Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №177/505/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/505/26

Провадження № 2/177/741/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 квітня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Дятел К.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гресік С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/505/26 за позовом ОСОБА_2 до Національної академії аграрних наук України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням,

встановив:

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 07.06.2023 він був призначений виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі – ДП «ДГ «Подільське») з 08.06.2023 на строк до настання події – обрання у встановленому законом порядку директора підприємства за результатами конкурсного відбору та укладення з ним контракту. За період його роботи, а саме, з червня 2023 року по листопад 2025 року від органу управління майном – Національної академії аграрних наук України жодних зауважень не надходило щодо неналежного чи неефективного керівництва ДП «ДГ «Подільське». Більш того, щокварталу та щороку ним як в.о. директора ДП «ДГ «Подільське» подавалась фінансова звітність до НААН, питань чи зауважень до якої в НААН за період 2023 - 2025 рр. не виникало, свої трудові обов`язки він виконував добросовісно та сумлінно. Натомість, наказом Національної академії аграрних наук України від 31.10.2025 №381-ка позивача було звільнено 05.11.2025 на підставі п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (за одноразове грубе порушення трудових обов`язків). При цьому, на дату звільнення він перебував в стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується медичними висновками про тимчасову непрацездатність. При цьому в наказі Національної академії аграрних наук України від 31.10.2025 №381-ка не було зазначено, коли саме мало місце і в чому конкретно полягало одноразове грубе порушення ним трудових обов`язків, чим підтверджується його вина у порушенні трудових обов`язків, чи призвело це до нанесення якихось збитків підприємству, а лише перелік загальних фраз, які при цьому, мають триваючий характер (адже в преамбулі наказу зазначено різні часові періоди, акт перевірки за 2023-2024 роки, щотижневий моніторинг збирання врожаю 2025 року), що свідчить про абсолютну невідповідність зазначеної в наказі підстави звільнення – фактичним обставинам у даних правовідносинах. Таким чином, в оскаржуваному наказі не було наведено жодних фактів одноразового грубого порушення ним трудових обов`язків, визначених Статутом ДП «ДГ «Подільське», а саме: суть разового проступку, дата його вчинення, завдана ним шкода. Також в наказі про звільнення не вказано в чому полягала грубість порушення трудових обов`язків. Не погоджуючись з даним наказом, та вважаючи його незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу Національної академії аграрних наук України від 31.10.2025 №381-ка «Про звільнення ОСОБА_2 », визнання його незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у цивільній справі №177/3505/25 позовні вимоги були задоволені, визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України №381-ка від 31 жовтня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_2 », про звільнення виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України Невмержицького В.І., на підставі ст. 41 п. 1 КЗпП України; поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Подільське», з 06 листопада 2025 року; cтягнуто з ДП «ДГ «Подільське» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2025 по 14.01.2026 у сумі 91 063,50 гривень.

Також, до подання позовної заяви про поновлення на роботі, він додатково прикладав зусилля для запобігання настанню негативних наслідків і можливості безперешкодного виконання майбутнього судового рішення, зокрема, звертався до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно ДП «ДГ «Подільське». Однак, ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2025 у справі №177/3449/25 було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову через недостатність, на думку суду, моїх обґрунтованих припущень як заявника. Натомість, наслідком стало виключення 20.11.2025 його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як керівника Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське», та внесення 05.12.2025 в Реєстр вже новим в.о. директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Ревегою С.Д. Таким чином, його систематичні дії, спрямовані на відновлення стану, який існував до порушення трудових прав, свідчать про наявність емоційних переживань, відірваності від активного соціального життя у зв`язку із зацикленістю уваги на проблемі не допуску до виконання обов`язків керівника, а також враховуючи докладання додаткових зусиль для організації власного життя, через позбавлення засобів до існування, свідчить в сукупності про наявність моральних страждань, які в свою чергу нерозривно пов`язані з незаконним звільненням його з посади. Тож, зазначені обставини ще більше спричинили погіршення його психоемоційного стану, призвели до тривалого емоційного напруження та додаткових зусиль для захисту його прав не лише під час судового процесу, а й навіть після ухвалення судового рішення у справі №177/3505/25. Так, незважаючи на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 про поновлення позивача на роботі, його право на працю все одно не було відновлено, адже як тільки його поновили, Відповідач знову вдруге протиправно звільнив позивача. Так, на виконання даного рішення суду Національною академію аграрних наук України було видано наказ «Про звільнення ОСОБА_3 » від 16.01.2026 №9-к та «Про поновлення ОСОБА_2 » від 16.01.2026 №10-к, проте, як тільки він приступив до роботи 19.01.2026 та вніс відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, його вже було 22.01.2026 вдруге протиправно звільнено наказом Національної академії аграрних наук України від 22.01.2026 №17-к «Про звільнення ОСОБА_2 » у зв`язку із закінченням строку трудового договору (ст. 36 п. 2 КЗпП України). Відповідачем свідомо вчинялися систематичні недобросовісні дії, щоб будь-яким способом не допустити позивача до роботи, що в свою чергу, призвело до сильних душевних страждань, втраті впевненості у відновленні його ділової репутації та налагодженні соціальних зв`язків, приниження моєї честі та гідності серед трудового колективу та колег.

Внаслідок незаконного звільнення позивачу було завдано значної моральної шкоди, яка полягала у: тривалих душевних стражданнях та емоційному напруженні; втраті впевненості та відновленні професійної репутації; необхідності докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав у суді; погіршенні фізичного стану здоров`я та тривалому лікуванні в медичних закладах; погіршенні психоемоційного стану та соціальних зв`язків; приниженні його честі, гідності незаконними звинуваченнями та розголосом у невеличкому місті; переживаннях через втрату стабільного джерела доходу. При цьому, незаконні та систематичні дії Відповідача порушили його право на працю та повагу до честі й гідності, що підтверджує наявність моральної шкоди незалежно від факту її матеріального відшкодування. Також, позивач у період з 31 жовтня 2025 року по 01 грудня 2025 року перебував на лікуванні, в тому числі стаціонарному, що підтверджується медичними висновками про тимчасову непрацездатність. Таким чином, протиправні дії Відповідача щодо його незаконного звільнення під час перебування в стані тимчасової непрацездатності, призвели до раптового сильного стресу та хвилювання, внаслідок чого суттєво погіршився стан його здоров`я, що призвело до вимушеного перебування на стаціонарному лікуванні через гіпертонічну хворобу та гіпертензивний криз.

В результаті протиправних дій Відповідача був порушений звичний життєвий уклад позивача, йому довелось тривалий час доводити свою правоту та досягати відновлення справедливості, він залишився без засобів до існування, ускладнилися відносини в сім`ї, довелось постійно давати принизливі пояснення близьким та оточенню щодо ситуації, що склалася. Позивач працював та живе у маленькому містечку Хоростків, де всі знають один про одного, тому його ділова репутація серед колективу, колег та знайомих була спаплюжена незаконними звинуваченнями Відповідача. З огляду на незаконне звільнення під час перебування на лікарняному, було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач безпідставно був позбавлений права на працю та отримання заробітку, внаслідок чого змушений була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім`ї. Також, сильні хвилювання через раптове звільнення тримали його в постійній нервовій та психологічній напрузі, внаслідок чого у нього різко та суттєво погіршився стан здоров`я до гіпертонічної хвороби, що спричинило значні моральні й фізичні страждання впродовж тривалого часу. Так, незаконним звільненням позивачу було завдано Відповідачем значної моральної шкоди, яка полягає у тривалих моральних стражданнях, погіршенні стану фізичного здоров`я (тривале стаціонарне лікування в медичних закладах), втраті нормальних життєвих та соціальних зв`язків, коштів на існування, нанесення шкоди його професійній репутації як керівника з багаторічним управлінським стажем, зменшенні цінності як працівника на ринку праці, приниженні його честі та гідності, і необхідністю докладати додаткові зусилля для організації свого життя та захисту порушеного права у судах.

В зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 300 000,00 грн, та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 19.02.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

03.03.2026 надійшли пояснення Національної академії аграрних наук України, згідно яких рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026, яким задоволено позов ОСОБА_2 до Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про поновлення на роботі було виконано відповідачами належним чином, без будь-яких перепон та затягувань, зокрема, 16.01.2026р. Національною академію аграрних наук України було видано наказ «Про звільнення ОСОБА_3 » №9-к та «Про поновлення ОСОБА_2 » №10-к. Академія заперечує проти заявленої суми позовних вимог, вважає що дійсні обставини справи не створили тих психологічних переживань та душевних страждань Позивача, про які він зазначає, з огляду на наступне. В своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що моральна шкода полягає у «… тривалих душевних стражданнях та емоційному напруженні; втраті впевненості та відновленні професійної репутації; необхідності докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав у суді; погіршенні фізичного стану здоров`я та тривалому лікуванні в медичних закладах; погіршенні психоемоційного стану та соціальних зв`язків; приниженні моєї честі, гідності незаконними звинуваченнями та розголосом у невеличкому місті; переживаннях через втрату стабільного джерела доходу. При цьому, незаконні та систематичні дії Відповідача порушили моє право на працю та повагу до честі й гідності, що підтверджує наявність моральної шкоди незалежно від факту її матеріального відшкодування…» При цьому, як вбачається з виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4894/1659, Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 07.11.2025р по 20.11.2025р., що не завадило йому подавати зазначені документи до судів в цей період. а отже, і не завадило приймати іншу активну участь і в інших життєвих подіях. Повний діагноз хворого наведений в графі «6» Виписки, де зазначено, що гіпертонічна хвороба є наслідком перенесених ІІ ішемічних атеротромботичних інсультів у басейні правої середньої мозкової артерії ще у далекому 25.04.2024 року, тобто більш ніж за півтора роки до того, як Позивачу стало відомо про існування наказу про його звільнення. Загальне захворювання стосовно коливання артеріального тиску відмічається у хворого останні 5-6 років. За весь цей період ОСОБА_4 неодноразово проходив лікування як амбулаторно, так і стаціонарно. Зазначені розлади здоров`я є характерними для людей віку Позивача. Викладений анамнез доводить стійке порушення здоров`я Позивача щонайменше з 2020 року, і жодним чином не доводить причинно-наслідковий зв`язок такого порушення здоров`я або його загострення з фактом повідомлення ОСОБА_2 змісту наказу про звільнення, яке мало місце не раніше 05.11.2025 року. При цьому, Позивачем також заявлено, що його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як керівника Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» відбулось 20.11.2025 року, тобто після виписки хворого зі стаціонару. Який причинно-наслідковий зв`язок між зазначеним фактом, його звільненням та перебуванням в медзакладі ОСОБА_2 не вказує. З огляду на вищевикладені обставини, НААН критично ставиться до долучених листів непрацездатності, виписки з медкарти стаціонарного хворого як можливих доказів визначення глибини моральних страждань ОСОБА_2 , оскільки вони підтверджують лише факт незадовільного здоров`я Позивача задовго до факту звільнення останнього. Впевненість Позивача, що «дії Відповідача щодо незаконного звільнення Позивача під час перебування в стані тимчасової непрацездатності, призвели до раптового сильного стресу та хвилювання, внаслідок чого суттєво погіршився стан його здоров`я, що призвело до вимушеного перебування на стаціонарному лікуванні через гіпертонічну хворобу та гіпертензивний криз», є лише суб`єктивною думкою, яка не підтверджується жодними належними доказами по справі. На думку Відповідача, перебування «на лікарняному» ОСОБА_2 з 05.11.2025 року продиктоване виключно умисним бажанням штучно створити умови для неможливості його звільнення з посади в.о. директора Підприємства. Посилання ж Позивача на факт внесення 05.12.2025 в Реєстр вже новим в.о. директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» ОСОБА_5 на підставі рішення Національної академії аграрних наук України запису про припинення Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, взагалі не прояснює ситуацію чим саме ОСОБА_2 при цьому заподіяно моральну шкоду, і яке це взагалі має відношення до його особи, в тому числі і до ініційованого ним судового процесу. З огляду на преюдиційність рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області в цивільній справі №177/3505/25, при розгляді даної заяви, врахувавши конкретні обставини справи, відсутність належних доказів заявлених моральних страждань позивача, НААН вважає, що розмір суми, достатній для відшкодування моральної шкоди Позивача, становить 1 (одна) грн.

06.03.2026 надійшли заперечення на письмові пояснення, згідно яких позивач вказує, що право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже, має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості позовних заяв, які надходять на адресу судів.

Національна академія аграрних наук України, незважаючи на незаконне звільнення, встановлене судовим рішенням у справі №177/3505/25, знову повторно звільнила його після поновлення (наразі наказ НААН від 22.01.2026 №17-к «Про звільнення ОСОБА_2 » оскаржується у судовому порядку, ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.02.2026 відкрито провадження у справі №177/571/26), тобто продовжує систематичну протиправну поведінку, яка не дає можливості відновити позивачу порушене право на працю та принижує його честь, гідність й ділову репутацію, оцінюючи при цьому нанесену моральну шкоду в 1 гривню. Зазначене лише підтверджує висновок про те, що занадто низький розмір компенсації породжує у порушника відчуття безкарності, що прямо суперечить превентивній меті цивільної відповідальності. Тож, при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивач виходить не лише з глибини своїх душевних страждань, а й з необхідності реалізації превентивної функції цивільно-правової відповідальності – стримування правопорушника від повторення подібних дій. Відповідачем у даній справі є Національна академія аграрних наук України як суб`єкт управління державним майном на всій території України з великою мережею державних установ та підприємств в агропромисловому комплексі (більше 100 наукових установ та підприємств), відтак сума моральної шкоди в даному випадку має бути співмірною з активами та бюджетом відповідача, аби мати реальний стримуючий ефект в майбутньому. Таким чином, заявлена сума у розмірі 300 000 гривень є обґрунтованою, оскільки вона відповідає характеру порушення трудових прав, засадам справедливості та забезпечує виконання мети правосуддя — недопущення аналогічних негативних наслідків у майбутньому.

В судовому засіданні представник позивач на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у цивільній справі №177/3505/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , до Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про поновлення на роботі та визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України №381-ка від 31 жовтня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_2 », про звільнення виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України Невмержицького В.І., на підставі ст. 41 п. 1 КЗпП України; поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, з 06 листопада 2025 року; cтягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2025 по 14.01.2026 у сумі 91 063,50 гривень, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів (а.с. 38-44).

Відповідно до статті 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що 14 січня 2026 року наказ Національної академії аграрних наук України №381-ка від 31 жовтня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_2 », про звільнення виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України ОСОБА_2 , на підставі ст. 41 п. 1 КЗпП України визнано незаконним та скасовано, а тому не підлягає доказуванню і той факт, що право ОСОБА_2 на працю, яке закріплене у статті 43 Конституції України, порушене Національною академією аграрних наук України шляхом незаконного звільнення.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди та відшкодування майнової шкоди.

Спірні правовідносини у справі виникли щодо права позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної в сфері трудових відносин або відносин, що тісно пов`язані з ними, настає лише у тих випадках, які передбачені статтею 237-1 КЗпП України.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаної норми підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обов`язок по відшкодуванню такої шкоди покладається на роботодавця, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17 (провадження № 61-10602св21)).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням в цивільній справі і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 490/219/17-ц (провадження № 61-30338св18)).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що керуючись положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Зі змісту статті 237-1 КЗпП України, в свою чергу, вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника безпосередньо у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тлумачення змісту статті 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди (Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 761/17947/20 (провадження № 61-14153св21)).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 був незаконно звільнений, що підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, отже, порушення його прав є доведеною обставиною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн позивач зазначив, що внаслідок незаконного звільнення позивачу було завдано значної моральної шкоди, яка полягала у: тривалих душевних стражданнях та емоційному напруженні; втраті впевненості та відновленні професійної репутації; необхідності докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав у суді; погіршенні фізичного стану здоров`я та тривалому лікуванні в медичних закладах; погіршенні психоемоційного стану та соціальних зв`язків; приниженні його честі, гідності незаконними звинуваченнями та розголосом у невеличкому місті; переживаннях через втрату стабільного джерела доходу. При цьому, незаконні та систематичні дії відповідача порушили його право на працю та повагу до честі й гідності, що підтверджує наявність моральної шкоди незалежно від факту її матеріального відшкодування. Так, позивач у період з 31 жовтня 2025 року по 01 грудня 2025 року перебував на лікуванні, в тому числі стаціонарному.

Також, в результаті протиправних дій відповідача був порушений звичний життєвий уклад позивача, йому довелось тривалий час доводити свою правоту та досягати відновлення справедливості, він залишився без засобів до існування, ускладнилися відносини в сім`ї, довелось постійно давати принизливі пояснення близьким та оточенню щодо ситуації, що склалася. Позивач працював та живе у маленькому містечку Хоростків, де всі знають один про одного, тому його ділова репутація серед колективу, колег та знайомих була спаплюжена незаконними звинуваченнями Відповідача. З огляду на незаконне звільнення під час перебування на лікарняному, було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач безпідставно був позбавлений права на працю та отримання заробітку, внаслідок чого змушений була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім`ї. Також, сильні хвилювання через раптове звільнення тримали його в постійній нервовій та психологічній напрузі, внаслідок чого у нього різко та суттєво погіршився стан здоров`я до гіпертонічної хвороби, що спричинило значні моральні й фізичні страждання впродовж тривалого часу. Так, незаконним звільненням позивачу було завдано відповідачем значної моральної шкоди, яка полягає у тривалих моральних стражданнях, погіршенні стану фізичного здоров`я (тривале стаціонарне лікування в медичних закладах), втраті нормальних життєвих та соціальних зв`язків, коштів на існування, нанесення шкоди його професійній репутації як керівника з багаторічним управлінським стажем, зменшенні цінності як працівника на ринку праці, приниженні його честі та гідності, і необхідністю докладати додаткові зусилля для організації свого життя та захисту порушеного права у судах.

Позивачем надані медичні висновки про тимчасову непрацездатність в період з 31 жовтня 2025 року по 01 грудня 2025 року (а.с. 30-33) як доказ, що протиправні дії відповідача щодо незаконного звільнення під час перебування в стані тимчасової непрацездатності, призвели до раптового сильного стресу та хвилювання, внаслідок чого суттєво погіршився стан його здоров`я, що призвело до вимушеного перебування на стаціонарному лікуванні через гіпертонічну хворобу та гіпертензивний криз.

Варто зазначити, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Позивач заявляє про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 гривень. Водночас суд, оцінюючи заявлену суму, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи доведені обставини справи, а також враховує, що між незаконним звільненням та поновленням на роботі минув невеликий проміжок часу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що незаконне звільнення позивача призвело до моральних страждань, пов`язаних із порушенням його права на працю та необхідністю судового захисту цього права, що обґрунтовує часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі, визначеному судом.

З огляду на те, що незаконне звільнення позивача призвело до необхідності у судовому порядку відстоювати своє право на працю, що безумовно супроводжувалося емоційним напруженням, невизначеністю та порушенням звичного укладу життя, однак не доведено наявності істотних психічних чи фізичних страждань, суд вважає справедливим визначити розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сумі 4 000,00 гривень. Такий розмір відповідає критеріям розумності й справедливості, співвідноситься з тяжкістю порушення трудових прав та рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої на час розгляду справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову на відповідача.

Суд, керуючись ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, розподіляє судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 000,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1,33%) в сумі 39,90 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до Національної академії аграрних наук України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням – задовольнити частково.

Стягнути з Національної академії аграрних наук України, ЄДРПОУ 00024360 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 39,90 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В.Лященко