Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №645/7651/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/7651/25

Провадження № 2/645/614/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Спесивцева О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Асєєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (далі – АТ Сенс-Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 73631,07 грн, з яких: 55205,15 грн – за кредитом, 5,50 грн – по відсотках, 18420,42 грн – по комісії., а також судові витрати: 2422,40 грн сплаченого судового збору та 6380,04 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що 21.10.2021 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 484212753, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №484212753, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту – «Споживчий кредит»; сума кредиту – 99002,40 грн; процентна ставка – 0,01 % річних, тип ставки – фіксована; комісійна винагорода за обслуговування (управління) кредиту – з 1 по 10 місяці – 50,00 грн, з 11 по 15 місяці – 3% від суми кредиту, а також 50,00 грн; строк кредиту – 10 місяців; дата повернення кредиту – 22.08.2022 року; порядок повернення кредиту – частинами згідно із графіком платежів (додаток № 1 до угоди); для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок №UA343003460000029092484212753, відкритий у Банку. Власним підписом Позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася вказана вище заборгованість. З метою досудового урегулювання спору на адресу позичальника банк надіслав досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яку відповідач залишив без задоволення. Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» 12.08.2022 року затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань 30.11.2022 року. Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

18.12.2025 року від представника відповідача – адвоката Мельниченко Євгенія Олександровича надійшло клопотання про витребування оригіналів документів та призначення судово-економічної експертизи.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у т.ч. за заявами представників сторін.

Від представника відповідача – адвоката Каленської Наталії Володимирівни надійшли письмові пояснення, в яких вказує, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими. Так, позивач у позовній заяві стверджує, що позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером №642133421 від 22.10.2021 року, проте долучає до позову меморіальний ордер №642133421 від 22.10.2021 про отримання коштів від АТ «Сенс Банк», якого не існувало в 2021 році. Також звертає увагу на незрозумілий алгоритм зарахування коштів у розмірі 99002,40 грн. за меморіальним ордером від 22.10.2021 р. , призначення платежу – надання кредиту за кредитним договором №484212753 від 21.10.2021 р., де і платником і отримувачем коштів є позивач. Відповідно до меморіального ордеру за №642133421 від 22.10.2021, який не підписаний уповноваженою особою та не завірений печаткою банку, платник ОСОБА_1 з дебет.рахунку № НОМЕР_1 перерахувала отримувачу ОСОБА_1 на кредит. Рахунок № НОМЕР_2 кошти у розмірі 99002,40 грн., призначення платежу «надання кредиту за кредитним договором №484212753 від 21.10.2021.». При цьому позивачем не зазначено, чому платник ОСОБА_1 перерахувала кошти на рахунок для повернення заборгованості № НОМЕР_2 , а не на рахунок ФОП « ОСОБА_2 » (надалі – Продавець) № НОМЕР_3 Таким чином, за умовами угоди Банк повинен був надати кредит у сумі 99002,00 грн. шляхом переказу 94288, 00 грн. на рахунок ФОП « ОСОБА_2 » (надалі – Продавець) № НОМЕР_3 , проте умови угоди не виконав та не переказав на рахунок ФОП « ОСОБА_2 » (надалі – Продавець) № НОМЕР_3 гроші в розмірі 94288,00 грн. Долучений до позову паспорт споживчого кредиту від 21.10.2021 не може свідчити про укладення договору, оскільки вказаний паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Також вказує, що нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором №484212753 від 21.10.2021 в сумі 18420.42 грн. є безпідставним, бо у вказаному пункті оферти не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія. АТ «Сенс Банк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію, тобто плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно розрахунку заборгованості, відповідач частково виконував умови договору та сплачував кошти на погашення кредиту, які були зараховані, зокрема по комісії за обслуговування кредиту на загальну суму 200,00 грн. Оскільки умова договору щодо встановлення комісії є нікчемною, зараховані на погашення комісії кошти (200,00 грн.) мали зараховуватись на погашення процентів та тіла кредиту, що відповідає черговості платежів, відповідно до положень статті 534 ЦК України (73631,07 грн. загальної заборгованості – 18420,42 грн. заборгованості по комісії- 200,00 грн. сплаченої комісії =55010.65 грн.). Також не погоджується із заявленими позивачем вимогами щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки до позовної заяви не надано ані підтвердження виконаної роботи виконавцем дій (звіт з детальним описом проведеної роботи, кількості часу на її виконання), ані доказів оплати замовником послуг винагороди виконавцю дій.

У наданих до суду письмових поясненнях представник позивача - адвокат Полетаєва Тетяна Юріївна просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що 21.10.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 484212753 та графік платежів, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 484212753, паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту – «Споживчий кредит»; сума кредиту – 99 002,40 грн; процентна ставка – 0,01 % річних, тип ставки – фіксована; комісійна винагорода за обслуговування (управління) кредиту – з 1 по 10 місяці – 50,00 грн, з 11 по 15 місяці – 3% від суми кредиту, а також 50,00 грн; строк кредиту – 10 місяців; дата повернення кредиту – 22.08.2022 року; порядок повернення кредиту – частинами згідно із графіком платежів щомісячно до 22 числа кожного місяця по 9950,70 грн; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Банку. Власним підписом Позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором. Вказував, що Днем надання кредиту вважається день списання кредитних коштів з позичкового рахунку Банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки, реквізити яких визначені Угодою (п. 2.12. Додатку № 5 до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб). 22.10.2021 року позичальник отримав кредит в розмірі 99002,40 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 642133421 від 22.10.2021 року (кошти в сумі 99002,40 грн. списані з позичкового рахунку НОМЕР_1 ), випискою по позичковому рахунку НОМЕР_1 та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_2 . Меморіальний ордер — розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів НБУ. Додатково зазначаємо, що кредитні кошти в сумі 99002,40 грн. були списані з позичкового рахунку НОМЕР_1 на транзитний рахунок, через який здійснюється видача та погашення кредиту № UA343003460000029092484212753. Відповідно виписки по рахунку НОМЕР_2 22.10.2021 року були проведені операції: на суму 4714,40 грн (Док.№642133426 від 22.10.2021 року), призначення платежу - Оплата за послуги страхування згiдно кредитного договору №484212753 вiд 21.10.2021. на суму 94288,00 грн (Док.№642133427 від 22.10.2021), призначення платежу - Оплата зг. КД № 484212753 вiд 21.10.2021 ; ОСОБА_3 ;ДРФО НОМЕР_4 ;Р/Ф № 1 ;в т.ч.ПДВ - 15714.67. Зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. За період з 22.10.2021 року по 03.06.2025 року ОСОБА_1 здійснила погашення за Угодою про надання споживчого кредиту № 484212753 від 21.10.2021 року в загальній сумі 44000,00 грн. (10.11.2021 року – 11000,00 грн., 08.12.2021 року – 11000,00 грн., 06.01.2022 року – 11000,00 грн., 08.02.2022 року – 11000,00 грн.), що підтверджується випискою по позичковому рахунку НОМЕР_1 та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_2 , та вказана інформація про погашення відображена в Розрахунку заборгованості. Зі сплачених ОСОБА_1 банку коштів в сумі 44000,00 грн., відповідно до умов Угоди про надання споживчого кредиту № 484212753 від 21.10.2021року: 43797,25 грн. було направлено на погашення кредиту, відповідно заборгованість за кредитом складає 55205,15 грн. (99002,40 грн. – 43797,25 грн.). 2,75 грн. було направлено на погашення відсотків за користування кредитом, відповідно заборгованість за відсотками складає 5,50 грн. (8,25 грн. – 2,75 грн.), де 8,25 грн. – це розмір відсотків нарахованих за користування кредитом за період з 22.10.2021 року по 03.06.2025 року). 200,00 грн. було направлено на погашення комісійної винагороди за обслуговування (управління) кредиту, відповідно заборгованість по комісії складає 18420,42 грн. (18620,42 грн. – 200,00 грн.), де 18620,42 грн. – це розмір комісії нарахованої за період з 22.10.2021 року по 03.06.2025 року). Загальна заборгованість відповідача згідно з угодою № 484212753 від 21.10.2021 року станом на 03.06.2025 року становить 73631,07 грн, з яких: 55205,15 грн – за кредитом, 5,50 грн – по відсотках, 18420,42 грн– по комісії.

09.04.2026 року від представника відповідача – Каленської Наталії Володимирівни надійшла заява, в якій вона просить залишити без розгляду клопотання про витребування оригіналів документів та призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року клопотання представника відповідача від 18.12.2025 року про витребування оригіналів документів та призначення судово-економічної експертизи - залишено без розгляду.

Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися, надали заяви, в яких просили провести розгляд справи без їх участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.10.2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» (далі – Банк) з метою отримання банківських послуг та особисто підписала Анкету-Заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Згідно п. 2.1 Акцепту, Підписанням цього Акцепту, я ОСОБА_1 : 2.1.1. підтверджую акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між мною та Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі – Банк) на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб- сторінці Банку www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни – за іншою електронною адресою, що буде вказана в Договорі). 2.1.2. підтверджую, що (г) в дату підписання цього Акцепту отримав примірник Акцепту в паперовому вигляді та завантажив, ознайомився і, відповідно, у дату підписання цього Акцепту самостійно отримав Публічну пропозицію.

Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту. Акцепт пропозиції на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 484212753 від 21.10.2021 року отримано Відповідачем 21.10.2021 року, про що свідчить його власноручний підпис на Оферте на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 484212753 та графік платежів.

Таким чином, 21.10.2021 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту №484212753 та графік платежів, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 484212753, паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами:

тип кредиту – «Споживчий кредит»;

сума кредиту – 99 002,40 грн;

процентна ставка – 0,01 % річних, тип ставки – фіксована;

комісійна винагорода за обслуговування (управління) кредиту – з 1 по 10 місяці – 50,00 грн, з 11 по 15 місяці – 3% від суми кредиту, а також 50,00 грн;

строк кредиту – 10 місяців;

дата повернення кредиту – 22.08.2022 року;

порядок повернення кредиту – частинами згідно із графіком платежів щомісячно до 22 числа кожного місяця по 9950,70 грн;

для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Банку.

Днем надання кредиту вважається день списання кредитних коштів з позичкового рахунку Банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки, реквізити яких визначені Угодою (п. 2.12. Додатку № 5 до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб).

22.10.2021 року позичальник отримав кредит в розмірі 99002,40 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 642133421 від 22.10.2021 року (кошти в сумі 99002,40 грн. списані з позичкового рахунку НОМЕР_1 ), випискою по позичковому рахунку НОМЕР_1 та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_2 .

Позивач вказував, що кредитні кошти в сумі 99002,40 грн. були списані з позичкового рахунку НОМЕР_1 на транзитний рахунок, через який здійснюється видача та погашення кредиту № UA343003460000029092484212753.

Відповідно виписки по рахунку НОМЕР_2 22.10.2021 року були проведені операції: на суму 4714,40 грн (Док.№642133426 від 22.10.2021 року), призначення платежу - Оплата за послуги страхування згiдно кредитного договору № 484212753 вiд 21.10.2021.; на суму 94288,00 грн (Док.№642133427 від 22.10.2021), призначення платежу - Оплата зг. КД № 484212753 вiд 21.10.2021 ; ОСОБА_3 ;ДРФО НОМЕР_4 ;Р/Ф № 1 ;в т.ч.ПДВ - 15714.67.

ОСОБА_1 здійснила погашення за Угодою про надання споживчого кредиту №484212753 від 21.10.2021 року в загальній сумі 44000,00 грн. (10.11.2021 року – 11000,00 грн., 08.12.2021 року – 11000,00 грн., 06.01.2022 року – 11000,00 грн., 08.02.2022 року – 11000,00 грн.), що підтверджується випискою по позичковому рахунку НОМЕР_1 та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_2 , та вказана інформація про погашення відображена в Розрахунку заборгованості.

Позивач вказував, що зі сплачених ОСОБА_1 банку коштів в сумі 44000,00 грн., відповідно до умов Угоди про надання споживчого кредиту № 484212753 від 21.10.2021року: 43797,25 грн. було направлено на погашення кредиту, відповідно заборгованість за кредитом складає 55205,15 грн. (99002,40 грн. – 43797,25 грн.). 2,75 грн. було направлено на погашення відсотків за користування кредитом, відповідно заборгованість за відсотками складає 5,50 грн. (8,25 грн. – 2,75 грн.), де 8,25 грн. – це розмір відсотків нарахованих за користування кредитом за період з 22.10.2021 року по 03.06.2025 року). 200,00 грн. було направлено на погашення комісійної винагороди за обслуговування (управління) кредиту, відповідно заборгованість по комісії складає 18420,42 грн. (18620,42 грн. – 200,00 грн.), де 18620,42 грн. – це розмір комісії нарахованої за період з 22.10.2021 року по 03.06.2025 року).

30.11.2022 року до ЄДР були внесені зміни про перейменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Зі змісту статуту АТ «Сенс Банк», вбачається, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником прав і обов`язків АТ «Альфа-Банк».

Позивач вказує, що Банк в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання в частині надання кредиту, а відповідач, в порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав.

З наданого банком розрахунку вбачається, що загальна заборгованість відповідача згідно з угодою № 484212753 від 21.10.2021 року станом на 03.06.2025 року становить 73631,07 грн, з яких: 55205,15 грн – за кредитом, 5,50 грн – по відсотках, 18420,42 грн– по комісії.

АТ «Сенс Банк» надіслало на поштову адресу відповідача Вимогу про виконання зобов`язань за Кредитним договором. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначеної вимоги.

Позивач вказує, що оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, банк звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З договору вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Договір був вчинений в письмовій формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України є обов`язковою до виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №355/558/18 виснувано, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №161/5267/20.

У матеріалах справи міститься виписка по рахунку, зі змісту якої за вбачається, що ОСОБА_1 здійснила погашення за Угодою про надання споживчого кредиту № 484212753 від 21.10.2021 року в загальній сумі 44000,00 грн. (10.11.2021 року – 11000,00 грн., 08.12.2021 року – 11000,00 грн., 06.01.2022 року – 11000,00 грн., 08.02.2022 року – 11000,00 грн.). Вказана інформація про погашення також відображена в Розрахунку заборгованості, які додані до позовної заяви.

Отже, виписка по рахунку є належним та достатнім доказом на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості.

Окрім того, підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування, що узгоджується з позиціями Верховного Суду у постановах від 23.12.2019 року у справі №572/1169/17, від 12.02.2020 року у справі №382/327/18, від 02.12.2020 року у справі 284/157/20.

На підставі викладеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведення позивачем факту укладання між АТ «Альфа Банк» та відповідачем кредитного договору та погодження суттєвих умов кредитування та надання відповідачу кредиту.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту, тобто не виконав зобов`язання належним чином відповідно до умов договору, заборгованість за кредитом та відсотках підлягають стягненню на користь позивача.

Разом з тим, суд не погоджується із нарахованою комісією за кредитним договором з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої ст.1 та частини другої ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своєму правовому висновку в постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, процентів за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15, від 21 квітня 2021року в справі №677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15.

Частиною першою та другою ст.228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору, укладеного між сторонами, не містять зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту. Надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, а така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику та у договорі не зазначено, що вказана послуга надається за умовами договору, а тому сплата позичальником на користь банку вказаної комісії є нікчемною.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 03.06.2025 року позивач вказує заборгованість відповідача по комісії у розмірі 18420,42 грн., а тому позов в частині стягнення вказаної суми задоволенню не підлягає.

Крім того, вирішуючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, щодо нікчемності правочину, тому, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України.

З огляду на нікчемність умов угоди в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту, підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину, шляхом зарахування вже сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення суми основного боргу за кредитом, що забезпечить захист інтересів відповідача.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №461/2857/20.

Оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем також було зараховано в якості погашення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту сплачені відповідачем кошти на загальну суму 200,00 грн., то вказана сума підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Враховуючи викладене вище, до стягнення з відповідача на користь позивача у справі підлягає заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 55010 грн. 65 коп. (73631,07 грн.– 18420,42 грн. - 200,00 грн.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю.

З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1809,76 грн. (2422,40 х 74,71%).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6380,04 грн суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2025 року між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс» укладений договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону№5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Крім того, Верховний Суд свого часу зазначав, що «… суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу … дійшовши висновку про неспівмірність розміру витрат на правничу, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований» (пункти 81 та 82 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, згідно частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6380,04 грн. є неспівмірними складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень 00 коп. за розгляд справи у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,206,247,258-259,268,280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» заборгованість за Кредитним договором №484212753 від 21.10.2021 року у загальному розмірі 55010 (п`ятдесят п`ять тисяч десять) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» судовий збір у розмірі 1809 (одна тисяча вісімсот дев`ять) грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Акціонерне товариство «Сенс-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100.

Представник позивача: адвокат Полетаєва Тетяна Юріївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.07.2019 р. серії СМ №000605;

Відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: адвокат Каленська Наталія Володимирівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1448 від 13.06.2007 р.

Повний текст рішення складено 13.04.2026 року.

Головуючий суддя О.В. Спесивцев