Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №504/2787/24 — Доброславський районний суд Одеської області

Суд: Доброславський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №504/2787/24

Суддя: Барвенко В. К.

Справа №504/2787/24

Провадження №2/504/684/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, позов ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, які завдані внаслідок кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом проти ОСОБА_2 , яким просив суд стягнути з відповідача завдані кримінальним правопорушенням (злочином) збитки, зокрема, 150000 грн. моральної шкоди та 28000 грн. матеріальних збитків.

В обгрунтування доводів позову заявник послався на те, що вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) , передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, та йому призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

Заявник стверджує, що на лікування у лікарні він витратив 28000,00 грн.

Діями відповідача також йому завдано моральної шкоди 150000 грн.

В судовому засіданні відповідач визнав позов лише частково, пояснив, що матеріальні збитки не доведені доказами, а розмір моральної шкоди перебільшений.

Крім того, відповідач просив суд врахувати, що він має інвалідність І групи, тому не має платити такі суми на користь позивача.

В судовому засіданні позивач доводи позову підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились повторно, від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи по суті.

Суд, з урахуванням думки позивача, зважаючи, що таке відкладення мало би місце вдруге, вважав недоцільним відкладати розгляд справи, оскільки поважних причин для цього не було встановлено. Окрім того, у справі зібрано всі необхідні докази для ухвалення остаточного та справедливого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, а у раніше проведених судових засіданнях відповідача та його представника, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) , передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, та йому призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

За вказаним вироком суду ОСОБА_2 11.05.2022 року приблизно о 20:00 годині, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 вступив у словесний конфлікт, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, із ОСОБА_1 ..

Внаслідок наведеного, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підійшов до ОСОБА_1 та наніс йому два удари кулаком правої руки в область обличчя праворуч.

Надалі ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_1 , в результаті чого останній втратив рівновагу та впав на землю.

У подальшому ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 та наніс останньому ще декілька ударів кулаком правої руки в праву область обличчя.

Вказаними злочинними діяннями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів стінок (передньої, латеральної і верхньої) правої гайморової пазухи, зі зміщенням уламків, латеральної стінки правої орбіти зі зміщенням уламків, правої виличної дуги зі зміщенням уламків, з синцем на повіках правого ока, що відповідно до п. 2.2.2 і п.4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Судом встановлено, що позивач надав суду оригінали (завірені копії) квитанцій на суму 28000,00 грн., які за твердженням позивача, ним витрачені на лікування.

Судом встановлено, що згідно виписки № 5352 стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 16.05.2022 року по 27.05.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП № 11 ОМР з діагнозом перелом кісток вилиці та верхньої щелепи.

19.05.2022 року ОСОБА_1 переніс хірургічне втручання у виді реконструкції верхньої щелепи, отримав курс медикаментозної терапії.

За змістом довідки від 22.12.2025 року № 01-83/5676 при хірургічному втручанні на лікування хворого ОСОБА_1 витрачено титанові пластини 2 шт., гвинти – 4 шт., свердла – 2 шт., жало на викрутку -1 шт.

Судом досліджена довідка №01-83/1716 від 27.05.2025 року про перелік медикаментів, які витрачені на лікування хворого ОСОБА_1 .

Судом досліджені квитанції про сплату вищенаведених предметів (титанові пластини, тощо) та ліків.

Суд, перерахувавши та співставивши надані квитанції дійшов до висновку, що всього доведено витрат на суму 22927,00 грн.

Решта витрат не є доведеними, оскільки декілька наданих позивачем квитанцій просто дублюються між собою.

Тому в цьому випадку доводи заперечень відповідача є частково слушними.

Частиною 2 статті ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно положень ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Отже в ході судового розгляду встановлено, що внаслідок нанесення відповідачем позивачу (потерпілому) ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, останній перебував на стаціонарному лікуванні.

Внаслідок дій відповідача позивачу завдана матеріальна шкода, яка доведена на суму 22927,00 грн, зокрема це витрати на лікування, на придбання ліків, хірургічне втручання що підтверджується відповідними платіжними документами.

Враховуючи надані до суду докази, суд дійшов висновку, що цивільний позов в частині відшкодування витрат на лікування є частково обгрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Що стосується цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд дійшов висновку, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу (потерпілому) була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесених душевних стражданнях та нервовому потрясінні, фізичних стражданнях, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

При цьому суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, настання негативних змін в житті та здоров`ї позивача (потерпілого), ускладненням звичного для нього способу життя та з урахуванням вимог справедливості та розумності.

Суд, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат, стан його здоров`я, необхідність лікування, хірургічного втручання, характер дій позивача, його майновий стан, вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню та розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 150000 грн 00 коп., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

При цьому суд критично оцінює твердження відповідача та його представника про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідач є людиною з інвалідністю І групи.

Вказане на думку суду першої інстанції не є підставою для звільнення особи від цивільної відповідальності, чи зменшення розміру такої відповідальності.

Окрім того, в даному випадку судом розглядається відповідальність особи за дії, вчинені у 2022 році, а рішення про надання відповідачу групи інвалідності датовано 2025 роком.

Тому ці доводи безпідставні.

Суд зазначає, що в даній заяві не міститься інформації про те, що обвинувачений відшкодував потерпілому задану злочином шкоду.

Щодо судових витрат.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу правила матеріального закону.

Тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1722,90 грн. пропорційно до задоволених вимог позову.

Решту судового збору слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258-273, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, які завдані внаслідок кримінального правопорушення, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 22927 грн. на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнути ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 150000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка завдана внаслідок кримінального правопорушення.

В решті вимог позову в частині матеріальних збитків - відмовити за не доведеністю.

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 1722,90 грн.

Решту судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua