Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №204/9941/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 204/9941/25

№ 2/183/3959/26

14 квітня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, посилаючись на те, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «ТД Агротайм» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №21496641-02-04-014 від 25.10.2023, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобілем Diandongwu, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 25 травня 2024 року трапилась ДТП за участю транспортного засобу Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Diandongwu, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2024 року справа №204/5501/24 відповідача визнано винуватим за ст.124 КУпАП. Потерпіла особа ТОВ «ТД Агротайм» (власник автомобіля Diandongwu, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. Співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в сумі 29321,75 грн. Транспортний засіб Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував відповідач, був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №АТ 4947954 в АТ «СК «ТАС», яке здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» розрахованою з вирахуванням розміру франшизи 3200 грн. Позивач набув право зворотної вимоги до відповідача в розмірі франшизи. 26 грудня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір №26/12/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений в додатку №1 до договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором №21496641-02-04-014 від 25.10.2023.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 3200 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 12 793,30 грн.

Ухвалою суду від 25.12.2025 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

25 жовтня 2023 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «ТД Агротайм» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №21496641-02-04-014, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу, а саме автомобіля Diandongwu, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 25 травня 2024 року о 16 годині 08 хвилин у м. Дніпрі на вул. Макарова, 1-А, водій ОСОБА_2 , рухаючись заднім ходом на транспортному засобі Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не переконався у безпечності руху, в результаті чого здійснив наїзд на транспортний засіб Diandongwu, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , яке було припарковано за вказаною адресою. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.9 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП було встановлено у судовому порядку, що підтверджується постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2024 року справа №204/5501/24.

Потерпіла особа від даної ДТП – власник автомобіля Diandongwu, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ТОВ «ТД Агротайм», звернулося до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою на виплату страхового відшкодування.

27 травня 2024 року співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» проведено огляд транспортного засобу Diandongwu, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП від 25 травня 2024 року та складено акт (протокол) огляду транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту склала 29321,75 грн., що підтверджується рахунком на оплату №Е 126 від 30.05.2024, наданим ТОВ «Е-Сервіс».

Згідно з платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування від 22 липня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Ж-Сервіс», де відбувся відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу Diandongwu, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як водія транспортного засобу Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту АТ 4947954 від 09.02.2024 в ПтАТ «СГ «ТАС». Розмір франшизи за полісом складає 3200 грн.

26 грудня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №26/12/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування №21496641-02-04-014 від 25.10.2023.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У цій справі страховик на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.

Із урахуванням наведеного у цій справі виникають два види зобов`язань: деліктне зобов`язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та договірне зобов`язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП).

При цьому слід відрізняти поняття зобов`язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов`язків, які мають сторони такого зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» в редакції тут і далі, чинній на момент виникнення спірних відносин).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником, зокрема, відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (частина друга статті 999 ЦК України).

Таким актом цивільного законодавства у цій сфері є, зокрема, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який був чинним до 01 січня 2025 року. Закон № 1961-IV визнано таким, що втратив чинність Законом України 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 3720-IX). Згідно пункту 6 розділу VI Закону № 3720-IX договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону….. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на дату настання страхового випадку (25 травня 2024 року) та дату укладення ОСОБА_2 договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (09 лютого 2024 року) до правовідносин сторін у справі застосуванню підлягають положення саме Закону № 1961-IV.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиниться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Згідно з частиною четвертою ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц викладений висновок, відповідно до якого, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст.38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Аналіз наведених вище норм матеріального права та роз`яснень щодо їх застосування дає підстави зробити висновок про те, що до ПрАТ «СК «ВУСО» як страховика ТОВ «ТД Агротайм», правонаступником якого на підставі договору про відступлення права вимоги є позивач, перейшло право вимоги у деліктному зобов`язанні, що належало ТОВ «ТД Агротайм» до винної особи, якою у спірних правовідносинах є відповідач.

Обмежене це право, відповідно до положень ст.993 ЦК України, є лише сумою фактичних виплат, здійснених ПрАТ «СК «ВУСО» на користь потерпілого.

Пунктом 36.6 статті 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно з ст.9 Закону України «Про страхування» франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи, страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку, визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.

Відповідно до ч. 1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, сума франшизи в розмірі 3200 грн. підлягає стягненню з відповідача для повного відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша ст.513 ЦК України).

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, положеннями ст.515 ЦК України визначено, що заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних із особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Умови договору добровільного страхування наземного транспортну від №21496641-02-04-014 від 25.10.2023, що укладений між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «ТД Агротайм» не містить будь-яких обмежень стосовно можливості відступлення прав вимоги за таким договором новому кредитору. Аналогічно, чинне законодавство України також не містить жодних заборон на заміну кредитора у вказаних договірних зобов`язаннях. Із урахуванням викладеного, кредитором у зобов`язані відповідача, предметом якого є відшкодування збитків, які не відшкодовуються страховиком, став позивач ФОП ОСОБА_1 .

Позивачу ФОП ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року №29/07/2024 за договором страхування №5040209 від 22 лютого 2021 року перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2 на суму 3200 грн., а тому відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу суму 3200 грн.

З огляду на те, що обставини, на які посилався позивач, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджені належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 суми відшкодування в порядку регресу у розмірі 3200 грн., задовольнивши вимоги позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 138 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, що між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Трикоз Д.Є. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 лютого 2024 року №88.

Відповідно п. 4.1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 лютого 2024 року №88, вартість послуг адвоката за даним договором визначається на підставі фактично виконаних робіт (послуг) і підписаних актів виконаних робіт. Вартість послуг розраховується відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу на місяць становить 3028 грн. Виходячи з зазначеного, сторони погодили, що розмір на правову допомогу становить 3028 грн. за 1 год. роботи адвоката.

Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: додаткову угоду №1 акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №88 від 01.02.2024 року, відповідно до якого загальна вартість виконаних адвокатом Трикоз Д.Є. робіт склала 12 793,30 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера від 18 серпня 2024 року на суму 12 793,30 грн.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши додані докази суд дійшов висновку, що відшкодування позивачу витрат на надання правничої допомоги в сумі 12 793,30 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування у даній справі, складність застосування норм права, суд вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої ФОП ОСОБА_1 до відшкодування у розмірі 12 793,30 грн. є завищеним.

В даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного судового розгляду без виклику сторін, враховуючи кількість боржників за договором про відступлення права вимоги, даний позов для підготовки його до розгляду є однотипним, та враховуючи ціну позову, яка становить 3200 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір є об`єктивним, справедливим та співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 3200 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн., а разом – 3211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, остання відома адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено і підписано 14 квітня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.