Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №521/1586/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 13 квітня 2026 р.

Справа: №521/1586/25

Суддя: Роїк Д. Я.

14.04.26

Справа № 521/1586/25

Провадження №2/521/364/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( заочне)

14.04. 2026 року м. Одеса

Хаджибейського районного суду міста Одеси в складі:

головуючого - судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судового засідання Каліній П.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 23.10.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11239349000 на суму 53 000 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов`язань, укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 08.12.2011 право вимоги за кредитним та іпотечним договорами відступлено ПАТ «Дельта Банк».

Позивач зазначає, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено в повному обсязі.

В рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1378283,14 грн. за Договором про надання споживчого кредиту, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 23.10.2007 року з ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36, 2 кв.м., жилою площею 22,7 кв.м., та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Дєордієвою І. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 23.10.2007 року, за реєстром №5961, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів №4826118 від 23.10.2007 року, виданого Дєордієвою І.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких Іпотекодавець набув право власності на Предмет іпотеки.

Крім того, було відстрочено виконання судового рішення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Також представник позивача вказує, що 07.06.2019 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір відступлення прав вимоги №1496/К, за яким ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло права вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 .

Ухвалою Малиновський районний суд м. Одеси від 05.08.2020 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» замінено стягувачем у справі №521/406/15-ц як правонаступника банку.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на квартиру за адресою АДРЕСА_2 накладено арешт ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2009 у справі №2-8549/09, реєстраційний номер обтяження 9334216, зареєстровано 10.12.2009 року.

Позивач зазначає, що наявність зазначеного арешту унеможливлює реалізацію прав іпотекодержателя та виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» звернулося до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Хаджибейського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеса Роїк Д.Я. від 07.07.2025 року було відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» та його представник належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, разом з тим від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 як Позичальником було укладено кредитний договір №11239349000, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 53 000,00 дол. США з розрахунку 12,4 % річних на строк з 25.07.2006 по 23.10.2035 рік.

Також, 23.10.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . Надалі, право вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договорами перейшло від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк».

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено в повному обсязі.

В рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1378283,14 грн. за Договором про надання споживчого кредиту, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 23.10.2007 року з ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36, 2 кв.м., жилою площею 22,7 кв.м., та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Дєордієвою І. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 23.10.2007 року, за реєстром №5961, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів №4826118 від 23.10.2007 року, виданого Дєордієвою І.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких Іпотекодавець набув право власності на Предмет іпотеки.

Крім того, було відстрочено виконання судового рішення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

07 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» та «Дельта Банк» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №1496/К, відповідно до умов якого Банк відступив, а ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до боржників ПАТ «Дельта Банк», у тому числі до ОСОБА_1 .

Згідно з Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на даний час іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС».

Також, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на квартиру за адресою АДРЕСА_2 накладено арешт ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2009 у справі №2-8549/09, реєстраційний номер обтяження 9334216, зареєстровано 10.12.2009 року.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із ст. 1, 3, 4 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихст. 12 цього Закону: у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту наведених приписів Закону України «Про іпотеку» випливає, що в разі, коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Такий правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31.10.2018 у справі № 923/1105/17, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1764/16, від 17.10.2019 у справі № 822/1426/16.

Отже, пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

На дату накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_2 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2009 у справі №2-8549/09, запис про іпотеку цього майна був наявний в Державному реєстрі іпотек з 23.10.2007 року.

Отже, спірний арешт накладено на майно, іпотекодержателем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс», що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Наявність такого арешту унеможливлює реалізацію позивачем прав іпотекодержателя та виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим порушує його законні інтереси. За таких обставин позовні вимоги про зняття арешту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовими нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог із метою повного та ефективного захисту прав і законних інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс», який просить звільнити з-під арешту іпотечне майно, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

На думку суду, таке вирішення спору буде відповідати засадам цивільного судочинства, зокрема верховенству права, і буде таким, що прийнято у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також відповідати принципам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (ч.1,2 ст. 141 ЦПК).

У даному випадку розмір судового збору, сплачений позивачем при подачі позову складає 2422,40 грн., які, враховуючи факт задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволеним вимогам у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 15, 16, 18, 575 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4 , 7, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 1,4, 12, 13, 89, 263-265,352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який накладений на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2009 у справі №2-8549/09, реєстраційний номер обтяження 9334216, зареєстровано 10.12.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.З

аочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Д.Я. Роїк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua