Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №120/4922/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 квітня 2026 р. Справа № 120/4922/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про відмову в задоволенні скарги позивача на постанову 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 31.12.2024.

Ухвалою від 15.04.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що відповідно до постанови позаштатної постійно діючою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності до військової служби позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, оформленою Свідоцтвом про хворобу від 22.08.2024 №139/1466. На виконання приписів Положення № 402 свідоцтво про хворобу було направлено на розгляд до 11 регіональної військово-лікарської комісії, для затвердження.

Постановою 11 регіональної військово-лікарської комісії, оформленою Свідоцтвом про хворобу від 23.08.2024 № 21689, не затверджено рішення військово-лікарської комісії.

Позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою від 02.01.2025 щодо оскарження постанови 11 регіональної військово-лікарської комісії від 19.09.2024. За результатами розгляду заяви, разом із доданими до неї медичними та військово-обліковими документами, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України листом від 17.01.2025 №598/4/1566 надала відповідь із роз`ясненнями про відповідність постанови 11 РВЛК щодо незатвердження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої свідоцтвом про хворобу від 22.08.2024 № 139/1466, нормам Положення № 402 та відсутність підстав для скасування згаданої постанови 11 регіональної військово-лікарської комісії.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час проходження медичного огляду позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято постанову про ступінь придатності позивача до військової служби, оформлену Свідоцтвом про хворобу від 22.08.2024 №139/1466, якою позивача на підставі статті 12"а" графи ІІ Розладу хвороб згідно наказу Міністерства оборони від 14.08.2008 №402 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

В подальшому на виконання приписів Положення 402 Свідоцтво про хворобу від 22.08.2024 №139/1466 направлено на розгляд до військово-лікарської комісії регіону для затвердження.

За направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач пройшов обстеження у військово-медичному центрі Центрального регіону. В подальшому постановою 11 регіональної військово-лікарської комісії від 19.09.2024 року прийнято рішення про не затвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2024 №139/1466 та визнано позивача придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі статті 12"б" графи ІІ Розладу хвороб згідно наказу Міністерства оборони від 14.08.2008 №402.

ОСОБА_1 02.01.2025 звернувся із скаргою до вищестоячої Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою від 02.01.2025 в якій просив переглянути та скасувати рішення 11 регіональної військово-лікарської комісії від 19.09.2024.

У відповідь Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України листом від 17.01.2025 №598/4/1566 повідомила позивача про відповідність постанови 11 РВЛК щодо не затвердження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої свідоцтвом про хворобу від 22.08.2024 № 139/1466, нормам Положення № 402 та відсутність підстав для скасування згаданої постанови 11 регіональної військово-лікарської комісії.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.92 № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно із частиною сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Частиною 13 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що громадяни України, які направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України.

На виконання вказаних вимог Закону № 2232-XII, а також з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно із абз. 1, 7 пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

Відповідно до пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема: організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно із підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;

запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме:

виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів;

особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу);

архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

залучати, у разі необхідності, головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;

перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів;

направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів;

запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);

надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та інших осіб;

розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Системний аналіз наведених норм Положення № 402 дає можливість зробити висновок про те, що результати розгляду заяв/скарг на рішення ВЛК оформлюються постановою ЦВЛК, яка повинна містити виклад обставин та аргументів на підставі аналізу яких прийнято відповідне рішення. Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.

Відповідно до обставин справи позивач, не погоджуючись із постановою 11 регіональної ВЛК, оформленою від 22.08.2024 звернувся до ЦВЛК із скаргою, в якій просив її скасувати та прийняти рішення про визнання його непридатним до військової служби на підставі статті 12"а" графи ІІ Розладу хвороб згідно наказу Міністерства оборони від 14.08.2008 №402.

У відповідь Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України листом від 17.01.2025 № 598/4/1566 повідомила позивача, що за наданими у скарзі копіями медичних документів постанову 11 регіональної ВЛК від 22.08.2024 щодо не затвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку прийнято вірно та відсутні підстави для перегляду чи скасування відповідної постанови.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, а також положень Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку та не можуть втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Отже, за результатами розгляду скарги позивача на результати висновків ВЛК нижчого рівня відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було прийнято аргументованої та вмотивованої постанови. Натомість, на скаргу позивача направлений лист від 17.01.2025 № 598/4/1566.

На переконання суду, наведена обставина свідчить про те, що відповідачем не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити відповідно до Положення № 402, а скарга була розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Водночас, Положенням № 402 визначено, що процедура розгляду такої заяви повинна проводитись у відповідності до цього нормативного акту, а не у відповідності до Закону №393/96-ВР.

Так відповідно до п. п. 2.3.4. п. 2.3 Положення 402, ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови що є обов`язковою для штатних та позаштатних ВЛК.

Згідно з п 2.3.5 Положення № 402, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.

При цьому протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійсненні.

Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За викладених обставин, обираючи належний спосіб захисту, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги позивача на постанову 11 регіональної військово-лікарської комісії щодо незатвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2024 №139/1466 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача від 02.01.2025 з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги позивача на постанову 11 регіональної військово-лікарської комісії щодо незатвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2024 №139/1466 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 02.01.2025 з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Центральна військова лікарська комісія Збройник Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 08356179

Повний текст рішення складено 14.04.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна