Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №331/586/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 331/586/23

провадження № 61-3433св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національний університет «Запорізька політехніка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національного університету «Запорізька політехніка» на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2025 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Кочеткової І. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного університету «Запорізька політехніка» (далі - НУ «Запорізька політехніка»), у якому просив визнати незаконним і скасувати наказ від 13 грудня 2022 року № 679-к про його звільнення; поновити його на посаді завідувача кафедри «Обладнання та технологія зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що працював на посаді завідувача кафедри «Обладнання та технологія зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка» на умовах контракту, укладеного на строк до 28 березня 2026 року.

Наказом № 679-к від 13 грудня 2023 року відповідач звільнив його з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків, передбачених контрактом.

Вважав звільнення незаконним і таким, що порушує його трудові права.

Звільнення суперечить вимогам статті 119 КЗпП України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки станом на 13 грудня 2022 року він був членом добровольчої територіальної оборони Добровольчого формуванням Запорізької територіальної громади № 3 , про що повідомив відповідача.

Крім того відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення ним порушень умов контракту.

Неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, розмір якої оцінений ним у 50000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 13 листопада 2024 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону. Відповідач довів належними доказами факт порушення позивачем пунктів 3.1, 3.4,3.10, 3.11 контракту.

Про укладення контракту добровольця територіальної оборони від 09 грудня 2022 року позивач повідомив відповідача після видачі наказу про звільнення, тому відсутні підстави вважати, що звільнення порушує його права як члена добровольчого формування територіальної громади.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2025 року рішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 13 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним і скасовано наказ НУ «Запорізька політехніка» від 13 грудня 2022 року № 679-к «Про звільнення завідувача кафедри «Обладнання та технологія зварювального виробництва» ОСОБА_1 з підстави, передбаченої контрактом за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри «Обладнання та технологія зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка».

Стягнуто з НУ «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 608 492,92 грн, з яких підлягають відрахуванню податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто з НУ «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок прийняття неправомірного наказу, у розмірі 2 000,00 грн.

У решті позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів невиконання чи неналежного виконання позивачем умов контракту, його вини, наявності причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків, передбачених контрактом, що свідчить про недоведеність складових дисциплінарного проступку.

Крім того, з 09 грудня 2022 року позивач перебував у складі добровольчого формування територіальної оборони і залучався до виконання завдань територіальної оборони у воєнний час, тому на нього поширюються гарантії щодо збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, встановленні статтею 119 КЗпП України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2024 року НУ «Запорізька політехніка» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2025 року і залишити в силірішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 13 листопада 2024 року.

Касаційна скарга (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Не врахував, що позивач не повідомив відповідача про факт укладення ним контракту добровольця територіальної оборони від 09 грудня 2022 року ні в день його укладення, ні на наступний робочий день, хоча перебував у ці дні на роботі. Копію цього контракту позивач надав відповідачу лише 13 грудня 2022 року, через 15 хвилин після оголошення йому наказу про звільнення. При цьому жодного підтвердження залученості позивача до виконання завдань територіальної оборони в робочий час він не надав.

Звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, тому відсутня необхідність доводити складові дисциплінарного проступку, вину позивача.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 , подана неуповноваженою особою, оскільки на час її подання сплив строк дії довіреності, на підставі якої діяв представник.

Водночас апеляційна скарга самого ОСОБА_1 подана зі спливом строку на апеляційне оскарження і підстав для його поновлення суд не мав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2025 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 608 492,92 грн та моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

28 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 працював на посаді завідувача кафедри «Обладнання та технологія зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка» на умовах контакту, укладеного сторонами 29 березня 2021 року на строк до 28 березня 2026 року.

Наказом НУ «Запорізька політехніка» № 679-к від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача кафедри на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку невиконанням умов, викладених у розділі 3 контракту (пункти 3.1, 3.4, 3.10, 3.11 контракту).

Підставою для прийняття зазначеного наказу зазначені: службова керівника НМВ А. Пархоменка від 04 листопада 2022 року, розпорядження ректора В. Грешти від 07 листопада 2022 року № 116, пояснювальна записка ОСОБА_3 від 08 листопада 2022 року, службова керівника НМВ А. Пархоменка від 10 листопада 2022 року, розпорядження ректора В. Грешти від 14 листопада 2022 року № 117, довідка комісії з проведення внутрішнього моніторингу від 08 грудня 2022 року, розпорядження ректора В. Грешти від 09 грудня 2022 року № 125, пояснення ОСОБА_3 від 09 листопада 2022 року.

Від отримання копії наказу про звільнення ОСОБА_1 відмовився, про що працівниками НУ «Запорізька політехніка» складено відповідний акт.

Відповідно до витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції відділу діловодства НУ «Запорізька політехніка», 13 грудня 2022 року (о 15:00 год) зареєстровано заяву ОСОБА_1 , у якій він повідомив відповідача про укладання 09 грудня 2022 року контракту добровольця територіальної оборони та просив увільнити його з посади завідувача кафедри «Обладнання та технологія зварювального виробництва».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частинами першою та третьої статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу звільнення відповідач в оскаржуваному наказі посилався на порушення ОСОБА_1 пунктів 3.1, 3.4, 3.10, 3.11 контракту від 29 березня 2021 року.

Так, відповідно до пунктів 3.1, 3.4, 3.10, 3.11 контракту на період чинності цього контракту позивач зобов`язаний:

забезпечити виконання щорічного навчального навантаження згідно з індивідуальним планом роботи, наказів та розпоряджень ректора та керівника структурного підрозділу;

проводити навчальні заняття (лекційні, практичні, семінарські та інші форми і види) згідно з розкладом та індивідуальним планом роботи; використовувати інноваційні навчальні технології відповідно до стандартів вищої освіти;

дотримуватись вимог Законів України «Про запобігання корупції», «Про захист персональних даних», «Про вищу освіту», Статуту Університету, Правил внутрішнього розпорядку;

щорічно звітувати на засіданні кафедри про результати виконання індивідуального плану роботи та умов, передбачених контрактом.

У пункті 6.2.6 контракту сторони передбачили, що при невиконанні працівником умов, викладених у розділі 3 цього контракту, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

На підтвердження порушення позивачем зазначених умов контракту відповідач надав службові записки, довідку комісії з проведення внутрішнього моніторингу від 08 грудня 2022 року, якою, зокрема, встановлено порушення графіку проведення занять викладачами кафедри, невідповідність затвердженого ОСОБА_1 розподілу навчальної роботи кафедри на 2022/2023 навчальний рік, відсутність робочих програм окремих дисциплін, які передбачені навчальним планом, тощо.

Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 не дотримався вимог контракту, що підтверджено належними і допустимими доказами та не спростовано позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що його звільнення з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, проведено з дотриманням вимог закону.

При цьому позивач звільнений саме на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України (з підстави, передбаченої контрактом). Наказ про звільнення містить конкретні умови контракту, які не виконував і неналежно виконував позивач. Звільнення з цієї підстави не носить характеру дисциплінарного стягнення, тому безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про незаконність звільнення позивача у зв`язку із недоведеністю відповідачем складових дисциплінарного проступку.

Крім того колегія суддів не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що при звільненні позивача відповідач порушив гарантії щодо збереження місця роботи, встановлені в частині першій статті 119 КЗпП України, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Тобто наведена норма права гарантує працівнику збереження його місця роботи і середнього заробітку на час виконання ним державних або громадських обов`язків у робочий час.

Відповідно, такого працівника не може бути звільнено саме у зв`язку із виконанням ним державних або громадських обов`язків у робочий час.

Водночас у цій справі встановлено, що позивач звільнений за порушення умов контракту, які не пов`язані з тим, що він виконував обов`язки добровольця територіальної оборони в робочий час. Більше того контракт добровольця територіальної оборони ОСОБА_1 уклав 09 грудня 2022 року, тобто вже після того, як допустив порушення умов укладеного з відповідачем трудового договору (контракту).

З огляду на викладене правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції й залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Національного університету «Запорізька політехніка» задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2025 рокускасувати, рішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 13 листопада 2024 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов