Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №171/4403/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/4403/25

Провадження № 1-кп/216/484/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

обвинуваченого ОСОБА_4 бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження № 62024050010011712 від 03.10.2024 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добропілля Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який проходив військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 367 від 31.12.2023 р. ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.

04.01.2024 р. солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, самовільно залишив місце служби без поважних причин тривалістю понад три доби у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 .

Так, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 04.01.2024 р., у невстановлений в ході досудового розслідування час, в умовах воєнного стану,

самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 17.10.2025 р., доки не з`явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду свою провину визнав в повному обсязі в межах пред`явленого обвинувачення. Пояснив, що 04.01.2024 р. самовільно, без дозволу командування, залишив місце тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , вільний час проводив на власний розсуд. У скоєному обвинувачений щиро покаявся, усвідомивши суспільну небезпечність вчиненого злочину.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює всі фактичні обставини справи, визнає у повному обсязі свою вину в скоєнні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, судом встановлено що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, всебічно, повно, неупереджено та безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а його дії відповідають складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України і правильно кваліфіковані як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.

Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та до лікаря-психіатра не звертався, згідно службової характеристики висновки негативні, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.

До обставин, які пом`якшують покарання і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.

Обговорюючи питання про міру покарання відносно обвинуваченого, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також особу обвинуваченого і обставину, яка пом`якшує його покарання, наведену судом вище у вироку, у зв`язку з чим, враховуючи

санкцію ч. 5 ст. 407 КК України, вважає що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання сприятиме його виправленню і попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень, а також буде необхідним і достатнім.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 63, 65, 66, 407 ч. 5 КК України, ст.ст. 349, 351,369, 370, 373, 374, 392, 532-533 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 21 жовтня 2025 року.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1