Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №521/1747/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/1747/26

Пр. №2/521/3349/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Жулего М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей,

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона перебувала у шлюбі, зареєстрованому 31 серпня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №403.

В період шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею, та знаходяться на її утриманні.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2019 року шлюб між ними розірваний.

Позивачка зазначила, що з відповідачем у справі вони проживають окремо і він ніякої допомоги на утримання дітей, не надавав та не надає.

03 липня 2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси за її заявою було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів у розмірі частини його доходів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до її повноліття.

Вказувала, що на даний час діти досягли повноліття та продовжують навчання.

Старший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Одеському національному морському університеті та є студентом 2-го курсу 1 групи навчально-наукового інституту інформаційних технологій та інноваційного підприємства ІV рівня акредитації, денної форми навчання, строком навчання до 30 червня 2028 року, що підтверджується довідкою Одеського національного морського університету №131 від 17 листопада 2025 року.

Зазначила, що син навчається в Одеському національному морському університеті на платній основі на підставі договору №Н 622-3-4-25 К від 14 серпня 2025 року, укладеного між ОСОБА_3 та Одеським національним морським університетом за освітньою програмою Кібербезпека та захист інформації, а також на підставі договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівця №Н 622-3-4-25 К від 26 серпня 2025 року, укладеного між Одеським національним морським університетом та нею, ОСОБА_1 , за умовами якого вона здійснює щомісячну оплату за навчання сина у розмірі 2985,00 грн. при загальної вартості навчання 100800,00 грн., що підтверджується квитанціями про оплату з вересня 2025 року по січень 2026 року.

Донька навчається на 3 курсі в Одеському педагогічному фаховому коледжу на підставі договору №121/2025 від 07 серпня 2025 року на денній контрактної формі навчання за спеціальністю АЗ Початкова освіта, що підтверджується довідкою комунального закладу «Одеський педагогічний фаховий коледж» №22 від 15 січня 2026 року.

Навчання доньки відбувається на підставі договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №121/2025 від 07 серпня 2025 року, за умовами якого оплата за навчання здійснюється кожний семестр, тобто на платній основі. Загальна вартість навчання становить 39900,00 грн.

Зазначила, що вона здійснила оплату за перший та другий семестри в розмірі 19000,00 грн., що підтверджується квитанціями від 08 серпня 2025 року та 19 грудня 2025 року.

Вказувала, що донька потребує спеціального медичного лікування, оскільки страждає сколіозом та захворюванням зору, а також потребує спеціального ортопедичного взуття, масажу, ЛФК, окуляри, медичні препарати, що підтверджується довідкою дитячого консультативно-діагностичного центру імені Б.Я. Резніка від 14 березня 2023 року, висновком з клініки здоров`я очей та оптика від 25 жовтня 2023 року, а також рецептом на окуляри від 07 грудня 2025 року.

Стверджувала, що навчання дітей вимагає значних витрат, тому її доходів на належний рівень матеріального забезпечення їх потреб на навчання не вистачає, оскільки вона працює у ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» та отримує щомісячну заробітну плату у розмірі 7084 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» №1 від 06 лютого 2026 року.

Всі ці обставини свідчать про те, що діти потребують матеріальної допомоги.

Вважає, що відповідач має можливість надавати дітям матеріальну допомогу, оскільки він є працездатною особою, військовослужбовцем Збройних Сил України та щомісячно отримує дохід, але в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на навчання дітей не бажає.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд стягнути зОСОБА_2 на її користь, аліменти на утримання повнолітніх дітей: синаОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які продовжують навчання у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до 20 вересня 2027 року, до досягнення сином 23 років, потім по частини з усіх видів заробітку щомісячно до 06 лютого 2031, до досягнення донькою 23 років, або до припинення ними навчання.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року по справі було відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.54-55).

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року витребувано у відповідача відомості про розмір його заробітної плати (а.с. 68).

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлялася відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надала заяву про підтримання позовних вимог та просила суд розглянути справу за її відсутність (а.с. 59-60).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлялася відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.66).

Треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час і місце слухання справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надали заяви про підтримання позовних вимог та просили суд розглянути справу за їх відсутністю (а.с.61,62,63,64,65,67,70,71,72,73,74).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до постанови Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 10 травня 2023 року № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 275 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності відповідача, який своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст.44ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 16 Сімейного Кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 31 серпня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №403.

В період шлюбу у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.15,34).

Діти проживають разом з позивачкою, та знаходяться на її утриманні.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2019 року шлюб між сторонами розірваний (а.с.11-12).

З матеріалів справи вбачається, що сторони проживають окремо і відповідач ніякої допомоги на утримання дітей, не надавав та не надає.

03 липня 2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів у розмірі частини його доходів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до її повноліття (а.с.39-41).

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досягли повноліття та продовжують навчання.

Син сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є студентом 2-го курсу 1 групи денної форми навчання навчально-наукового інституту інформаційних технологій та інноваційного підприємства ІV рівня акредитації, денної форми навчання Одеського національного морського університету, строк навчання до 30 червня 2028 року, що підтверджується довідкою Одеського національного морського університету №131 від 17 листопада 2025 року (а.с.22).

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Одеському національному морському університеті на платній основі на підставі договору №Н 622-3-4-25 К від 14 серпня 2025 року, укладеного між ОСОБА_3 та Одеським національним морським університетом за освітньою програмою Кібербезпека та захист інформації та на підставі договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівця №Н 622-3-4-25 К від 26 серпня 2025 року, укладеного між Одеським національним морським університетом та ОСОБА_1 (а.с.23-25,26-28).

Відповідно до умов договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівця №Н 622-3-4-25 К від 26 серпня 2025 року, укладеного між Одеським національним морським університетом та ОСОБА_1 , остання здійснює щомісячну оплату за навчання сина у розмірі 2985,00 грн., при загальної вартості навчання 100800,00 грн., що підтверджується квитанціями про оплату з вересня 2025 року по січень 2026 року (а.с.29,30,31,32,33).

Встановлено, що донька сторін, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається на 3 курсі в Одеському педагогічному фаховому коледжу на підставі договору про надання освітніх послуг КЗ «Одеський педагогічний фаховий коледж» №121/2025 від 07 серпня 2025 року на денній контрактної формі навчання за спеціальністю АЗ Початкова освіта (а.с.42-43).

За умовами договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №121/2025 від 07 серпня 2025 року, оплата за навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється кожний семестр. Загальна вартість навчання становить 39900,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка здійснила оплату за навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заперший та другий семестри в розмірі 19000,00 грн., що підтверджується квитанціями від 08 серпня 2025 року та 19 грудня 2025 року (а.с.44-45,46,47).

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 потребує спеціального медичного лікування, оскільки страждає сколіозом та захворюванням зору, а також потребує спеціального ортопедичного взуття, масажі, ЛФК, окуляри, медичні препарати, що підтверджується довідкою дитячого консультативно-діагностичного центру імені Б.Я. Реніка від 14 березня 2023 року (а.с.48).

Оскільки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є повнолітньою особою та не визнана інвалідом, то в межах даної справи дані обставини для визначення розміру аліментів не враховуються.

Встановлено, що позивачка працює у ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» та отримує щомісячну заробітну плату у розмірі 7084 грн. , що підтверджується довідкою ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» №1 від 06 лютого 2026 року (а.с.14).

Згідно ст.198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу . При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У відповідності до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що діти відповідача продовжують навчання після 18 років та потребують матеріальної допомоги.

З підстав наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на утримання повнолітніх дітей: синаОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які продовжують навчання у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до 20 вересня 2027 року, до досягнення сином 23 років, та після припинення стягнення аліментів на повнолітнього сина необхідно стягувати аліменти на утриманняОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно до 06 лютого 2031, до досягнення донькою 23 років, або до припинення ними навчання.

Суд роз`яснює, що згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Суд зазначає, що забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти є обов`язком батьків (стаття 150 частина 3 СК України), в той час як забезпечення отримання дитиною вищої освіти є правом батьків, реалізація якого пов`язана, в тому числі, із можливістю батьків надавати відповідну матеріальну допомогу (зокрема, стаття 198 СК України та стаття 199 СК України).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір по справі становить 1331,20 грн., які підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 198, 199, 200 СК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання повнолітніх дітей: синаОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які продовжують навчання у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до 20 вересня 2027 року включно, тобто до досягнення ОСОБА_3 , 23 років, або до припинення ним навчання.

Стягнути з 21 вересня 2027 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21 вересня 2027 року та до 06 лютого 2031, тобто до досягнення донькоюОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 років, або до припинення нею навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 14 квітня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда