 08 місяців 08 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, оскільки відтиск печатки при звільненні непридатний для сприйняття;

- період роботи з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, оскільки назва установи при прийнятті на роботу відсутня Для зарахування відповідних періодів до страхового стажу необхідно долучити уточнюючі довідки;

- період роботи з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території Російської Федерації по 31.12.1991 року.

Також в даному рішенні зазначено, що долучені до ЕПС квитанції про сплату платежів від 02.12.1996 року, 28.03.1997 року, 02.04.1997 року, 16.07.1997 року не враховано, оскільки на квитанціях відсутні підпис касира та відтиск печатки, назви установ банку різняться.

17.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.11.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 17.11.2025 року та рішенням за №046450016699 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 23 роки 01 місяць 25 днів, стаж для визначення права на пенсію – 25 років 08 місяців 08 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, оскільки відтиск печатки при звільненні непридатний для сприйняття;

- період роботи з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, оскільки назва установи при прийнятті на роботу відсутня;

- період провадження підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року по архівним витягам №317 та 237/1, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до органів ПФУ;

- період роботи з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки відсутній міжнародний договір між Україною та Російською Федерацією;

Долучені до ЕПС квитанції про сплату платежів від 02.12.1996 року, 28.03.1997 року, 02.04.1997 року, 16.07.1997 року не враховано, оскільки не зазначено за який період проводиться сплата страхових внесків, на квитанціях відсутні підпис касира та відтиск печатки, назви установ банку різняться.

З форми РС-право судом встановлено, що станом на 17.11.2025 року до страхового стажу позивача зараховано:

- період військової служби з 28.10.1983 року по 27.11.1985 року;

- період отримання допомоги по безробіттю з 29.11.2005 року по 14.12.2005 року та з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року.

Непогоджуючись із означеними рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки та Російської Федерації, а саме: з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, суд виходить з наступного.

13.03.1992 року набула чинність Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі – Угода).

Відповідно до статті 1, 4, 5, 6, 11, 13 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Держави - учасниці Співдружності проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

29.11.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Постанова Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року набрала чинності 02.12.2022 року.

Суд зазначає, що позивач працював в Російській Федерації з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, тобто до виходу України та Російської Федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Таким чином відповідачі протиправно не врахували означений період до страхового стажу позивача із посиланням на той факт, що позивач працював в державі, з якою розірвано дипломатичні відносини, та яка вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо зарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача містяться наступні записи щодо спірних періодів (далі мовою оригіналу):

- 09.11.1982 року – принят учеником слесаря;

- 06.10.1983 року – уволен в связи с призывом в ряды Советской Арми п.3 ст.29 КЗоТ РСФСР;

- 15.03.1986 року – принят слесарем по 3 разряду открытых работ;

- 12.09.1988 року – уволен по собственному желанию, ст.31 КЗоТ РСФСР.

Суд зазначає, що відповідачам не зараховано з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, оскільки в трудовій книжці при заповненні записів щодо вказаних періодів роботи наявні неточності, а саме: відтиск печатки при звільненні непридатний для сприйняття, назва установи при прийнятті на роботу відсутня, тощо.

Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів відповідачами до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу.

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином суд доходить висновку, що відповідачами протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу періоди роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року.

З огляду на зазначене позовні вимоги в частині зарахування спірних періодів до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже суд доходить висновку, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту б ч.1 ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі-підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пп.1 п.3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

- ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до п.4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи вищенаведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Відповідно до абз.6 пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути наступні документи, а саме: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 року по справі №643/20104/15-а.

Як встановлено судом, позивач був зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державне реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, яке наявне в матеріалах справи.

Період ведення підприємницької діяльності позивача починаючи з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року підлягає зарахування до страхового стажу за умови підтвердження сплати страхових внесків, сплата яких підтверджується на підставі: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

При цьому суд погоджується з доводами відповідачів щодо неможливості встановити з квитанційці про сплату платежів від 02.12.1996 року, 28.03.1997 року, 02.04.1997 року, 16.07.1997 року фактичний платіж, за який здійснюється сплата, та період, з який здійснюється сплата.

Враховуючи означене, виходячи із ненаданням ані до суду, ані до пенсійного органу документів на підтвердження сплати страхових внесків, суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року.

Таким чином позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині зарахування позивачу до страхового стажу період військової служби з 28.10.1983 року по 27.10.1985 року та періоду отримання допомоги по безробіттю з 29.11.2005 року по 14.12.2005 року та з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з форми РС-право судом встановлено, що станом на 17.11.2025 року до страхового стажу позивача зараховано:

- період військової служби з 28.10.1983 року по 27.11.1985 року;

- період отримання допомоги по безробіттю з 29.11.2005 року по 14.12.2005 року та з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року.

Отже фактично станом на час розгляду даної справи по суті, позивачу зараховано вищенаведені періоди до страхового стажу, а отже між позивачем та відповідачами відсутній спір щодо вказаних періодів.

Таким чином суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу вже зарахованих періодів, а отже і про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Як встановлено судом, страховий стаж позивача фактично становить 29 років 04 місяці 03 дні (з урахуванням періодів роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, з 06.06.1994 року по 06.09.1994) та позивач досяг 60 років.

Таким чином суд доходить висновку про відсутність необхідного розміру страхового стажу у позивача, а отже відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком.

Однак, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як пенсійний орган, який перший розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вищевикладене, враховуючий той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню, є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 4 844,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.2, 77, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 02.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 06.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 15.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 21.11.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.06.2025 року, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисяча чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський