Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №2-1893/11 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 2-1893/11

провадження № 61-12759св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Галицька окружна прокуратура м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Львівська міська рада, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого радянського союзу, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Ж. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., приватне підприємство «Галицький достаток»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року у складі судді Федорової О. Ф. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2011 року прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Буддизайн», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління Держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Ж. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., приватне підприємство «Галицький достаток», про скасування рішення, визнання нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна.

2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж приватному підприємству «Буддизайн» (далі - ПП «Буддизайн») земельної ділянки площею 8,9965 га в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яку ПП «Буддизайн» орендувало для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з останнім договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

3. На виконання вищевказаного рішення суду Брюховицькою селищною радою було винесено рішення від 23 жовтня 2008 року № 619, згідно з яким між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» 05 листопада 2008 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 8,9965 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких: 5,0360 га для громадсько-житлового будівництва, 3,9605 га для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

4. В подальшому ПП «Буддизайн» відчужило земельну ділянку площею 5,0360 га для громадсько-житлового будівництва на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року, укладеного з покупцями ОСОБА_1 та приватним підприємством «Галицький достаток» (далі - ПП «Галицький достаток»).

5. 25 вересня 2009 року ОСОБА_1 та ПП «Галицький достаток» уклали договір про поділ земельної ділянки, що є у спільній частковій власності.

6. На підставі вищевказаних договорів ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірні земельні ділянки, оформивши державні акти на право власності на них, зокрема, на земельні ділянки:

площею 0,6056 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0016, державний акт серії ЯИ № 800537;

площею 0,1200 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0014, державний акт серії ЯИ № 800541;

площею 0,1300 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0013, державний акт серії ЯИ № 800540;

площею 0,0785 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0012, державний акт серії ЯИ № 800542;

площею 0,1200 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0011, державний акт серії ЯИ № 800544;

площею 0,2226 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0010, державний акт серії ЯИ № 800539;

площею 0,1980 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0009, державний акт серії ЯИ № 800536;

площею 0,1398 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0008, державний акт серії ЯИ № 800546;

площею 0,1399 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0007, державний акт серії ЯИ № 800543;

площею 0,01399 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0006, державний акт серії ЯИ № 800545;

площею 0,1417 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0005, державний акт серії ЯИ № 800538.

7. 13 липня 2010 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області вищезазначене рішення суду від 19 листопада 2004 року було скасовано при розгляді заяви у зв`язку з нововиявленими обставинами, а рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення.

8. Виходячи з наведеного, прокурор вважав, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки всупереч встановленому законом порядку.

9. З огляду на викладене прокурор просив суд:

скасувати рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23 жовтня 2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року»;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» 05 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 8661;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ПП «Буддизайн» та ОСОБА_1 , ПП «Галицький достаток» від 11 серпня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 4448, в частині передачі ОСОБА_1 частини земельної ділянки загальною площею 5,036 га, яка знаходиться за адресою: район вулиць Ряснянської Незалежності України, смт Брюховичі, Львівська область;

визнати недійсним договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, укладений між ПП «Галицький достаток» та ОСОБА_1 25 вересня 2010 року, зареєстрований у реєстрі за № 5177;

визнати нечинними вищезазначені державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 ;

витребувати в ОСОБА_2 вищезазначені земельні ділянки та зобов`язати повернути спірні земельні ділянки у розпорядження держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Процесуальні дії та судові рішення у справі

10. У листопаді 2011 року ОСОБА_1 пред`явлено зустрічний позов до Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради, у якому він просить визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2,036 га, за кадастровими номерами: № 4610166300:05:002:0005; № 4610166300:05:002:0006; № 4610166300:05:002:0007; № 4610166300:05:002:0008; № 4610166300:05:002:0009; № 4610166300:05:002:0010; № 4610166300:05:002:0011; № 4610166300:05:002:0012; № 4610166300:05:002:0013; № 4610166300:05:002:0014; № 4610166300:05:002:0016.

11. Ухвалою місцевого суду від 24 квітня 2012 року провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Буддизайн» закрито у зв`язку із ліквідацією юридичної особи (т. 2, а. с. 133).

12. Рішенням суду від 26 лютого 2013 року в задоволенні первісного позову прокурора Шевченківського району м Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1 , відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2,036 га, за кадастровими номерами № 4610166300:05:002:0005; № 4610166300:05:002:0006; №4610166300:05:002:0007; №4610166300:05:002:0008; №4610166300:05:002:0009; №4610166300:05:002:0010; №4610166300:05:002:0011; №4610166300:05:002:0012; №4610166300:05:002:0013; №4610166300:05:002:0014; №4610166300:05:002:0016.

В задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем земельних ділянок відмовлено (т. 3, а. с. 8-14).

13. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року апеляційні скарги Кабінету міністрів України та Львівської міської ради відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року залишено без змін (т. 3, а. с. 168-174).

14. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року апеляційну скаргу прокурора Шевченківського району відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року залишено без змін (т. 3, а. с. 195-201).

15. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України, першого заступника прокурора Львівської області задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано і в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року залишено без змін (т. 4, а. с. 63-66).

16. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 березня 2014 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду (т. 4, а. с. 77).

17. Постановою Верховного Суду України від 01 липня 2015 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року, справу передано на новий касаційний розгляд (т. 4, а. с. 200-204).

18. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року рішення суду від 26 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 4, а. с. 224-228).

19. Ухвалою суду до участі у справі залучено третю особу - представництво Американського об`єднання комітетів для Євреїв бувшого радянського союзу.

20. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2023 року проведено заміну сторін у справі їх правонаступниками, а саме Львівську місцеву прокуратуру № 2 на Галицьку окружну прокуратуру м. Львова, Кабінет Міністрів України на Львівську обласну державну адміністрацію (т. 10, а. с. 154-156).

21. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2024 року проведено заміну відповідача, а саме Брюховицької селищної ради на Львівську міську раду як правонаступника, виключено Львівську міську раду зі складу позивачів у справі, проведено заміну третьої особи - управління Держкомзему у м. Львів на правонаступника - головне управління Держгеокадастру у Львівській області (т. 11, а. с. 151-153).

22. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

23. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що прокурором не доведено, що земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , розташовані в межах 44 кварталу Брюховицького лісництва, який перебував у постійному користуванні ДЛО «Лвівліс».

24. Постановою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково, рішення місцевого суду змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

25. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позову, виходив із того, що судом першої інстанції не враховано, що прокурором долучено до матеріалів справи планшет лісовпорядкування, з якого вбачається, що 44 квартал Брюховицького лісництва знаходився в користуванні ДЛО «Львівліс», а долученою до матеріалів справи копією Плану територій земельних ділянок смт. Брюховичі (район вулиць Ряснянська та Незалежності України) підтверджується, що земельні ділянки ОСОБА_3 знаходяться у межах 44 кварталу Брюховицького лісництва.

Отже, Брюхоцька селищна рада не мала права на розпорядження землями лісового фонду.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор звернувся до суду із пропуском строку позовної давності. Апеляційний суд, надаючи оцінку обґрунтуванням прокурора щодо поважності пропуску строку позовної давності, зазначив, що прокурор звернувся до суду із позовом у 2011 році, проте про незаконне вибуття з володіння держави органи прокуратури дізнались у 2004 році, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 2-38/2005.

При цьому апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про відмову в задоволенні вимог про скасування рішення, визнання недійсним договорів, визнання нечинними державних актів у зв`язку із обранням прокурором неналежного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури.

27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У касаційній скарзі перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

30. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року в справі № 6-2458цс16, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц та в справі

№ 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 359/2012/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14, від 08 грудня 2021 року в справі № 610/623/18, від 08 червня 2022 року в справі № 638/13219/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

31. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, предметом розгляду вказаної справи є рішення Брюховецької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі № 2-3326/04» та правочини, вчинені 2008-2010 роках.

32. Отже, звертаючись до суду із позовом у травні 2011 року, прокурором не пропущено строк позовної давності.

33. Вказує, що на позицію у справі № 2-38/2005 прокурор посилався виключно з метою обґрунтування належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду. Суд у справі № 2-38/2005 встановив факт незаконного вилучення відповідачем земельних ділянок кварталу 44 Брюховицького лісництва, в якому розміщені спірні земельні ділянки.

34. Із державної власності спірні земельні ділянки вибули саме на підставі рішення від 23 жовтня 2008 року № 619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі № 2-3326/04» та договору купівлі-продажу від 05 листопада 2008 року.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

35. У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

36. У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури від Львівської міської ради та представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого радянського союзу, у яких останні підтримали доводи прокурора у касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року Брюховицьку селищну раду було зобов`язано прийняти рішення про продаж ПП «Буддизайн» земельної ділянки площею 8,9965 га у районі вул. Ряснянської у смт Брюховичі, яку ПП «Буддизайн» орендувало для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з останнім договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

38. 23 жовтня 2008 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року», згідно з яким на виконання вказаного судового рішення, керуючись статтями 3, 6, 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), вирішено продати ПП «Буддизайн» земельну ділянку загальною площею 8,9965 га, що знаходиться за адресою: вул. Ряснянської Незалежності України, смт Брюховичі, м. Львів.

39. Вказана земельна ділянка складалась з 5,036 га земель для громадсько-житлового будівництва та 3,9605 га земель для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

40. На виконання вказаного рішення 23 жовтня 2008 року між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

41. 11 серпня 2009 року між ПП «Буддизайн» та ОСОБА_1 , ПП «Галицький достаток» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 5,0360 га в таких частинах: 20360/50 360 частин земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та 30360/50 360 - у власність ПП «Галицький достаток».

42. 25 вересня 2009 року між ОСОБА_1 і ПП «Галицький достаток» укладено договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, яка знаходиться за адресою: район вулиць Ряснянської - Незалежності України, смт Брюховичі м. Львів, в результаті чого ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,036 га.

43. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року та договору поділу земельної ділянки від 25 вересня 2009 року, що є спільною частковою власністю, ОСОБА_1 було видано 11 державних актів на право власності на земельні ділянки, зокрема:

площею 0,6056 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0016, державний акт серії ЯИ № 800537;

площею 0,1200 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0014, державний акт серії ЯИ № 800541;

площею 0,1300 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0013, державний акт серії ЯИ № 800540;

площею 0,0785 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0012, державний акт серії ЯИ № 800542;

площею 0,1200 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0011, державний акт серії ЯИ № 800544;

площею 0,2226 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0010, державний акт серії ЯИ № 800539;

площею 0,1980 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0009, державний акт серії ЯИ № 800536;

площею 0,1398 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0008, державний акт серії ЯИ № 800546;

площею 0,1399 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0007, державний акт серії ЯИ № 800543;

площею 0,01399 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0006, державний акт серії ЯИ № 800545;

площею 0,1417 га, кадастровий № 4610163300:05:002:0005, державний акт серії ЯИ № 800538.

Позиція Верховного Суду

44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

45. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

47. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

49. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, дійшов висновку, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, а тому не могли бути передані у власність.

Разом із тим, оскільки відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з цих підстав.

50. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

51. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

52. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

53. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

54. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

55. Усталеним у практиці Верховного Суду є підхід до застосування правила статті 261 ЦК України, за яким початок перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, пов`язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 442/5872/21).

56. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що: «в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17)».

57. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

58. У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

59. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

60. У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в 2011 році. При цьому просив поновити строк на звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку прокурор вказав, що оскільки ухвала Вищого адміністративного суду України, якою рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року залишено без змін, надійшла до прокуратури 11 січня 2010 року, що позбавило прокуратуру можливості подати позовну заяву в установлений законом строк та пропустила його з поважних причин.

61. Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що аналіз змісту судових рішень у справі № 2-38/2005 свідчить, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року (т. 2, а. с. 17-19) за позовом прокурора Львівської області рішення 9-ої сесії 24-го скликання Брюховицької селищної ради № 245 від 11 березня 2004 року та рішення № 263 від 18 березня 2004 року про вилучення земельних ділянок лісів 1 групи визнано неправомірними, оскільки ці рішення були прийняті всупереч вимогам пункту 9 статті 149 ЗК України (вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України).

Вказане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області 25 квітня 2005 року (т. 2, а. с. 20).

Ухвалою Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року відмовлено в задоволенні касаційних скарг Брюховицької селищної ради та представників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року (т. 2, а. с. 21).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 28 жовтня 2009 року касаційні скарги ТОВ «Новобуддизайн» та ПП «Буддизайн» залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року без змін (т. 2, а. с. 22-23).

62. Отже, про незаконне вибуття землі з володіння держави органи прокуратури дізналися ще 07 грудня 2004 року (дата звернення з позовом про визнання незаконними рішення Брюховицької селищної ради № 245 від 11 березня 2004 року та рішення № 263 від 18 березня 2004 року).

63. Водночас до суду із вказаним позовом прокурор звернувся лише у травні 2011 року, тобто з пропуском строків позовної давності.

64. Обізнаність прокурора про незаконне вибуття землі з володіння держави у грудні 2004 року встановлена у судовими рішеннями у справі № 2-38/2005, тому доводи касаційної скарги щодо невстановлення судом апеляційної інстанції часу обізнаності Кабінету Міністрів України/Львівської обласної державної адміністрації відхиляються колегією суддів.

65. Також колегія суддів критично оцінює посилання прокурора в касаційній скарзі на відсутність пропуску строків позовної давності, оскільки такі твердження суперечать заяві, наявній в уточненій позовній заяві, поданій у 2012 року.

66. Крім того, колегією суддів враховано, що прокурор, подаючи позов у травні 2011 року, визначив серед відповідачів, зокрема, ОСОБА_7 , у якого просив витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:04:003:0071.

В подальшому прокурором було подано заяву в порядку статті 126 ЦПК України 2004 року, у якій, серед іншого, просив роз`єднати позовні вимоги у зв`язку із складністю справи та заявленими відповідачами по справі зустрічними позовами (т. 2, а. с. 83-84).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2012 року роз`єднано у самостійне провадження вимоги, зокрема, щодо ОСОБА_7 .

Постановою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 466/6078/13-ц касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Суд касаційної інстанції, змінюючи мотивувальні частині судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, серед іншого, погодився з висновками судів про те, що «прокурор 07 грудня 2004 року, звернувшись до суду з позовом про визнання незаконними рішень Брюховицької селищної ради № 245 від 11 березня 2004 року та рішення № 263 від 18 березня 2004 року (справа № 2-38/2005), дізнався про порушення прав держави (незаконне вибуття земель лісогосподарського призначення), тому саме з цієї дати почався перебіг позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки. З позовом прокурор звернувся до суду в 2011 році, тобто з пропуском позовної давності».

67. Таким чином, суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

68. Доводи заявника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року в справі № 6-2458цс16, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц та в справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 359/2012/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14, від 08 грудня 2021 року в справі № 610/623/18, від 08 червня 2022 року в справі № 638/13219/15-ц, відхиляються колегією суддів, оскільки оскаржуване судове рішення апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин, не суперечить висновкам, наведеним у вказаних постановах.

69. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

70. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

71. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року у незміненій частині та постанову Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович