Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №160/3077/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Справа № 160/3077/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів данні про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . У своєму особистому кабінеті додатку «Резерв+» позивач виявив дату розшуку, що з 17.04.2025 року ОСОБА_1 розшукує ТЦК та СП, через не прибуття за мобілізаційним розпорядженням. Задля з`ясування обставин, через які наявні порушення правил військового обліку було надіслано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.05.2025 року, проте відповіді на час подання позову надіслано не було. Також 24.06.2025 року був надісланий повторний адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але відповіді отримано не було на час подання скарги. 10.07.2025 року за №130/4/501 від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла відповідь, згідно з якою для отримання детальної інформації стосовно порушення необхідно звернутись в інтересах клієнта до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем перебування його на військовому обліку. Крім того, адвокатський запит від 04.08.2025 року направлявся через Міністерство оборони України до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте відповіді надіслано не було на час подання позову. Вказує, що раніше жодних повісток не отримував, від проходження військово-лікарської комісії не ухилявся та до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягувався. Оскільки позивач до адміністративної відповідальності не притягувався відповідно до ст.ст. 210, 210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то у відповідача не виникло підстав для звернення до органів Національної поліції України для супроводження позивача до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим і звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 16.02.2026 року про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду а також копію позовної заяви; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Також судом встановлено, що у застосунку “Резерв +” ОСОБА_1 міститься інформація: “порушення правил військового обліку”, “причина звернення до Нацполіції”: “не прибули за мобілізаційним розпорядженням”, дата звернення – 17.04.2025.

Представником позивача – Зачепіло З.Я., для з`ясування обставин, через які в ОСОБА_1 наявні порушення правил військового обліку, 22.05.2025 року, 24.06.2025 року та 04.08.2025 року було направлено адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких просив надати інформацію чи внесено інформацію щодо ОСОБА_1 в інтегровану інформаційно-пошукову систему Міністерства внутрішніх справ України АРМОР; надати інформацію чи зафіксовано в системі Оберіг (Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів) порушення правил ведення військового обліку або законодавства про мобілізацію щодо ОСОБА_1 ; надати інформацію в разі наявності порушення - що саме за порушення було скоєне.

Доказів надання відповіді на вказані адвокатські запити відповідачем не надано.

Крім того, представником позивача – Зачепіло З.Я. 24.06.2025 року також направлено адвокатський запит аналогічного змісту до Міністерства оборони України.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.07.2025 року №130/4/501 на адвокатський запит від 24.06.2025 року повідомлено, що для отримання детальної інформації стосовно порушення необхідно звернутись в інтересах клієнта до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем перебування його на військовому обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Також за приписами пункту 5 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 559, військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, в електронній формі (далі — військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Згідно з пунктом 6 наведеного Порядку, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:

Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;

Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;

Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

При цьому, електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного, резервіста є застосунок “Резерв+” (https://reserveplus.mod.gov.ua/).

Згідно із офіційними даними, розміщеними на сторінці застосунку “Резерв+” (https://reserveplus.mod.gov.ua/), застосунок “Резерв+” є електронним кабінетом військовозобов`язаного. Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста реалізовано у форматі застосунку Резерв+.

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Отже, аналізуючи наведені положення законодавства у сукупності, суд приходить до висновку, що дані, відображені в застосунку “Резерв+” мають бути аналогічними даним, зазначеним в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг.

Проте, згідно даних застосунку “Резерв+”, щодо ОСОБА_1 наявна інформація про порушення правил військового обліку – «причина звернення до Нацполіції»: “не прибули за мобілізаційним розпорядженням”, дата звернення – 17.04.2025.

Також, як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності.

Зокрема, диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до частини 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487) - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно позивача не складався, наявності будь-яких порушень військового обліку в діях позивача відповідачем не доведено.

Так, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення” не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.

Вказане свідчить про порушення відповідачем порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та як наслідок безпідставності направлення до органів поліції звернення з інформацією про порушення позивачем, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно частин першої, другої статті 25 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон №580-VIII) поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3)здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями; 5) надає до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі та в обсягах даних, зазначених у статтях 7,14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, відомості, необхідні для забезпечення ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною третьою статті 25 Закону №580-VIII поліція може створювати власні реєстри та бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також бази даних, що формуються в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до закону, та інформаційно-аналітичні системи (у тому числі міжвідомчі), необхідні для виконання покладених на неї повноважень.

Згідно пункту 8 частини першої статті 26 Закону №580-VI поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

В силу вимог частин третьої статті 38 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 08.02.2019 року № 100.

Порядок формування та ведення інформаційної підсистеми “Єдиний облік” (далі - ІП “ЄО”) інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України” (далі - система “ІПНП”) призначеної для обробки відомостей під час прийняття та реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події визначає Інструкція з формування та ведення інформаційної підсистеми “Єдиний облік” інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України”, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 14.06.2019 року № 508 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції в ІП “ЄО” обліку підлягають відомості щодо заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події фізичних або юридичних осіб, рапорти поліцейських про самостійно виявлені обставини, що свідчать про кримінальні правопорушення.

Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції унесення інформації до ІП “ЄО” здійснюється невідкладно після її отримання працівниками чергової служби (уповноваженими посадовими особами) органів (підрозділів) поліції.

Пунктом 28 та 29 постанови “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період” № 560 від 16 травня 2024 року, передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У повістці зазначаються:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;

мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

місце, день і час явки за викликом,-

найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;

прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

реєстраційний номер повістки;

роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Пунктом 41 Постанови № 560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора,-

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних,-

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, законом передбачено два способи вручення повістки: або особисто під підпис про отримання повістки та відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом або надсилання повістки засобами поштового зв`язку.

Доказів направлення засобами поштового зв`язку на адресу позивача повістки/ проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення/ заповненої розписки про отримання повістки - матеріали справи не містять.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в той час як такі дані військово-облікових документів формуються, зокрема, в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста – у застосунку “Резерв+”, - відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.

Суд зазначає, що особиста неявка позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 не є відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, у позивача наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб ІНФОРМАЦІЯ_3 привів у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №6273-8415-9279-5153 від 02.02.2026 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ПН НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ПН НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 квітня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков