Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №686/11265/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 686/11265/24

провадження № 61-4892св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням змінених позовних вимог просила визнати за нею право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме як за жінкою, з якою загибла особа проживала однією сім`єю, але вони не перебували у шлюбі між собою.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала на необхідність доведення проживання із загиблим однією сім`єю для отримання гарантій та соціального захисту у вигляді призначення грошової допомоги та надання пільг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 07 лютого 2025 року закрив провадження у справі з підстав, передбачених частиною першою статті 255 ЦПК України, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснив позивачу право звернення з позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні правовідносини виникли відповідно до положень КАС України та відносяться до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України. Суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22.

Короткий зміст постанови суду апеляційного суду

Хмельницький апеляційний суд постановою від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що метою звернення позивача до суду є саме встановлення відповідного юридичного факту, що підлягає вирішенню виключно в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційний суд не повідомив ОСОБА_2 про судове засідання і розглянув справу без участі відповідача та за відсутності доказів про її належне повідомлення, що є підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний суд помилково вважав, що позивач не заявляє вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 і до Міністерства оборони.

Закон визнає позасудовий порядок реалізації права особи на призначення та виплату одноразової допомоги.

Апеляційний суд не дослідив матеріалів справи і зробив помилковий висновок про відсутність спору із суб`єктом владних повноважень.

У червні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 та її представника, мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.

На момент звернення до суду і під час розгляду справи у позивача немає спору між Міністерством оборони України і ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач змінила позовні вимоги з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 523/14489/15, у якій зазначено, що заявлення окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

08 грудня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якому ОСОБА_1 з урахуванням змінених позовних вимог просила визнати за нею право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме як за жінкою, з якою загибла особа проживала однією сім`єю, але вони не перебували у шлюбі між собою.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині сьомій цієї статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині шостій статті 294 ЦПК визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

У статті 315 ЦПК України зазначено перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, який не є вичерпним.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).

У цій справі ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить визнати за нею право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме як за жінкою, з якою загибла особа проживала однією сім`єю, але вони не перебували у шлюбі.

Відповідно до частини шостої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 фактично має намір реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги, призначення та виплата якої здійснюється суб`єктом владних повноважень на підставі закону.

Отже, заявлена вимога спрямована саме на визнання права на отримання грошової допомоги, що виникає у сфері публічно-правових відносин, а не встановлення юридичного факту, який розглядається в порядку цивільного судочинства.

Встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути передумовою для подальшого вирішення питання про наявність права на соціальну виплату. Однак вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який і розглядається в порядку цивільного судочинства, позивач не заявила.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що метою звернення є саме встановлення відповідного юридичного факту, у зв`язку з чим неправильно застосував норми процесуального права та скасував ухвалу районного суду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі частини першої статті 255 ЦК України.

Водночас суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22, яка є неактуальною, внаслідок відступлення від неї Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Тому ухвалу суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Разом із тим, аргументи касаційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи на увагу не заслуговують. Апеляційний суд направив копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку ОСОБА_2 на її поштову адресу (а. с. 226 т.1), які відповідач отримала 20 лютого 2025 року (а. с. 223, т.1).

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року скасувати.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року змінити, викласти її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов